Рішення № 5347949, 10.09.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2009 р.Справа № 18/128 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №18/128

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна", м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Вільне Кіровоградського району Кіровоградської області

про стягнення 99 560,00 грн.

Представники сторін:

від позивача - Ізмайлов Д.Л., довіреність № 9 від 24.07.09 юрисконсульт;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" звернулось до господарського суду з позовною заявою № 558 від 23.07.2009 року про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 суми боргу 82003, 96 грн., а також 6533,46 грн. - штрафу, 7797,31 грн. - пені, 8614,45 грн. - збитки від інфляції з урахуванням індексу інфляції, 1413,79 грн. - 3% річних.

25.08.2009 року на адресу господарського суду надійшла заява про зменшення розміру та уточнення позовних вимог № 655 від 20.08.2009 року, за змістом якої позивач просить стягнути з відповідача суму боргу 70294, 59 грн., штраф - 6533,46 грн., пеню - 7733, 00 грн., збитки від інфляції з урахуванням індексу інфляції - 8719,88 грн., 3% річних - 1481,71 грн.

Заявою № 672 від 28.08.2009 року позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача суму боргу 70294, 59 грн., штраф - 6533,46 грн., пеню - 12530,36 грн., збитки від інфляції з урахуванням індексу інфляції - 8719,88 грн., 3% річних - 1481,71 грн.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо прав позивача, господарський суд розглядає справу з урахуванням збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 10.09.2009 р. представник позивача позовні вимоги, з урахування заяви про збільшення, підтримав в повному обсязі.

Відповідач участі повноважних представників в судове засідання по даній справі не забезпечив, витребуваних документів до суду не подав, хоча належним чином сповіщався про дату, час і місце проведення засідання у даній справі, що підтверджується повідомленнями органу поштового зв'язку (а.с. 40, 72).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання та граничні строки вирішення спору у даній справі, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 18/128 в судовому засіданні 10.09.2009 р. за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 10.09.2009 р. за згодою присутнього представника позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" (Продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №8 ЗК006/КВПІ (а.с.11-13).

Згідно п.1.1 Договору Продавець продає, а Покупець купує засоби захисту рослин, згідно специфікації, визначених у додатках, які є невід'ємною частиною договору.

Сторонами узгоджено також термін та умови передачі товару та форму, строк і порядок проведення розрахунків за отриманий товар.

У відповідності до п.п. 2.2. - 2.3. Договору при зміні офіційного курсу НБУ гривні до Євро за позивачем закріплено право в односторонньому порядку коригувати ціни Товару на дату здійснення повного розрахунку за Товар. При цьому ціна Товару може бути змінена позивачем в односторонньому порядку у випадку падіння курсу НБУ гривні до Євро, діючого на дату кожного платежу, вказаного в Договорі, відносно курсу НБУ гривні Євро, що діяв на дату укладання Договору. У цьому випадку вартість товару розраховується за формулою, встановленою п. 2.3. Договору.

Відповідно до п. 2.4. Договору повний розрахунок за поставлений товар здійснюється до 01.10.2008р.

Згідно п. 2.5. Договору оплата по даному договору здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Договір укладено в письмовій формі, підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Договір купівлі - продажу №8 ЗК006/КВПІ від 26.03.2008 року набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (п. 8.2. Договору).

Згідно положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору №8 ЗК006/КВПІ від 26.03.2008 року передано, а відповідачем прийнято обумовлений Товар засоби захисту рослин на загальну суму 65334,67 грн., що підтверджується: видатковою накладною № АК-0000176 від 08.04.2008 року на суму 42 931,16 грн. та довіреністю №390336 від 08.04.2008 року; видатковою накладною № АК-0000411 від 16.07.2008р. на суму 11759,75 грн. і довіреністю №290343 від 15.07.2008 р.; видатковою накладною № АЧ-000691 від 11.04.2008р. на суму 7781,76 грн. і довіреністю №290341 від 02.04.2008 р.; видатковою накладною № АЧ-001315 від 21.05.2008р. на суму 2862,00 грн. і довіреністю №290337 від 20.05.2008 р. (а.с.14-22).

Таке оформлення документів відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 99 від 16.05.1996р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318. Так, згідно пункту 2 даної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Натомість, відповідачем взяті на себе за договором зобов'язання виконано неналежним чином та оплачено лише 2000,00 грн., про що повідомляється позивачем та підтверджується банківськими виписками по рахунку (а.с. 54-57).

Крім того, відповідач здійснив повернення позивачу отриманого товару на суму 13275,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0001 від 01.05.2009 року (а.с. 53).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 50059,27 грн.

Ціна товару, що не оплачена відповідачем, визначена відповідно до п.п. 2.2.-2.3. і Договору згідно обґрунтованого розрахунку позивача складає 70 294,59 грн. (а.с. 49).

Оскільки відповідачем заборгованість в сумі 70 294,59 грн. так і не була сплачена, позивач за захистом своїх порушених прав та інтересів звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за отриманий товар в розмірі 70 294,59 грн., а тому вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить також стягнути з відповідача 12530,36 грн. пені, 6533,46 грн. штрафу, 1481,71 грн. річних та 8719,88 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в пункті 5.5 договору №8 ЗК006/КВПІ від 26.03.2008 року передбачено сплату Покупцем пені у разі порушення ним строків оплати товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від неоплаченої суми за кожний день прострочення до моменту повної оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення пені (п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Таким чином, наведене вище та матеріали справи підтверджують правомірність нарахування позивачем пені в сумі 12530,36 грн. за період з 02.10.2008 року по 28.08.2009 року (а.с. 66-67).

Крім сплати пені сторони передбачили в пункті 5.4. договору сплату Покупцем за порушення строків оплати за Товар сплату штрафу у розмірі 10% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості Товару. Позивач нарахував за пунктом 5.4. договору штраф в розмірі 6533,46 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу штраф, як різновид неустойки може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту п. 5.4 договору, підставою для нарахування штрафу є факт прострочення платежу, тобто грошового зобовязання.

Таким чином, при одночасному стягненні пені і шрафу до відповідача застосовується подвійна відповідальність за одне і те саме правопорушення - прострочення оплати за отриманий товар по договору, що є недопустимим та суперечить конституційним засадам.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині позовних вимог про стягнення 6533,46 грн. штрафу задоволенню не підлягають.

Господарський суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань і 3% річних, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наданого позивачем розрахунку, правомірність якого підтверджується наведеними вище нормами та матеріалами справи, інфляційні нарахування за період з жовтня 2008р. по червень 2009 р. становлять 8719,88 грн. та 3% річних за період з 02.10.2008 року по 19.08.2009 року - 1481,71 грн. (а.с. 47-49).

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 93026,54 грн., з якої: 70294,59 грн. сума основного боргу, 12530,36 грн. пені, 8719,88 грн. - збитки від інфляції з урахуванням індексу інфляції, 1481,71 - 3% річних.

У задоволенні решти позовних вимог господарський суд відмовляє.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Крім того, позивачем при зверненні до суду з позовом, сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315 грн., що перевищує встановлений законодавством розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За даних обставин, надмірно сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197 грн. підлягають поверненню на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. за № 7-93 "Про державне мито" та п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.05 р. №1258.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (27640, Кіровоградська область, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 п/р НОМЕР_2 в ОД АППБ Аваль м. Кіровоград, МФО 323538) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" (03065, м. Київ, бульвар І.Лепсе, буд. 55, ідентифікаційний код 32154038, п/р 26007301009748 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767) - 93026,54 грн., з яких 70294,59 грн. сума основного боргу, 12530,36 грн. - пені, 8719,88 грн. - збитки від інфляції з урахуванням індексу інфляції, 1481,71 грн. - 3% річних, а також 930,26 грн. державного мита та 110,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна", з державного бюджету надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 грн., сплачених за платіжним дорученням № 2881 від 14.07.2009 року.

Платіжне доручення № 2881 від 14.07.2009 року залишається в матеріалах справи № 18/128.

Довідку видати.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська