Рішення № 5332817, 18.08.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.09 Справа№ 19/133

За позовом: ТОВ "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія", м. Київ;

До Відповідача: ФОП ОСОБА_1, м. Львів;

Про: стягнення 43462,56 грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Позивача: Магас Р.С. - предст. (дов. від 14.08.2009р.);

Відповідача: не зявився;

Представнику Позивача розяснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме: його процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 15.07.2009р. на 04.08.2009р., з 04.08.2009р. на 18.08.2009р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Перша Західно-Українська Лізингова Компанія”, м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів (далі Відповідач)про розірвання договору фінансового лізингу № 080317/ФЛ-0477 від 17.03.2008р.; зобовязання повернути предмет лізингу автомобіль Фольксваген Туарег (Volkswagen Touareg), д.н. НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2; стягнення заборгованості в розмірі 40009,56грн., пені у розмірі 1957,42 грн.,інфляційних витрат у розмірі 1251,26грн. та 3 % річних у розмірі 244,68грн.

Обставини справи:

30.07.2009р. Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог якою збільшив розмір позовних вимог та просить суд: розірвати договір фінансового лізингу № 080317/ФЛ-0477 від 17 березня 2008р.; зобовязати Відповідача повернути предмет лізингу автомобіль Фольксваген Туарег (Volkswagen Touareg), д.н. НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2; стягнути з Відповідача заборгованість в розмірі 44718,80 грн., пені у розмірі 1957,42 грн.,інфляційних витрат у розмірі 1251,26 грн. та 3 % річних у розмірі 244,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на систематичне порушення Відповідачем грошових зобовязань за договором фінансового лізингу № 080317/ФЛ-0477 від 17 березня 2008р. зі сплати лізингових платежів, у звязку з чим виникли підстави для стягення наявної заборгованості, нарахування пені, 3% річних, інфляційної індексації та розірвання означеного договору із поверненням предмета лізингу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, договір фінансового лізингу № 080317/ФЛ-0477 від 17 березня 2008р.з додатками, лист-вимогу від 31.03.2009 № 642, акт приймання-передачі основних засобів.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 173,193,292 Господарського кодексу України, ст.ст. 526,546,549,599,610,625,628,651 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”.

Разом із позовною заявою Позивач надав клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми боргу 43462,56грн., що містяться на рахунках та належать Відповідачу.

Відповідач в судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати стягуваних грошових коштів не надав, хоча повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження якого згідно з матеріалами справи та відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких призюмується згідно ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.

Позивач у судовому засіданні підтримав позицію, викладену у позовній заяві.

Суд вважає можливим розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а ненадані Відповідачем документи, а також відсутність його представника в судових засіданнях у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено:

17.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»(Лізингодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 080317/ФЛ-0477, згідно п. 1.1 Лізингодавець надає в тимчасове платне користування Лізингоодержувачу предмет лізингу для підприємницьких цілей на визначений строк, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Пунктом 2.1 договору визначено строк лізингу тривалістю 36 місяців з дня підписання Акту приймання-передачі.

Відповідно до п.п. 1.1 та 3.1 Договору розмір щомісячних лізингових платежів та місячного нарахування лізингового платежу, їх суми, строки та порядок сплати встановлені графіком сплати лізингових платежів, який є невідємною частиною договору фінансового лізингу.

За домовленістю сторін, викладеною у п.10.3 Договору в разі його дострокового розірвання Лізингоодержувач зобовязаний повернути Лізингодавцеві предмет лізингу за свій рахунок.

Пунктом 16.2.2 Договору визначено право Лізингодавця у межах строку дії договору на дострокове розірвання договору за рішенням суду зокрема у випадку, якщо Лізингоодержувача не сплачує лізингові платежі протягом одного місяця з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів.

Пунктом 11.2.1 Договору фінансового лізингу, сторони, серед інших заходів відповідальності, передбачених розділом 11 договору,встановили обовязок Лізингоодержувача у разі порушення термінів сплати лізингових платежів та інших платежів, встановлених договором сплачувати Лізингодавцю пеню у розмірі повійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач, на виконання зобовязань за Договором фінансового лізингу № 080317/ФЛ-0477 від 17.03.2008р., 21.03.2008р. передав Відповідачу предмет лізингу, про що сторонами складений акт приймання-передачі.

31.03.2009р. Позивачем був підготовлений лист № 642 з вимогою до Відповідача до 14.04.2009: погасити заборгованість з періодичних лізингових платежів у розмірі 22504,60грн.; сплатити нараховану пеню у розмірі 1057,52грн.; інфляційні втрати у розмірі 910,03грн.; три відсотки річних у розмірі 133,34 грн. та повернути предмет лізингу за відповідним актом приймання-передачі.

У звязку із незадоволенням зазначених вимог Позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідач своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, доказів їх задоволення не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд.

Суд розглядає справу в контексті всіх зачвлених Позивачем вимог, оскільки одночасне їх висування відповідає вимогам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги повязані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобовязань за договором фінансового лізингу), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950.,ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

При цьому, зважаючи на передбачену ч.2 ст. 806 Цивільного кодексу України можливість застосування до договору лізингу загальних положень про найм (оренду), суд також враховує позиції Вищого господарського суду України, викладену в п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008 № 01-8/482, відносно можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, сутність позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до втконання грошових зобовязань за договором та застосування наслідків невиконання зазначених зобовязань у вигляді сплати пені, 3% річних, інфляційної індексації, а також припинення правовідносин шляхом розірвання договору та повернення орендованого майна.

Враховуючи характер правовідносин між учасниками Договору, правовідносини регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України “Про фінансовий лізинг” та умовами договору фінансового лізингу № 080317/ФЛ-0477 від 17.03.2008р.

Згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України,- за користування майном на умовах лізингу Лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі. В контексті передбаченої ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України можливості застосування до лізингових правовідносин положень законодавства, яке регламентує найм (оренду) суд, при визначені наявності правових підстав для виникнення та існування у Лізингоодержувача грошових зобовязань перед Лізингодавцем, також враховує пиписи ст. 283, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України та ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за якими за орендне користування майном орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Отже, в контексті зазначених норм укладениц між Позивачем та Відповідачем договір фінансового лізингу № 080317/ФЛ-0477 від 17.03.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умо закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення лізингових платежів згідно із графіком, визначеним додатком № 1 до договору фінансового лізингу № 080317/ФЛ-0477 від 17.03.2008р.

Відповідно до вимог ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем, всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України будь-яких доказів іншого не надано, Лізингоодержувачем несвоєчасно та не в повному обсязі виконувалися грошові зобовязання зі сплати лізингових платежів, внаслідок чого за період з 17.01.2009 по 30.07.2009 утворилась заборгованість, на стягнення якої наполягає Позивач.

Таке невиконання грошових зобовязань з боку Відповідача кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач є таким, що прострочив у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України грошове зобовязання перед Лізингодавцем.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання та на вимогу кредитора маэ сплатити суму боргу.

Перевіривши правильнысть нарахування суми сплати лізингових платежів зростаючим підсумком за розрахунком суми вимог та строків нарахування умовам графіку нарахування та сплати лізингових платежів, суд, за відсутністю доказів Відповідача припинення відповідних грошових зобовязань в іншому порядку (сумах та розмірах), прийшов до висновку про обґрунтованість вимог в цій частині, з огляду на що задовольняє їх у повному обсягу у сумі 44718,80 грн.

За змістом ч. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив грошове зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані Позивачем 244,68грн. 3 % річних та 1251,26грн. інфляційних втрат підставні та підлягають до стягнення в силу ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України одним із наслідків порушення зобовязання, що мають бути встановлені договором або законом, є сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст. ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому,несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставоб у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлен ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочки виконання.

Враховуючи те, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення сплати лізингових платежів сформульована безпосередньо у п. 11.2.1 договору фінансового лізингу,вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Відповідно до ч. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В той же час, з наданого Позивачем розрахунку нарахованої пені вбачається, що нарахування пені відбувалось за весь період існування заборгованості, тобто більше ніж за шість місяців.

Арифметичний перерахунок вимог пені, здійснений судом, встановив, що розмір пені відносно заборгованості, що утворилась за шість місяців, має становити 1857,00грн., в межах якої відповідні вимоги і задовольняються судом.

Відносно заявлених Позивачем вимог про розірвання Договору фінансового лізингу № 080317/ФЛ-0477 від 17.03.2008р.; зобовязання повернути предмет лізингу - автомобіль Фольксваген Туарег (Volkswagen Touareg), д.н. НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2 суд зазначає наступне:

Виходячи з підстави позовної вимоги про розірвання спірного договору, у розумінні її (підстави) визначення в абз. 2 п. 3.7 Розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як наслідку порушення Відповідачем грошових зобовязань за таким договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди, нормативні положення щодо якого застосовуються у розглядуваному випадку в силу ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

З огляду на приписи п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обовязок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору, а на Відповідача обовязок із спростування зазначених підстав.

Посилання Позивача на необхідність розірвання спірного договору у звязку із наявністю порушення його умов з боку Відповідача, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані з огляду на таке.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу обдієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання э його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У світлі наведених вище приписів, які запроваджують необхідність сплати лізингових платежів за користування предметом лізингу у якості кваліфікуючої ознаки такого виду договорів, умова про сплату лізингових платежів відноситься до істотних умов договору у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Дотримання умов щодо внесення таких платежів є обовязковим для Відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору, як на підставу порушення, передбаченого ст. 611 Цивільного кодексу України, що, також випливає із змісту п. 16.2.2 договору.

Як було встановлено судом при оцінці обґрунтованості вимоги щодо стягнення заборгованості, Відповідач систематично порушував свої грошові зобовязання, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої, належний до отримання Позивачу, був визначений судом вище. Викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої підстави дл дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки саме із можливості своєчасного отримання лізингових платежів виходив Лізингодавець, укладаючи такий договір.

Відносно дотримання порядку розірвання, передбаченого ст. 188 Господарського кодексу України, суд зазначає, що у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 обставини його (порядку) дотримання/недотримання взагалі не впливають на можливість застосування судом відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482.

За таких обставин, вимоги Позивача про розірвання спірного договору підлягають задоволенню

Відповідно до ч. 2 чт. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі дострокового розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст. 173 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобовязання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обовязкыв його учасників, припинення зобовязання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого користування Відповідачес преметом лізингу, отриманим за спірним договором.

Положення щодо обовязку повернення майна у разі припинення договору безпосередньо закріплені в п.10.3 Договору фінансовго лізингу № 080317/ФЛ-0477 від 17.03.2008р.

Відтак, позовні вимоги про зобовязання Відповідача повернути предмет лізингу - автомобіль Фольксваген Туарег (Volkswagen Touareg), д.н. НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись вимогами абз. 1 ч. 2 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності встановлення строку для виконання певних дій згідно рішення муду та відсутність серед умов договору домовленості сторін відносно строків повернення предмету лізингу у разі дострокового припинення Договору, суд, з огляду на те, що з моменту укладення договору фінансового лізингу № 080317/ФЛ-0477 від 17.03.2008р. до моменту фактичної передачі предмета лізингу Відповідачу минуло 4 дні, вважає за можливе встановити такий строк і для повернення обєкту лізингу Лізингодавцю.

Суд відмовив у задоволенні клопотання Позивача про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Відповідача, в межах заявленої суми вимог, зважаючи на наступе:

Посилання Позивача на ймовірність вчинення Відповідачем дій з відчуження приналежного майна третім особам, а також спрямованих на зменшення кількості приналежних грошових коштів на рахунках, огрунтовані виключно фактом наявності порушення грошових зобовязанья, а отже мають характер недоведених належними у розумінні ст. 34 Господарського процессуального кодексу України доказами. В свою чергу, обґрунтованість відповідного припущення щодо ймовірності утруднення або унеможливлення виконання судового рішення є необхідною умовою у розумінні ст. 66 Господарського процесуального кодексу України для застосування будь-яких забезпечувальних заходів, тягар доведення якої (обгрунтованості)за змістом ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається саме на Позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягенню з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 4-2 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШІВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша Західно-Українська Лізингова Компанія” (04070, м. Київ, вул. Іллінська,8, код ЄДРПОУ 31362539) задоволити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,(79011, м. Львів, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4, індивідуальний податковий номер НОМЕР_3, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_5)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша Західно-Українська Лізингова Клмпанія” (04070, м. Київ, вул. Іллінська,8, код ЄДРПОУ 31362539)заборгованість в розмірі 44718,80 грн., пеню у розмірі 1857,00 грн.,інфляційні витрати у розмірі 1251,26грн. та 3 % річних у розмірі 244,68грн.

3.У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.

4.Розірвати Договір фінансового лізингу № 080317/ФЛ-0477 від 17 березня 2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Перша Західно-Українська Лізингова Компанія” (04070, м. Київ, вул. Іллінська,8, код ЄДРПОУ 31362539) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (79011, м. Львів, вул. Стрийська, 44а/7, ідентифікаційний код НОМЕР_4, індивідуальний податковий номер НОМЕР_3, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_5).

5.Зобовязати фізичну особу-підприэмця ОСОБА_1 (79011, м. Львів, вул. Стрийська, 44а/7, ідентифікаційний код НОМЕР_4, індивідуальний податковий номер НОМЕР_3, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_5)протягом чотирьох днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Перша Західно-Українська Лізингова Компанія” (04070, м. Київ, вул. Іллінська,8, код ЄДРПОУ 31362539) автомобіль Фольксваген Туарег (Volkswagen Touareg), д.н. НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2.

6.Стягнути з фізичної особи-підприэмця ОСОБА_1 (79011, м. Львів, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4, індивідуальний податковий номер НОМЕР_3, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша Західно-Українська Лізингова Компанія” (04070, м. Київ, вул. Іллінська,8, код ЄДРПОУ 31362539)витрати по сплаті державного мита в сумі 480,72грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50грн.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя