Ухвала суду № 53432354, 11.11.2015, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №573/1984/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кліщ О. В.Номер провадження 22-ц/788/2124/15 Суддя-доповідач - Гагін М. В. Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Гагіна М. В.,

суддів - Попруги С. В. , Ткачук С. С. ,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариство «Всеукраїнський акціонерний банк»

на заочне рішення Білопільського районного суду Сумської області від 25 вересня 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 25 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» заборгованість в сумі 7670 грн. 94 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду в частині відмови у задоволенні стягнення пені в сумі 19905 грн. та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача пені.

При цьому доводить, що позивач має право вимагати від відповідача виконання зобов'язань за договором кредиту, в тому числі має право вимагати стягнення всієї суми кредиту і нарахованих відсотків за користування кредитом, а також комісії (плати за обслуговування кредиту), передбаченої умовами договору.

Вказує, що ОСОБА_4 не подавала будь-яких заяв чи клопотань про зменшення розміру неустойки, але рішення суду значно зменшено розмір пені з 20905 грн. 45 коп. до 1000 грн., що в декілька разів менше за розмір збитків завданих банку.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, проте своїм процесуальним правом на участь у ньому не скористалися, їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 порушила умови договору щодо своєчасного повернення кредиту й процентів за його користування, сплати комісії та штрафних санкцій, а тому вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом з урахуванням процентів за його користування, ґрунтується на законі.

Зменшуючи розмір пені на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, суд виходив з того, що належна до стягнення неустойка значно перевищує суму боргу за кредитом та позивач зволікав зі зверненням до суду за захистом свого права.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки суд дійшов цих висновків повно і всебічно з'ясував обставини справи, вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував відповідні їм норми матеріального права.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до положень ст.ст.207, 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

Згідно вимог ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 червня 2011 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №BLa_ЖГА00045161, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит на поточні потреби в сумі 6000 грн.

Відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до графіку, кінцевий строк погашення кредиту - 20 червня 2014 року.

У разі порушення сплати чергових платежів згідно графіку повернення кредиту встановлена пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Позичальник порушив умови договору і станом на 20 серпня 2015 року загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 27576 грн. 39 коп., з яких 3502 грн. 26 коп. - заборгованість за кредитом за період з 21 березня 2013 року по 20 червня 2014 року; 1488 грн. 68 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 21 березня 2013 року по 20 серпня 2014 року; 1680 грн. 00 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом за період з 21 березня 2013 року по 20 серпня 2014 року; а також 20905 грн. 45 коп. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором за період з 20 грудня 2012 року по 20 серпня 2015 року..

Отже, позивач у відповідності до положень ч.1 ст.1049 ЦК України, обґрунтовано пред'явив вимогу про повернення заборгованості по кредиту, процентів за користування таким кредитом, комісії і пені за порушення умов договору.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором підлягає зменшенню з 20905 грн. 45 коп. до 1000 грн., оскільки з 21 березня 2013 року кредит відповідачем не повертався і ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» мало змогу звернутися до суду за захистом своїх прав, але позов про стягнення заборгованості до суду подано лише 01 вересня 2015 року. Крім того, відповідно до наданого позивачем розрахунку сума пені значно перевищує суму збитків (3502 грн. 26 коп. кредиту та 1488 грн. 68 коп. процентів, всього 4970 грн. 64 коп., а пеня за 2 роки і 8 місяців складає 20905 грн. 45 коп.).

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості застосування судом положень ч.3 ст.551 ЦК України без відповідної заяви відповідача не ґрунтуються на законі.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Посилання в апеляційній скарзі на положення ч.2 ст.625 ЦК України є безпідставними, оскільки вимоги на підставі зазначеної норми права у позові відсутні й не були предметом розгляду суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для зміни чи скасування рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було відстрочено сплату судового збору в сумі 267 грн. 96 коп. до ухвалення відповідного судового рішення за результатами апеляційного провадження. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» відмовлено, то з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» стягується судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» відхилити.

Заочне рішення Білопільського районного суду Сумської області від 25 вересня 2015 року у даній справі залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 267 грн. 96 коп.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -