Рішення № 5338820, 18.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/33818.09.09 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор"

про стягнення 76 055,24 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача представник ОСОБА_2 (дов. №б/н від 13.07.09)

Від відповідача представник - Гриценок Т.М. (дов. № 23 від 24.04.09)

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 70006,66 грн., що становить заборгованість за договором № ПОК-9 від 24.09.2008р. та 6048,58 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 20.07.2009р. порушено провадження у справі № 8/338, розгляд справи призначений на 21.08.2009р.

Через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з перебуванням представника відповідача у службовому відряджені.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 21.08.2009р. подав власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; довідки з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців позивача та відповідача; виписку з банку.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 21.08.2009р. розгляд справи був відкладений на 18.09.2009р., у звязку з незявленням представника відповідача у судове засідання, неподанням сторонами усіх витребуваних доказів; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судове засідання, призначене на 18.09.2009р. зявилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що у справі відбулась заміна представника відповідача.

Відповідно до частини другої статті 22 ГПК сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 ГПК передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з абз. 5 п. 4 Листа Вищого господарського суду, від 14.12.2007, № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, тому відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

24.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор»- «замовник»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 «підрядник»був укладений договір підряду № ПОК-9 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, «виконавець»прийняв на себе зобовязання виконати роботи з виготовлення частин металевого басейну відповідно до переданих йому «замовником»робочих креслень, а «замовник»зобовязався прийняти та оплатити виконані «підрядником»роботи.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість за даним договором складає 175016,54 грн. та включає в себе вартість матеріалів, конструкцій та обладнання, необхідних «підрядникові»для виконання робіт за даним договором.

Умовами договору сторони погодили, що оплата за виконані роботи здійснюється «замовником»наступним чином: аванс у розмірі 60% від вартості робіт за договором в сумі 105009,98 грн. перераховується на розрахунковий рахунок «підрядника»протягом пяти робочих днів з дня підписання сторонами даного договору; остаточна оплата за виконані роботи у розмірі 40% від вартості робіт за договором в сумі 70006,66 грн. перераховується на розрахунковий рахунок «підрядника»протягом пяти робочих днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт та передачі «замовнику» виготовлених «підрядником»частин металевого басейну.

Відповідач на виконання прийнятих на себе зобовязаннь по спірному договору, перерахував на рахунок позивача 105009,98 грн., що підтверджується банківською випискою від 26.09.2008р. (в матеріалах справи).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що передача «підрядником»«замовнику»виготовлених відповідно до умов даного договору частин металевого басейну здійснюється з оформленням двохстороннього акту приймання-передачі виконаних робіт, який підписується обома сторонами.

Сторонами по спірному договору був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 45 від 08.12.2008р. на суму 175016,54 грн., який свідчить про повне виконання «підрядником»робіт та прийняття їх «замовником»без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Відповідач в свою чергу власні зобовязання в частині остаточної оплати за виконані позивачем роботи у розмірі 40% від вартості робіт по спірному договором в сумі 70006,66 грн. протягом пяти робочих днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт не виконав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 70 0006,66 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 70 0006,66 грн. основного боргу за договором № ПОК-9 від 24.09.2008р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 6048,58 грн. пені.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що за порушення строків оплати за виконані роботи, «замовник»сплачує «виконавцю»пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення (п.6.4 договору).

Враховуючи вищевикладене та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 5872,89 грн. за період з 06.03.2009р. (оскільки, як вбачається зі змісту акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 45 від 08.12.2008р., він підписаний з боку замовника ТОВ «Виробничий вектор» 26.02.2009р.) по 13.07.2009р., відповідач не довів протилежне. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 70006,66 грн. основного боргу та 5872,89 грн. пені, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 547, 549, 611, 837 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий вектор" (02230, м.Київ, вул. Боженка, 2; код ЄДРПОУ 31776046) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (10014, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 70006 (сімдесят тисяч шість) грн. 66 коп. основного боргу, 5872 (пять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 89 коп. пені, 758 (сімсот пятдесят вісім) грн. 80 коп. державного мита, 117 (сто вісімнадцять) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (10014, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) з Державного бюджету України витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу зайво сплачені квитанцією № КП7398/1 від 09.07.2009р. в сумі 197 (сто девяносто сім) грн. Оригінал квитанції № КП7398/1 від 09.07.2009р. на суму 315,00 грн. знаходиться в матеріалах справи № 8/338.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич Дата підписання: 25.09.2009р.