Рішення № 5335045, 21.09.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2009Справа №2-17/3452-2009 За позовом ВАТ «Крименерго» в особі Євпаторійського району Електричних Мереж

До відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

про стягнення 2955, 90 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача Кабаль К.І., представник

Від відповідача не зявився

Сутність спору: Позивач згідно з позовом просить стягнути з відповідача заборгованість за актом про порушення Правил користування електричної енергії в розмірі 2106, 95 грн., 3% річних в розмірі 98,88 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 750,07 грн., разом на загальну суму 2955,90 грн., у звязку з самовільним підключенням відповідача до мереж ВАТ «Крименерго» без укладення договору про поставку електричної енергії.

Відповідач відзив на позовну заяву не представив, в судове засідання не зявився, про дату слухання справи повідомлений належним чином рекомендованою поштою, направлену на його юридичну адресу. Згідно ст.ст. 51, 93 ЦК України СПД повинен знаходитися за адресою реєстрації СПД (юридичною адресою). Якщо відповідач не знаходиться за своєю юридичною адресою, це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення законодавства поважною причиною не є.

Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по вині пошти, чи з інших поважних причин, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами, та надати відповідні докази.

По справі проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Актом «Про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності» № 102356 від 31.07.2007 року встановлено, що користувач (Приватний підприємець ОСОБА_3.) порушив Правила користування електричною енергією шляхом самовільного підключення до мереж ВАТ «Крименерго», кабель АВВГ 2Х6, електроенергія користувачем споживається, електрорахувальником не ураховується, не оплачується. Користування електричною енергією заборонено.

Відповідачем визнаний факт порушення, що підтверджується його пояснювальною запискою від 01.08.2007 року, відповідно до якої 28.07.2007 року була встановлена торгова палатка за адресою АДРЕСА_2 район ринку, та було проведено підключення до мереж ВАТ «Крименерго». Оскільки були вихідні дні не встигли оформити документи.

Відповідно до Протоколу № 1729 засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, за актом № 102356 сплаті підлягає сума 2106,95 грн.

Суд вважає що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних підстав:

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до п. 6.42 Правил користування електричною енергією рішення комісії оформляється протоколом на підставі акту порушень і набирає чинності через 10 робочих днів після вручення протоколу споживачу, за винятком випадків оскарження цього рішення в судовому порядку.

Якщо відповідач вважає, що протокол з будь-яких підстав не відповідає законодавству він вправі був звернутися у встановленому законом порядку з вимогою про його визнання недійсним по відповідним підставам.

При цьому також необхідно відмітить що виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу діспозитивності сторін суд не повинен розглядати будь які інші вимоги, які не заявлені зацікавленою особою.

Так, ст. 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом, а також передбачено що сторона вільна у наданні суду доказів та у доказуванні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також вказується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д12/12) по аналогічному випадку, а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином суд вправі розглянути справу по тим матеріалам, що надані сторонами. В матеріалах справи відсутні докази того що протокол визнаний судом недійсним.

Оскільки відповідні докази не представлені суду до прийняття цього рішення, немає підстав їх залучати до матеріалів справи після винесення рішення по цій справі.

Таким чином у суду не існує підстав не приймати до уваги Протокол № 1729 засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією.

Необхідно також відмітити, що згідно ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про електроенергетику» правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Частина 2 статті 27 Закону України «Про електроенергетику» встановлю діяння, які є правопорушеннями в електроенергетиці, одним із яких є самовільне підключення до обєктів електроенергетики.

У відповідності з п. 5.1 Правил користування електричною енергією (затверджених постановою НКРЕ від 17.10.2005 року № 910, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2005 року за № 1399/11679) (в редакції, що діяла на момент укладення Акту «Про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності» № 102356 від 31.07.2007 року) Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем, за взаємною згодою сторін, можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожною площадкою вимірювання.

Відповідно до п. 6.41 Правил користування електричною енергією у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень.

Відповідно до п. 6.42 Правил користування електричною енергією на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності через 10 робочих днів після вручення протоколу споживачу, за винятком випадків оскарження цього рішення в судовому порядку.

У підтвердження спрямування рахунку, позивачем надане повідомлення про вручення відповідачу кореспонденції від 14.05.2009 року.

Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за рахунком, який йому спрямований позивачем.

Відповідно до п. 6.43 Правил користування електричною енергією Споживач має оплатити рахунки за недовраховану електричну енергію протягом 5 операційних днів від дня отримання рахунка.

Суд вважає, що сума 3 % річних в сумі 98,88 грн., та інфляційні нарахування в сумі 750,07 грн. задоволенню не підлягають.

Так, згідно рекомендованого поштового повідомлення, відповідачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 рахунок на оплату отриманий лише 14.05.2009 року.

Відповідно до п. 6.43 Правил користування електричною енергією Споживач має оплатити рахунки за недовраховану електричну енергію протягом 5 операційних днів від дня отримання рахунка.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно стявляться.

Таким чином, обовязок по сплаті вказаної суми у відповідача виник в травні 2009 року, у той час, як позивач розраховує річні та інфляційні до вказаного часу.

Окрім цього, ст. 625 ЦК України 2003 року передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на вимогу кредитора.

Таким чином, момент настання виконання зобовязання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних з простроченої суми залежить від наявності вимоги кредитора.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України зобов'язання, термін виконання яких визначений моментом пред'явлення вимоги, боржник зобов'язаний виконати в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги.

Проте, позивачем не представлено доказів, що така вимога направлена (вручена) відповідачу.

Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов'язання по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції з простроченої суми на даний момент не існує.

Згідно ст. 129 Конституції України сторона вільна в наданні суду доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін і їх рівності перед законом та судом.

Відповідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу і ії норми є нормами прямої дії.

З викладеного виходить, що суд не повинен знаходити в інтересах однієї з зацікавлених у результаті справи сторін докази: і має право розглянути справу за представленими матеріалами, в яких відсутні докази пред'явлення вказаної вимоги.

Більш того, знаходження судом в інтересах зацікавленої сторони доказів буде порушенням Конституції України.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також вказується у постанові Верховного Суду України від 20.05.02р, № 02/132.

Оскільки відповідні докази не надані до прийняття рішення немає підстав їх залучити до справи після прийняття рішення.

При цьому суд вважає за необхідне відзначити, що позовні вимоги не є вимогою, що відноситься до обов'язкового права. Так, позовна вимога передбачена процесуальним законодавством (ст. 54 ГПК України), заява з такою вимогою подається до суду і розглядається в порядку, визначеному процесуальним законодавством. Окрім цього, в даному випадку вимога є позовною, і є вимогою про стягнення заявленої суми, тобто вимога про примусовий характер ії виконання у разі ії задоволення, виконується така вимога в процесі виконавчого провадження.

Окрім цього, виконання вимоги за цивільними зобов'язаннями залежить від визначених ст. 530 ЦК України термінів.

Проте, подача позову не може впливати на такі терміни, оскільки на момент подачі позову, позов вже повинен бути обґрунтований.

Таким чином, позовна вимога не може розглядатися як вимога, що відноситься до обов'язкового права Цивільного Кодексу України.

Вказана вимога не є також претензією, оскільки претензія відноситься до процесуального законодавства, а також позов прийнятий до розгляду і розглядається по суті.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином, згідно до вимог Цивільного Кодексу.

Ст. 625 ЦК України у частині наявності вимоги кредитора є діючою, а тому не приймати до уваги вказану обставину немає підстав. Вимоги закону повинні виконуватися.

Дана думка суду співпадає з думкою Севастопольського апеляційнного господарського суду, висловленої в постанові від 23.12.2004р. по справі № 2-17/9032-04 і від 23.12.05р. по справі №2-17/12582-2005, а також практикою розгляду аналогічних питань Вищім господарським судом України.

З врахуванням викладеного, стягненню підлягає заборгованість в сумі 2106,95 грн.

Судові витрати згідно ч. 5 статті 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволеним вимогам, та складають по державному миту у сумі 72,70 грн. (стягнута сума помножена на суму державного мита, що підлягає сплаті позивачем та поділено на заявлену суму позову, а саме: (2106,95*102:2955,90=72,71 грн.)); по інформаційно технічному забезпеченню судового процесу в сумі 222,74 грн. (стягнута сума помножена на 312,50 грн. та поділено на заявлену суму позову, а саме: (2106,95*312,50:2955,90= 222,75 грн.)).

Судові витрати підтверджуються платіжними дорученнями № 589 від 18.09.2008 року на суму 102,00 грн. (по оплаті державного мита), та № 327 від 15.06.2009 року на суму 312,50 грн., (по оплаті судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (95022, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Евпаторійського РЕМ ВАТ «Крименерго» (97408, м.

Євпаторія, вул. Л. Українки 4) заборгованість по Акту про порушення Правил користування електричної енергії в розмірі 2106, 95 грн. (на р/р 260363451142 в ВАТ «Державний Ощадний банк України», м. Сімферополь, МФО 324805, ЗКПО 00131400), а також судові витрати з державного мита в сумі 72,71 грн., та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 222,75 грн.

Видати наказ.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 98,88 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 750,07 грн. - у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримГайворонський В.І.