Ухвала суду № 53489858, 05.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/14581/2015 Головуючий в суді 1 інстанції - Ластовка Н.Д.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» про стягнення боргу,

встановила:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ «Український Професійний Банк» про стягнення боргу повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Вважає, що у даному випадку відсутній спір з приводу нерухомого майна, а є спір щодо стягнення боргу за орендну плату, а тому суд першої інстанції безпідставно посилався на вимоги ст. 114 ЦПК України та повернув позовну заяву.

В судове засідання сторони не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутності згідно з вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 просить стягнути з ПАТ «Український Професійний Банк» суму основного боргу в розмірі 117000 грн. та пеню в розмірі 45023 грн., а всього 162023 грн., що виникла на підставі договору оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Херсон, АДРЕСА_1.

Повертаючи позовну заяву позивачу для подачі до належного суду, суд першої інстанції виходив з того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача грошових коштів за користування майном позивача, а саме - нежитловим приміщенням за адресою: м. Херсон, АДРЕСА_1, що не сплачені відповідачем, як орендарем нерухомого майна, тобто спір виник з приводу користування нерухомим майном, що територіально не знаходиться в Дніпровському районі м. Києва.

З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, вважає його таким, що відповідає матеріалам справи та положенням процесуального закону.

Частиною 1 ст.114 ЦПК України встановлено, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, мають виключну підсудність та пред'являються в суд за місцезнаходженням майна або його основної частини.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно.

В пункті 42 Постанови № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ визначив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а такожоб'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач з квітня 2015 року не виконує умови договору оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Херсон, АДРЕСА_1, що був укладений 15 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Український ПрофесійнийБанк». Відповідач перестав проводити оплату за користування приміщенням і на початку вересня 2015 року звільнив приміщення і вивіз все майно.

Таким чином, предметом позову є стягнення орендної плати за договором оренди нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Херсон, АДРЕСА_1, що територіально не відноситься до Дніпровського району м. Києва.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо підсудності даного позову Дніпровському районному суду м. Києва за місцем знаходження юридичної особи є необґрунтованими, посилання апелянта на необхідність застосування загальних правил територіальної підсудності, визначених ч.2 ст. 109 ЦПК України є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують і на правильність постановленої ухвали не впливають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року про повернення позовної заяви позивачу постановлена з дотриманням вимог процесуального закону, підстави для її скасування - відсутні, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: