Рішення № 5348111, 25.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2009 р. Справа № 59/211-08

вх. № 7564/4-59

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Дзябура Н.С., голова за посвідченням б/н від 15.04.2006р.;

Прокопченко С.В., за довіреністю б/н від 14.01.2009р.;

відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю б/н від 06.10.2008р.

розглянувши справу за позовом Хрестищенської сільської ради, с. Хрестище

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, с. Хрестище

про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження комунального майна на суму 41174 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача збитки, завдані пошкодженням майна будинку клубу с. Хрестище до місцевого бюджету Хрестищенської сільської ради Краноградського району Харківської області в сумі 41174,00 грн.

Представник позивача 21 вересня 2009р. в судове засідання через канцелярію господарського суду надав письмові уточнення до позовних вимог (вх.22895), в яких просив суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за договором оренди № 3-3887 від 23.09.2005р. в сумі 1520,15 грн.; стягнути з відповідача 6842,22 грн. втраченої вигоди та накласти арешт на майно відповідача.

У відповідності до положень ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд відмовив у прийнятті зазначених уточнень до розгляду, оскільки позивачем не було надано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, а також не надано доказів надсилання копії заяви про уточнення позовних вимог відповідачу, якими є оригінали бланку опису вкладення та поштової квитанції. В зв"язку з чим суд мав підставі для залишення заяви про уточнення позовних вимог без розгляду судом на підставі п.п. 4, 6 ст. 63 ГПК України.

У застосуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача у відповідності до ст.ст. 66, 68 Господарського процесуального кодексу України також відмовлено судом, оскільки заявником не обгрунтовуються підстави для застосування заходів, незастосування яких могло би суттєво утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Представник відповідача заперечував проти вимог заявленого позову та проти заяви позивача про уточнення позовних вимог.

21 вересня 2009 року судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 25 вересня 2009 року для виготовлення повного тексту рішення.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

23.09.2005р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди комунального майна, відповідно до умов якого позивач (орендодавець) передав в оренду відповідачу (орендарю) нежитлові приміщення в нежитловій будівлі літ. А-2 (сільський клуб) по АДРЕСА_1 Красноградського району Харківської області, а саме: приміщення на першому поверсі площею 97,7 кв.м.

Згідно свідоцтва, виданого 18.12.2007р., право власності на будівлю сільського клубу, загальною площею 729,5 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 Красноградського району належить територіальній громаді та Хрестищенській сільській раді.

У січні 2008 року позивачем була проведена комісійна інвентаризація площі, яку фактично займає орендар, що встановила факт самовільного зайняття відповідачем додаткових приміщень будівлі сільського клубу, загальна площа яких складає 82,74 кв.м.

30.01.2008р. позивач листом за вих. № 14 звернувся до відповідача з пропозицією переукласти Договір оренди комунального майна та сплатити орендну плату за час використання самовільно зайнятих приміщень. Дана пропозиція позивача залишилась без відповіді.

08.04.2008р. рішенням господарського суду Харківської області по справі № 56/69-08 був встановлений факт самовільного зайняття відповідачем додаткових приміщень будівлі сільського клубу, загальна площа яких складає 82,74 кв.м., і зобов"язано відповідача звільнити зазначені приміщення.

Відповідно до ч. 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду, не потребують доказування.

Позивач у позовній заяви зазначає, що без узгодження з Хрестищенської сільської ради відповідачем був зроблений ремонт в приміщеннях будинку сільського клубу та обладананий плиткою майданчик перед входом у кафе.

Після прийняття судом решення по справі № 56/59-08, відповідач звільнив самовільно зайняті приміщення із знищенням раніше зроблених невід"ємні порліпшення майна.

10.06.2008р. комісією сільської ради за участю спеціаліста ОСОБА_5 було проведено обстеження стану приміщень будинку сільського клубу, де розташовувалось кафе, та встановлено, що під ча звільнення приміщень відповідачем було зруйновано плиточне покриття майданчика перед парадним входом будинку клубу та асфальтна площадка, на якій знаходився, головні сходи, внутрішнє оздоблення приміщення будинку, зіпсована система внутрішнього опалення, зруйнована вбиральня та інше, в зв"язку з чим були завдані зитки у вигляді витрат, які потрібні для відновлення пошкодженого майна на суму 41174,00 грн. (Висновок спеціаліста будівельно-технічного дослідження № 64 від 25.07.2008р. ОСОБА_5 із зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва містяться в матеріалах справи - а.с. 9 - 23).

В зв"язку з тим, що відповідач не погодився з висновком спеціаліста ОСОБА_5, ухвалою господарського суду від 03.12.2009р. по справі № 59/211-08 було призначено судову будівельно-технічну еспертизу та доручено її проведення Харківському науково-дослідному інституту судлвих експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Витрати по проведення судової експертизи було покладено на відповідача.

Оскліьки відповідачем не було проведено оплати експертизи справу було повернуто до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування", до відання виконавчих органів місцевого самоврядування належить управління комунальним майном.

Відповідно до ст. 23 Господарського кодексу України, відносини між органами місцевого самоврядування та господарюючими суб'єктами, що здійснюється на договірних засадах, регулюються законами та іншими нормативно-правовими актами. В разі порушення договірної дисципліни сторони вправі звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Статтею 4 Закону України “Про власність” передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності.

Згідно із статтею 48 зазначеного Закону передбачено, що Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом, господарським судом або третейським судом.

Згідно із ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здісненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 778 Цивільного кодексу України передбачено, що поліпшення майна, яке є предметом договору можливо лише за згодою орендодавця, якщо ж орендарем зроблені такі поліпшення без отримання його дозволу, та неможна відокремити їх без шкоди для майна, він не має право на відщкодування їх вартості.

Згідно ст. 779 Цивільного кодексу України орендар зобов"язаний усунути погіршення майна, які сталися з його вини, а у разі неможливлсті його відновлення орендодавець має право вимагати відшкодування завданих збитків.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України. Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

На підставі зазначених правових норм, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992р. №6 та з урахуванням п. 6 Розяснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. №02-5/215 суд зазначає таке. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України статті 218 ГК України позивач в даній справі повинен довести наступні обставини: наявність обовязку відповідача укласти договір оренди комунального майна, факт порушення цього обовязку (не укладення договору оренди, самовільне зайняття приміщень); наявність та реальність можливості одержання прибутку та його розміру; наявність безпосереднього причинно-наслідкового звязку тобто прямої залежності витрат, здійснених позивачем від бездіяльності відповідача.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частинами 2 та 3 вказаної статті передбачено, що збитки є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меньшому або більшому розмірі.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 41174,00 грн. обгрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 22, 225, 391, 778, 779, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 23, 218 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 8285 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідент. код НОМЕР_1, адреса: Харківська область, Красноградський район, АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3, МФО 351333, Харківське ГРУ КБ "Приватбанк") на користь Хрестищенської сільської ради Красноградського району Харківської області (ідент. код 04400009, адреса: 63311, Харківська область, красноградський район, с. Хрестище, вул. Жовтнева, 48, р/р 31410544700305, ГУДК в Харківській області, МФО 851011) 41174,00 грн. збітків, завданих пошкодженням майна.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідент. код НОМЕР_1, адреса: Харківська область, Красноградський район, АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3, МФО 351333, Харківське ГРУ КБ "Приватбанк") на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 411,74 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідент. код НОМЕР_1, адреса: Харківська область, Красноградський район, АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3, МФО 351333, Харківське ГРУ КБ "Приватбанк") на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Справа № 59/211-08