Ухвала суду № 53393491, 12.11.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/7296/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Костенко В. Г.Номер провадження 22-ц/788/1987/15 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Сибільової Л. О. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 вересня 2015 року

у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 вересня 2015 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 14584,77 грн. заборгованості, 243,60 грн. відшкодування витрат, а всього 14828,37 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення в частині задоволених вимог про стягнення боргу по відсотках, комісії і неустойці.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд однобічно та упереджено розглянув справу, не врахував тяжке матеріальне становище відповідача та об'єктивні причини неможливості вчасно сплачувати борг за кредитом.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 27.08.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у виді встановленого кредитного ліміту поновлювальної кредитної лінії на платіжну картку «Gold» у сумі 7000 грн. зі сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач зобов'язався до 25 числа кожного місяця повертати кредитні кошти у розмірі щомісячного платежу, який встановлено у розмірі 7% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 50 грн. У випадку несплати щомісячного платежу кредит вважається простроченим першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому не сплачений мінімальний обов'язковий платіж. Крім того, встановлені комісія при знятті готівкових кредитних коштів та за несвоєчасне внесення мінімального щомісячного платежу у сумі не менше 50 грн. (а.с. 11-12).

Відповідач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг від 06.03.2010 року та тарифами банку, які разом із підписаною ним заявою складають кредитний договір, у тому числі і з правом банку в односторонньому порядку встановлювати і змінювати кредитний ліміт шляхом збільшення чи зменшення суми кредиту (а.с. 10-36).

Зокрема, встановлення кредитного ліміту на суму 7000 грн. відбувалося 02 та 15.09.2010 року, а його зміна шляхом зниження до 5300 грн. - 03.05.2012 року і до 4780 грн.- 30.05.2012 року. 25.06.2012 року та 31.07.2012 року кредитний ліміт встановлено у розмірі 4780 грн., а 05.09.2012 року - знижено до 4530 грн. (а.с. 9).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом станом на 16 липня 2015 року, відповідач скористався кредитними коштами, проте умови договору про своєчасне повернення коштів та процентів за їх використання не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 4523,88 грн., по процентам за користування кредитом у сумі 6640,27 грн., 2249,92 грн. пені та комісії, а також 500 грн. фіксованої частини штрафу і 670,70 грн. процентної складової штрафу (а.с. 5-8).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором в частині сплати відсотків за користування кредитом, комісії, неустойки, належним чином не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка складає 10060,89 грн. та підлягає стягненню з ОСОБА_3 у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України та ґрунтується на зібраних у справі доказах.

Посилання заявника апеляційної скарги на об'єктивні причини невиконання зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з кримінальним переслідуванням, накладенням арештів на рахунки підприємства, не є підставою для скасування рішення місцевого суду в оскаржуваній частині, оскільки ні кредитним договором, ні законом не передбачені обставини, які б звільняли позичальника від обов'язку сплати процентів за користування кредитними коштами, а також зобов'язання нести відповідальність за несвоєчасне та не в повному обсязі повернення боргу у виді сплати пені, комісії за прострочення платежу та штрафів.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ч. 1 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що права позивача порушені, а тому підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам, комісії , неустойці, у повному обсязі.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі ухвали апеляційного суду від 16 жовтня 2015 року ОСОБА_3 відстрочено сплату судового збору за розгляд справи в апеляційному суді у сумі 267,96 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені, штрафів, судом першої інстанції задоволені, зазначена сума судового збору підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 вересня 2015 року, в частині вирішених вимог про стягнення заборгованості по відсоткам, комісії, неустойці, залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 267 грн. 96 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -