Рішення № 53440058, 14.11.2015, Оболонський районний суд міста Києва

14.11.2015 Справа № 756/11593/15-ц

Провадження № 2/756/5669/15

Ун. № 756/11593/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Камбулова Д.Г.

при секретарі - Ковган О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Оболонь-Ліфтсервіс» про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У вересня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Оболонь-Ліфтсервіс» про виплату заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та стягнення моральної шкоди, в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по нарахованій але невиплаченій заробітній платі у розмірі 9 150, 41 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 9 281, та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем та обіймав посаду електромеханіка з ліфтів 4-го розряду у комунальному підприємстві «Оболонь-Ліфтсервіс». 31 липня 2015 року позивач був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. В порушення вимог ст. 116 КЗпП України відповідач при звільненні не виплатив всіх сум, що належать позивачу, та не здійснив остаточний розрахунок. Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача по заробітній платі та розрахунку при звільненні становить 9 150, 41 грн. Крім того, відповідач, відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України має сплатити позивачу середній заробіток за час затримки по день його фактичного розрахунку. За розрахунками позивача відповідач має сплатити на його користь 9 281, 74 грн., виходячи з середньоденної заробітної плати та кількості днів за весь період затримки виплат. Крім того позивач посилаючись на вимоги ст. 237-1 КЗпП України просить стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Позовні вимоги у цій його частині позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з затримкою розрахунку він втратив нормальні життєві зв'язки, відновлення яких вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. З огляду на положення ст. ст. 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», позивач просить задовольнити його позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача уточнивши зміст позовних вимог, показав, що на даний час відповідач не має перед позивачем заборгованості по заробітній платі. Вказана заборгованість у повному обсязі була сплачена відповідачем 25.09.2015 року на картковий рахунок позивача. Разом з тим вважає, що відповідач, внаслідок порушення строків виплати заробітної плати при звільненні, відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, має сплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки по день його фактичного розрахунку. Час затримки розрахунку становить з 01.08.2015 року по 25.09.2015 року. З врахуванням наданої відповідачем довідки про середньоденну заробітну плату позивача, просить суд задовольнити позов з частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та показав, що позивач дійсно працював у відповідача з 01.02.2010 року та звільнився за власним бажанням 31 липня 2015 року. На день звільнення позивача борг по заробітній платі становив 13 450, 41 грн. За відсутності на підприємстві коштів остаточний розрахунок з позивачем був проведений 25.09.2015 року. З урахуванням складного матеріального стану підприємства просить суд відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки по день його фактичного розрахунку. Також просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди у зв'язку з його недоведеністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем та обіймав посаду електромеханіка з ліфтів 4-го розряду у комунальному підприємстві «Оболонь-Ліфтсервіс». 31 липня 2015 року позивач був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Вказані обставини знайшли своє об'єктивне підтвердження письмовими доказами по справі (а.с. 7-8), та не оспорювались представником відповідача.

У відповідності до положень ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Під час розгляду справи по суті, судом було встановлено, що відповідач в день звільнення не здійснив виплату позивачу заборгованості по заробітній платі, яка становила 13 450, 41 грн.

Вказана заборгованість остаточно була сплачена відповідачем 25.09.2015 року.

Позивач просив стягнути з відповідача, відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, середній заробіток за час затримки розрахунку по день його фактичного розрахунку.

За приписами ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 року вбачається, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні наступає для роботодавця за умови відсутності спору про розміри належних звільненому працівникові сум. При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Матеріалами справи підтверджено, що при звільненні 31 липня 2015 року позивачу не було виплачено заборгованість по заробітній платі у загальному розмірі 13 450, 41 грн. Вказана заборгованість фактично була сплачена відповідачем 25.09.2015 року. (а.с. 22-24).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (надалі - Порядок).

У відповідності п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з п.3 згаданої постанови, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

За наданим відповідачем розрахунком, середньоденна заробітна плата позивача становить 273, 58 грн. З вказаним розрахунком представник позивача погодився, та не мав заперечень щодо проведеного відповідачем розрахунком.

Станом на час розгляду справи заробітна плата позивачу виплачена. Час затримки розрахунку при звільненні становить період з 03 серпня 2015 року, тобто наступного робочого дня після останнього робочого дня позивача, по 25 вересня 2015 року, тобто день проведення фактичного розрахунку з позивачем. Тобто час затримки розрахунку при звільненні становить 39 робочих днів.

А отже середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 серпня 2015 року по 25 вересня 2015 року складає 10 669, 62 грн. (273, 58 грн. х 39 днів = 10 669, 62 грн.).

З огляду на наведене суд вважає, що позов позивача у цій частині підлягає задоволенню та відповідно до ст. 117 КЗпП України позивач має право на отримання з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 серпня 2015 року по 25 вересня 2015 року у розмірі 10 669, 62 грн.

Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв'язків і вимагають у нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В обґрунтування свого позову в цій частині позивач зазначив, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у втраті нормальних життєвих зв'язків, спокою, що потребує від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, враховуючи ступінь вини відповідача та інших обставин, зокрема характер та тривалість страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_1 в цій частині частково, а саме на суму 500 гривень, тому що вважає, що розмір завданої моральної шкоди визначений позивачем завищений.

Враховуючи вимоги ч.3 ст. 88 ЦПК України, суд вважає правильним стягнути з відповідача - комунального підприємства «Оболонь-Ліфтсервіс», судовий збір в доход держави пропорційно до задоволеної частини вимог, а саме у розмірі 243, 60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116, 117, 237-2 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, ст.ст. 10, 15, 60,61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Оболонь-Ліфтсервіс» про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Оболонь-Ліфтсервіс» (м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 36-В, адреса для листування м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 2-Д, ідентифікаційний номер 32705552) на користь ОСОБА_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 серпня 2015 року по 25 вересня 2015 року у розмірі 10 669 ( десять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) гривень 62 коп., та моральну шкоду у розмірі 500 (п'ятсот) гривень. Визначена судом сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню на користь позивача за вирахуванням суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з комунального підприємства «Оболонь-Ліфтсервіс» (м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 36-В, адреса для листування м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 2-Д, ідентифікаційний номер 32705552) в дохід держави, судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.Г. Камбулов