Рішення № 5350084, 31.08.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.09 Справа № 10/311/09

Суддя

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, м. Київ

до відповідача: ПП ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення суми 113 456, 87 грн.

Суддя Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача: Зайцев М.М. довіреність № 25 від 10.04.2009р.

від відповідача: не прибув

Заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за лізинговими платежами, відповідно до Договору фінансового лізингу № 695 від 19.02.2008р. в сумі 56238,90 грн., 2777,20 грн. пені, 347,67 грн. 3% річних та 631,40грн. витрат від інфляції.

Ухвалою суду від 08.07.2009 р. порушено провадження у справі № 10/311/09, судове засідання призначено на 31.08.2009р.

У судовому засіданні 31.08.2009р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні 31.08.2009р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, та просить суд стягнути з відповідача 56238,90грн. - боргу за лізинговими платежами, 631,40грн. витрат від інфляції, 347,67грн. 3% річних, 2777,20грн. пені та неустойку за дострокове припинення дії договору 53461,70грн.

Заява відповідає вимогам ст. 22, 28 ГПК України, та приймається судом.

Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 08.07.2009р.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не надано, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

Суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для розгляду спору по суті, за відсутності в судовому засіданні представника відповідача.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд встановив, що 19 лютого 2008 року між ТОВ “Євро Лізинг” (надалі позивач) та приватним підприємством “Дизель-М” був укладений договір фінансового лізингу № 695 (надалі Договір).

Згідно п.п. 1.1 Договору позивач передає відповідачу, в відповідач отримує від позивача в платне користування на умовах фінансового лізингу (далі лізинг) ТЗ у відповідності з Замовленням на ТЗ.

Відповідно до п. 12.4. Договору передача здійснюється за Актом прийому-передачі, який підписують уповноважені представники сторін.

Згідно з актом прийому-передачі від 19.02.2008р. позивач передав, а відповідач прийняв транспортний засіб Самоскид КАМАЗ 65201, шасі НОМЕР_3, реєстраційний № НОМЕР_4.

Згідно з актом прийому-передачі від 15.04.2008р. позивач передав, а відповідач прийняв транспортний засіб Самоскид КАМАЗ 65201, шасі НОМЕР_5, реєстраційний № НОМЕР_1.

У відповідності до п.п. 5.1., 5.2., 5.3. Договору за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати відповідачем лізингових платежів позивачу встановлюється в плані лізингу (додаток № 3) та інших додатках. Лізингові платежі включають суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ; - комісію позивача за наданий у лізинг ТЗ; - інші витрати позивача, що безпосередньо повязані з виконанням Договору. У термін встановлений в плані лізингу відповідач здійснює оплату першого лізингового платежу.

Проте, відповідачем було порушено умови Договору щодо сплати лізингових платежів.

У звязку з чим, 20.01.2009р. згідно акту про вилучення транспортного засобу відбулося вилучення ТЗ, які були передано в користування згідно договору.

На момент вилучення транспортних засобів заборгованість ПП “Дизель М” складала 56238,90грн.

19.02.2008р. між позивачем, ПП “Дизель М” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач) укладено договір поруки № 695/П/4.

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки відповідач зобовязався перед позивачем відповідати за виконання ПП “Дизель М” всіх його фінансових зобовязань перед позивачем, які виникли з Договору фінансового лізингу № 695 від 19.02.2008р. Під фінансовими зобовязаннями розуміються грошові зобовязання позивача по Договору лізингу у вигляді виплати позивачу лізингових платежів, інших сум, передбачених Договором лізингу, а також виплату пені, збитків та інших штрафних санкцій.

п. 1.2. Договору поруки передбачено, що відповідач відповідає перед позивачем в тому ж обємі, що й ПП “Дизель М”.

Згідно з п. 2.2. Договору поруки у випадку не виконання ПП “Дизель М” фінансових зобовязань по Договору лізингу, позивач має право предявити свої вимоги безпосередньо до відповідача, які є обовязковими до виконання протягом 5-ти днів з моменту предявлення вимоги.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач жодних доказів погашення заборгованості з лізингових платежів суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором у сумі 56238,90грн. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 2777,20грн. пені за період часу з 20.09.2008р. по 03.02.2009р.

ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

п. 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України дає визначення неустойки, відповідно до якої неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові і разі порушення боржником зобовязання.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Згідно п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 16.1. Договору, який передбачає, що при порушенні відповідачем зобовязань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених Договором, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до розрахунку позивача пеня за період часу з 20.09.2008р. по 03.02.2009р. складає 2777,20грн.

Даний розрахунок судом перевірений та визнаний обгрунтованим, отже вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також. позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних, яка складає за період з 20.09.2008р. по 03.02.2009р. 347,67грн. та витрат від інфляції за період з 20.09.2008р. по 03.02.2009р. в сумі 631,40грн.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та витрат від інфляції, встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення неустойки за дострокове припинення дії Договору в сумі 53461,70грн.

Вимогу щодо стягнення неустойки позивач мотивує п. 13.1.4 Договору лізингу, яким передбачено, що з ініціативи лізингоодержувача , але не раніше 12 місяців з дати передачі ТЗ у лізинг. При цьому лізингоодержувач повинен повідомити позивача про намір припинити дію Договору письмово не менш ніж за 30 днів до дати припинення, а також, за вимогою позивача, сплатити неустойку за дострокове припинення Договору.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (м. Запоріжжя, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_6 в АКІБ “Укрсиббанк”, м. Харків, МФО 351005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 32774741, п/р 2600510828 в ВАТ АБ “Укргазбанк”) 56238(пятдесят шість тисяч двісті тридцять вісім)грн. 90 коп. - заборгованості за договором; 2777(дві тисячі сімсот сімдесят сім)грн. 20 коп. пені; 347(триста сорок сім)грн. 67 коп. - 3% річних; 631(шістсот тридцять одна)грн. 40коп. - збитків від інфляції; 53461(пятдесят три тисячі чотириста шістдесят одна)грн. 70 коп. неустойки за дострокове припинення дії Договору; 1134(одна тисяча сто тридцять чотири)грн. 57коп. державного мита; 312(триста дванадцять)грн. 50коп. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 02.09.2009р.

Суддя Т.Г. Алейникова