Рішення № 53382922, 09.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9608/15 Справа № 182/3045/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Багрова А. Г. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 04 квітня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № DNH4KS26520174, за яким останній отримав кредит у розмірі 15 315 грн. 20 коп. зі сплатою за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_2 своїм підписом на заяві надав згоду на те, що вказана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складає договір між ним та банком. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 09 квітня 2014 року має заборгованість 171 507 грн. 58 коп.

Враховуючи зазначене, позивач просив за відрахуванням 17 181 грн. 12 коп., які були стягнуті судовим наказом Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2006 року, стягнути із ОСОБА_2 на користь банку заборгованість у сумі 162 542 грн. 78 коп.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2014 року позов частково задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 63 грн. 81 коп.; 542 грн. 51 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 1 171 грн. 92 коп. заборгованості за пенею за користування кредитом, а всього стягнуто 1 778 грн. 24 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 243 грн. 60 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2015 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 977 грн. 70 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 369 грн. 77 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволена частково. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 квітня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № DNH4KS26520174, за яким останній отримав кредит у розмірі 15 315 грн. 20 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_2 своїм підписом на заяві надав згоду на те, що вказана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складає договір між ним та банком.

17.11.2006 року у зв'язку з виниклою заборгованістю за судовим наказом Нікопольського міськрайонного суду з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість по кредиту в розмірі 17 181,12 грн.

У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 09 квітня 2014 року має заборгованість 171 507 грн. 58 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 63 грн. 81 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом - 54 251 грн. 16 коп., заборгованості за пенею за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 117 192 грн. 61 коп., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 7 716 грн. 32 коп.

Судом також встановлено, що нарахування відсотків, пені та штрафів позивачем проведено відповідно п.5.1-5.6 умов надання споживчого кредиту ( а.с.11) та у межах визначених строків позовної давності, а тому дійшов висновку про те, що посилання відповідача, що позивачем пропущено строк позовної давності, є безпідставними.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції брав до уваги винну поведінку обох сторін у порушенні зобов`язання, а тому дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 у примусовому порядку зменшеної суми заборгованості відповідно до статті 616 ЦК України на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» , а саме - заборгованість за кредитом у розмірі 63 грн.81 коп.; 542,51 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 1171,92 грн. заборгованість по пені за користування кредитом, а всього 1778,24 грн.

Однак, з такими висновками суду погодитися не можна, враховуючи наступне.

Так, встановлено факт укладення кредитного договору № DNH4KS26520174 04 квітня 2006 року між банком та ОСОБА_2 на 42 місяці строком до 05 жовтня 2009 року, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач не надав належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що під час підписання сторонами кредитного договору діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення позовної давності, ці Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, позичальником вони не підписані. Тому висновок суду про те, що позовна давність не спливла, оскільки умовами надання споживчого кредиту в редакції, чинній на час укладення кредитного договору, було передбачено збільшення позовної давності, є помилковим.

Враховуючи письмову заяву відповідача про застосування строків позовної давності (а.с. 25), колегія суддів дійшла висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, що згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду ухвалене без додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2014 року - скасувати.

Відмовити публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» в задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова