Ухвала суду № 53496504, 05.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2015 рокусправа № П/811/1725/15

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у справі № П/811/1725/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, правонаступником якої є Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки (боргу) від 06.05.2015 року № Ф-130000291701 зі сплати внеску на суму 38849,59 грн.; просила визнати протиправним та скасувати рішення № 0001751701 від 06.05.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3008,48 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Кіровоградська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що визначення бази оподаткування операцій платника податків з урахуванням заниженої торгівельної націнки призвело до невірного нарахування податку на доходи фізичних осіб, що у свою чергу вплинуло на невірне визначення розміру прибутку позивача за 2013 та 2014 роки, що призвело до невірного визначення суми єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування. Перевіркою достовірності декларування витрат встановлено одержання більшого доходу ніж задекларовано позивачем та документально підтверджені заниження витрат, проведено аналіз цін та обраховано середню торгівельну націнку по різних групах товарів, яка в середньому становить, в 2013 році - 30%, занижено націнку на 7,7%, сума завищення витрат становить 61441,30 грн., у 2014 році 32,6% , занижено націнку на 9,2%, сума завищення витрат становить 50517,18 грн. Заниження націнки встановлено внаслідок вибіркової перевірки фіскальних звітних чеків на реалізацію товару. Заниження доходу фізичної особи призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який сплачується з доходів фізичних осіб, за не нарахування або не своєчасне нарахування сум єдиного внеску накладається штрафна санкція.

Справа розглянута відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, за відсутністю осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган безпідставно визначив, що позивачем занижено відсоток торгівельної націнки, що призвело до заниження показників доходу, з якого вираховується сума єдиного соціального внеску. Суд першої інстанції вказував, що відповідачем не доведено заниження ФОП ОСОБА_1 доходів, перевірка фіскальних чеків робилась вибірково, не всієї звітної документації за 2013 - 2014 роки. Суд першої інстанції зазначав, що висновок про середню торгівельну націнку відповідачем здійснено за 2013 рік на аналізі товару вартістю 249,06 грн., а за 2014 рік на аналізі товару вартістю 839,38 грн., при цьому податковим органом не досліджувалось питання можливого списання продуктів харчування в зв'язку з втратою терміну придатності. Висновок відповідача про те, що позивач до складу витрат віднесла залишки нереалізованого товару в сумі 111959,10 грн., необґрунтований належними доказами, відповідними первинними та бухгалтерськими документами. Суд першої інстанції вказував, що податковим органом при здійсненні податкового контролю використано недостовірні дані. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належним чином вівся облік доходів та витрат, підстав для застосування штрафних санкцій у податкової інспекції не було.

Матеріалами справи встановлено, що Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області з 14.04.2015 року по 27.04.2015 року було проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої 06.05.2015 року складено акт № 355/11-23-17-01/2001304823. Згідно висновків перевірки, ФОП ОСОБА_1 порушено п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України 2Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано суму податкового зобов'язання з єдиного внеску на загальну суму 38849,59 грн.; встановлено порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», встановлено не зберігання фіскального звітного чеку у книзі КОРО в кількості 1 шт.; зафіксовано порушення п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, а саме, не оприбуткування готівкових коштів на суму 136,00 грн. Висновки акту ґрунтуються на вибірковій перевірці фінансової документації ФОП ОСОБА_1, податкова інспекція вказує на заниження ФОП ОСОБА_1 витрат в сумі 111959,00 грн., в тому числі: за 2013 рік на 61441,30 грн. та за 2014 рік на 50517,18 грн. Відповідач здійснив висновок про те, що у позивача торгівельна націнка на товар в 2013 році склала 30%, а в 2014 році - 32,6 %, однак згідно податкових декларацій ФОП ОСОБА_1 середня націнка становить в 2013 році 22,3%, а в 2014 році - 23,4 %, тобто позивачем занижено торгівельну націнку, що призвело до заниження задекларованого доходу, який враховується при нарахуванні єдиного внеску.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області 06.05.2015 року було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником не нарахованого єдиного внеску №0001751701, яким ФОП ОСОБА_1 донараховано 38849,59 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, застосовано штрафні санкції в розмірі 3008,48 грн.

Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області 06.05.2015 року сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-130000291701, якою ФОП ОСОБА_1 зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 38849,59 грн.

Матеріалами справи встановлено, що Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області під час документальної виїзної перевірки проведено співставлення даних фіскальних чеків, висновок про невідповідність середньої торгівельної націнки у ФОП ОСОБА_1 здійснено на підставі аналізу товару вартістю 249,06 грн., за 2014 рік на аналізі товару вартістю 839,38 грн. Натомість, відповідно до даних декларацій позивача, загальна сума отриманого доходу ФОП ОСОБА_1 складає 1276439,00 грн., у 2014 році 911972,00 грн., розбіжностей між даними податкових декларацій відповідачем під час перевірки не встановлено.

Встановлено значні обсяги товарного обороту у ФОП ОСОБА_1, значні обсяги придбання продуктів харчування, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, та їх продаж.

У своїх деклараціях про майновий стан та доходи ФОП ОСОБА_1 декларує, що середня націнка за 2013 рік складає 22,3%, за 2014 рік - 23,4%. Натомість після перевірки Кіровоградська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області стверджує, що середня торгівельна націнка в 2013 році склала 30%, у 2014 році 32,6%, що впливає на розмір триманого доходу.

Внаслідок розбіжностей між сумами витрат, сума чистого доходу за 2013 рік має бути збільшена на 61441,30 грн., за 2014 рік на 50517,18 грн. 111958,48 грн. - 34,7% = 38849,59 грн.

Згідно п. 164.1, п. 164.2 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Сума, з якої податкова інспекція визначає розмір єдиного внеску як з чистого оподаткованого прибутку не є сумою прибутку. Податкова інспекція не обґрунтувала, чому для вирахування середньої націнки за 2013 рік та 2014 рік взято вибірковий набір товарної продукції позивача на перевірку. Про зміну показника середньої націнки у відсотках, відповідач робить висновок лише на підставі аналізу фіскальних чеків за 2013 рік на суму вартістю 249,06 грн., за 2014 рік на суму 839,38 грн., що не доводить заниження ФОП ОСОБА_1 показника середньої торгівельної націнки.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Колегія суддів вказує, що для оскарження вимоги, платник податків повинен мати розрахунок суми недоїмки платника єдиного внеску, знати звідки податковим органом вираховано суму.

Рішення № 0001751701 від 06.05.2015 року та вимога сплату недоїмки (боргу) від 06.05.2015 року № Ф-130000291701, є неправомірними з огляду на відсутність порушення з боку ФОП ОСОБА_1 порядку проведення розрахунків, зарахування коштів дотримано. Податковим органом не доведено невірний розрахунок ФОП ОСОБА_1 сум доходу за 2013 та 2014 роки.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України та вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у справі № П/811/1725/15 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук