Ухвала суду № 53365137, 26.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/10346/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 року

у справі № 804/11088/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт»

до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 року у справі № 804/11088/14 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.07.2014 року № 0001672202.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Промисловий ремонт» щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «Гринвіч Баг» та ТОВ «Скріп Трейд» за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року, відповідачем складено акт від 21.07.2014 року № 922/22-02/36608356, яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 5 038 514, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2014 року № 0001672202, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 7 557 771, 00 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин між ТОВ «Промисловий ремонт» та ТОВ «Гринвіч Баг», та ТОВ «Скріп Трейд».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ «Гринвіч Баг» та ТОВ «Скріп Трейд».

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові, оскільки з наявних матеріалів справи неможливо встановити факту реального здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до частин першої, четвертої, п'ятої ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3 частини третьої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт/послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Судом першої інстанції встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів, укладених між ТОВ «Промисловий ремонт» та ТОВ «Гринвіч Баг», та ТОВ «Скріп Трейд», підтверджується матеріалами справи, зокрема, договорами, специфікаціями, протоколами погодження договірної ціни, актами приймання-передачі результатів робіт, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку.

Отримана від контрагентів технічна документація використана позивачем для здійснення власної господарської діяльності.

На момент укладання договорів контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції посилається на те, що наданими позивачем первинними документами не розкрито змісту господарських операцій.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки відповідно до умов укладених договорів позивача з його контрагентами господарською операцією є отримання позивачем технічної документації, тому первинними документами повинно бути зафіксовано приймання-передача результату господарської операції - приймання-передача виконаних робіт ТОВ «Гринвіч Баг» та ТОВ «Скріп Трейд». Копії вказаних первинних документів знаходяться в матеріалах справи та місять реквізити технічної документації, яку необхідно було розробити відповідно до специфікацій, згідно укладених договорів.

Враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Гринвіч Баг» та ТОВ «Скріп Трейд», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину, а відповідачем в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено висновки акта перевірки щодо наявності порушень з боку платника, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 року у справі № 804/11088/14 скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 року у справі № 804/11088/14 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук