Ухвала суду № 53437497, 11.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: П'ятничук І.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 759/5419/15-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Авіатранс К», товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ХОРС», публічне акціонерне товариство «Авіакомпанія Авіалінії України» про визнання розпорядження незаконним та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва ( далі - відповідач ), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Авіатранс К», товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ХОРС», публічне акціонерне товариство «Авіакомпанія Авіалінії України» про:

- визнання незаконним розпорядження відповідача від 30.12.2014 р. про утримання з пенсії позивача переплати у розмірі 20% щомісячно;

- зобов'язання відповідача припинити утримання з пенсії позивача переплати, відповідно до розпорядження від 30.12.2014 р.;

- зобов'язання відповідача повернути позивачу суму коштів, утриманих з його пенсії, відповідно до розпорядження від 30.12.2014 р.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 14.12.2006 р. позивач перебуває на обліку в УПФУ у Святошинському районі м. Києва та отримує пенсію за вислугою років.

Листом від 06.03.2015 р. № 135/08/Н-91 відповідач повідомив ОСОБА_2 про те, що на підставі рішення УПФУ у Святошинському районі м. Києва (розпорядження від 30.12.2014 р.), починаючи з лютого 2015 року з його пенсії проводиться відрахування суми переплати в розмірі 20 % щомісячно, відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Така переплата пенсії становить 486 597,96 грн. та виникла у зв'язку з тим, що згідно трудової книжки, позивач, починаючи з 03.05.2007 р. по 17.09.2007 р., працював у ВАТ «Авіакомпанія Авіалінії України», з 17.09.2007 р. по 19.10.2012 р. у ТОВ «Авіакомпанія «Хорс» на посадах, які дають право на пенсію по вислузі років, та згідно даних персоніфікованого обліку з 2012 р. - у ТОВ «Авіакомпанія Авіатранс К».

Позивач, вважаючи неправомірним розпорядження відповідача від 30.12.2014 р. про утримання з його пенсії переплати в розмірі 20 % щомісячно, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні належні і необхідні правові підстави для утримання з пенсії позивача 20 % щомісячно, а отже, оскаржуване розпорядження УПФУ у Святошинському районі м. Києва є незаконним і підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Законів України «Про пенсійне забезпечення» ( далі - Закон № 1788-XII ), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі - Закон № 1058-IV ), «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ( далі - Закон № 2464-VI ), Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. № 8-2 ( далі - Положення № 8-2 ), Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 р. № 6-4 ( далі - Порядок №6-4 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У ст. 54 Закону № 1788-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: а) працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Зазначені працівники, звільнені від льотної роботи за станом здоров'я (через хворобу), при наявності вислуги років у чоловіків не менше 20 років і у жінок не менше 15 років мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу. Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України; б) працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера: чоловіки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 12 років 6 місяців роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден; жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 17 років 6 місяців, з них не менше 10 років роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден. Зазначені працівники, звільнені від роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден за станом здоров'я (через хворобу), при наявності вислуги років у чоловіків не менше 10 років і у жінок не менше 7 років 6 місяців мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу. У вислугу років працівникам, які здійснюють управління повітряним рухом, зараховується також робота, зазначена у пункті "а" цієї статті. Працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають посвідчення (диспетчери, старші диспетчери, керівники польотів), мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах: чоловіки - не менше 20 років; жінки - не менше 17 років 6 місяців.

Згідно зі ст. 102 Закону № 1788-XII пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Статтею 103 Закону № 1788-XII передбачено, що суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії.

У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 50 Закону № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Згідно з п. 3 Порядку № 6-4 повернення коштів, надміру виплачених за призначеннями пенсії, проводиться відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї тощо. Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

У ст. 12-1 Закону № 2464-VI закріплено, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: 1) формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону; 2) взаємодіє в установленому законодавством порядку з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування; 3) здійснює контроль, у тому числі спільно з органами доходів і зборів, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) бере участь в аналізі та прогнозі надходження коштів від сплати єдиного внеску; 5) здійснює інші функції, передбачені законодавством.

Згідно з пп. 3 п. 2.2 Положення № 8-6 управління Пенсійного фонду України забезпечує ведення в районі (місті) реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб), своєчасне внесення відомостей до нього, контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб, та автоматизовану обробку інформації (що діяла на час переплати).

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною та необхідною правовою підставою для утримання з пенсії особи надміру виплачених сум коштів є наявність однієї з таких умов: 1) зловживання з боку пенсіонера; 2) подання ним органам ПФУ недостовірних відомостей; 3) неподання пенсіонером до органів ПФУ відомостей, які б могли вплинути на розмір його пенсії.

Разом з тим, дослідивши матеріали пенсійної справи позивача, колегія суддів встановила, 14.12.2006 р. він звернувся до УПФУ у Святошинському районі м. Києва із заявою про призначення йому пенсії за вислугою років.

У вказаній заяві, зокрема міститься запис про зобов'язання позивача повідомити органи ПФУ про прийняття на роботу, звільнення з роботи, зміну в складі сім'ї, зміну місця проживання, виїзд за кордон на постійне місце проживання та інші обставини, що можуть вплинути на його пенсійне забезпечення.

З цієї ж дати його було взято на облік в УПФУ у Святошинському районі м. Києва та призначено йому пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З трудової книжки позивача вбачається, що після призначення йому пенсії за вислугою років у період з 03.05.2007 р. по 19.10.2012 р. він продовжував працювати на посадах, що надають право на такий вид пенсії.

У розпорядженнях УПФУ у Святошинському районі м. Києва, відповідно до яких здійснювався розрахунок (перерахунок, нарахування) пенсії позивачу, зокрема у період з 01.05.2007 р. по 01.11.2012 р., зазначено, що ОСОБА_2 працює / а.с. 158-185 /, тобто визначено його статус саме як працюючого пенсіонера.

При цьому, у період з 03.05.2007 р. по 19.10.2012 р. підприємствами-роботодавцями із заробітної плати позивача сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що у відповідності з приписами ст. 12-1 Закону № 2464-VI та пп. 3 п. 2.2 Положення № 8-6 мало бути відомо відповідачу.

21.07.2014 р. відповідачем було прийнято розпорядження № 862137 про припинення виплати пенсії позивачу у зв'язку з тим, що він після призначення йому пенсії продовжував працювати на посаді, що надає право на пенсію за вислугою років.

Зазначене розпорядження було визнано недійсним та скасовано постановою Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року у справі № 759/13912/14-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року / а.с. 147-149 /.

30.12.2014 р. відповідачем було прийнято розпорядження № 2 / а.с. 145 / про утримання з позивача виниклої переплати пенсії в розмірі 486 597,96 грн., яка виникла з вини пенсіонера, по 20 % щомісячно до повного погашення з 01.02.2015р.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачу своєчасно було відомо про продовження позивачем трудової діяльності у період з 03.05.2007 р. по 19.10.2012 р., тобто після призначення пенсії за вислугою років, однак, як було встановлено зазначеними рішеннями судів у справі № 759/13912/14-а, він не скористався своїми повноваженнями та не виконав своїх завдань щодо припинення виплати пенсії позивачу в цей період.

Більш того, апеляційний суд відзначає, що оскаржуване розпорядження УПФУ у Святошинському районі м. Києва від 30.12.2014 р. № 2, яке міститься у пенсійній справі позивача, не містить підпису начальника управління Л.В. Дзядевич / а.с. 145 /, а копія цього розпорядження, що була подана відповідачем до суду першої інстанції, взагалі не містить підписів жодної уповноваженої особи УПФУ у Святошинському районі м. Києва та не завірена належним чином / а.с. 19 /.

Крім цього, у вказаному розпорядженні взагалі не зазначено періоду, за який виникла переплата, з якої саме складової пенсійного забезпечення вона утворилась та з яких сум складається її загальний розмір, а отже, оцінюючи зазначені обставини у сукупності, відповідно до вимог ст. 86 КАС України, судова колегія вважає, що такий документ не відповідає вимогам, що ставляться до первинних документів, не є легітимним, а отже, й не є належним і допустимим доказом, у розумінні ст. 70 КАС України, та взагалі не може бути правовою підставою для утримання з пенсії позивача будь-яких грошових сум.

При цьому, апеляційний суд відзначає, що у матеріалах пенсійної справи позивача відсутні жодні відомості (дані про проведення перевірки, детальний розрахунок) про те, яким чином відповідач визначив суму переплати пенсії позивача саме в розмірі 486597,96 коп.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для стягнення з пенсії позивача відповідних сум переплати за період роботи з 03.05.2007 р. по 19.10.2012 р.

Доводи апелянта про те, що йому стало відомо про зміни в даних персоніфікованого обліку позивача у його картці та в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування спростовуються матеріалами справи / а.с. 158-185 / та суперечать приписам ст. 12-1 Закону №2464-VI і пп. 3 п. 2.2 Положення № 8-6.

Посилання представника апелянта у судовому засіданні на те, що 26.10.2015р., тобто після ухвалення оскаржуваного судового рішення, позивач звернувся до УПФУ із заявою про припинення виплати йому пенсії у зв'язку з працевлаштуванням, колегія суддів вважає такими, що не стосуються спірних правовідносин і не можуть бути прийняті до уваги суду.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх не обґрунтованими, безпідставними і такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Тож, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи всупереч приписам ч. 2 ст. 71 КАС України, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження, не надав суду жодних доказів, не навів будь-яких доводів, які б спростовували наведену аргументацію, та не переконав судову колегію у своїй правоті.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи, а рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у відповідності до вимог ст. 159 КАС України.

Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 13.11.2015 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.