Рішення № 5333181, 15.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.09 Справа№ 19/92

За позовом: ЗАТ “Єврофінанс”, м. Київ;

До Відповідача: ФОП ОСОБА_1 м.Львів;

Про: стягнення 66420, 68 грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Позивача: Цапенко С.С. (дов. б/н від 22.04.2009р.);

Відповідача: ОСОБА_3 (дов. ВМЕ № 604923 від 26.06.2009р.)

Представникам Сторін, які взяли участь у справі, розяснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ЗАТ “Єврофінанс”, м. Київ до Відповідача: ФОП ОСОБА_1 м.Львів, про стягнення 66420, 68 грн.

Обставини Справи:

Ухвалою суду від 05.05.2009р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено на 27.05.2009р.

Ухвалами суду від 27.05.09р.,від 11.06.2009р. та від 30.06.2009р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у них.

В судове засідання 15.07.09р. Представники Позивача та Відповідача зявились.

У позовній заяві Позивач стверджує, що протягом строку дії Договорів фінансового лізингу № LA08000357 та № LA08000358 (далі Договір), Відповідачем не сплачено жодного щомісячного платежу в частині комісії та банківських відсотків, суму яких передбачено додатковою угодою № 1 до Договору фінансового лізингу, а саме: за Договором № LA08000357 - 35167, 45 грн. комісії та банківські відсотки; також за несвоєчасне виконання грошових зобовязань Відповідачу нараховані Позивачем 3% річних від простроченої суми 214, 46 грн., обчислено інфляційні витрати 1385, 58 грн. та нараховано пеню в сумі 1715,78 грн.; за Договором № LA08000358 16446,20 - комісії та банківські відсотки, 100, 30 грн 3% річних, 647,99 - сума інфляційних витрат,пеня 802,40 грн. Також до позовних Вимог скаржник включає суму ПДВ, сплачену ним за дострокове розірвання договору лізингу 9940,52 грн. Таким чином загальна сума позовних вимог 66420, 68 грн.

У даній справі Відповідачем було подано Відзив на Позовну заяву, у якому він не визнає позов повністю, посилаючись на те, що в силу ч.2 ст.1 та ст.7 ЗУ “Про фінансовий лізинг”, згідно якого договір фінансового лізингу укладається не менш як на 1 рік, а повернення предмету лізингу у беззпірному порядку здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса. Таким чином, на думку Відповідача, Позивачем безпідставно було повернено предмети лізингу.

Заслухавши пояснення Сторін у справі, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, доданих до справи та оцінивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

08.08.2008р. між ЗАТ “Єврофінанс” та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договори фінансового лізингу:

- № LA08000357, згідно якого позивач передав у фінансовий лізинг, а відповідач прийняв автомобіль МАЗ 544008-060-031,

- та № LA08000358 згідно якого позивач передав у фінансовий лізинг, а відповідач прийняв автомобіль МАЗ 975830-3012 строком на 60 місяців кожен.

Також сторонами було підписано відповідні додатки до кожного з даних Договорів: №1 Специфікація предмету лізингу,№2 Загальні умови договору фінансового лізингу,№3 Визначення нормального зносу,№4 щомісячні лізингові платежі,№5 загальні умови страхування.

Предмети лізингу було передано Лізингоодержувачеві згідно Актів приймання-передачі від 01.11.2008р. та 10.11.2008р.

11.08.08р. року було підписано Додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № LA08000357, згідно якої відсотки та комісія за даним договором складають 7033, 49 грн на міс. та Додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № LA08000358, згідно якої відсотки та комісія складають 3289,24 грн на міс. Вказані Додаткові угоди є невідємними частинами Договорів фінансового лізингу.

За результатами встановлення обставин справи суд приходить до висновку, про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенюю виходячи з наступного.

У п.8.2 додатків №2 до договорів № LA08000357 та № LA08000358 вказується, що Лізингоодержувач зобовязується сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі протягом 5-ти днів з дати виставлення відповідних рахунків, але не пізніше 7 числа поточного місяця. Неодержання такого рахунку не звільняє Лізингоодержувача від сплати лізингових платежів.

Суду надані відповідні рахунки-фактури, виписані в ході виконання зобовязань за Договорами:

-№ СФ-009318 від 28.11.09р.,

-№ СФ-009317 від 28.11.09р.,

-№ СФ-0010103 від 29.12.08р.,

-№ СФ-0010102 від 29.12.08р.,

-№ СФ-0000436 від 30.01.09р.,

-№ СФ-0000435 від 30.01.09р.,

-№ СФ-0001282 від 27.02.09р.,

-№ СФ-0001281 від 27.02.09р.,

-№ СФ-0002582 від 31.03.09р.,

-№ СФ-0002581 від 31.03.09р.,

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України(далі ЦК України) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Внаслідок несплати відповідачем лізингових платежів в частині комісії і банківських відсотків було здійснено повернення предметів лізингу автомобілів МАЗ 544008-060-031 та МАЗ 975830-3012 , про що було складено та підписано Сторонами відповідні акти від 30.03.2009р., а 31.03.2009р. Відповідачу було надіслано Повідомлення про розірвання Договору фінансового лізингу № LA08000357 за № 03/09-080 та Договору фінансового лізингу № LA08000358 за № 03/09-081.

Судом встановлено, що Відповідачем було підписано Акти повернення предметів лізингу автомобілів МАЗ 544008-060-031 та МАЗ 975830-3012,що свідчить про те, що останній не заперечував проти повернення предметів лізингу автомобілів МАЗ 544008-060-031 та МАЗ 975830-3012, тому суд вважає нелогічним те, що Відповідач не згідний з даним фактом.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.9.0 Додатку № 2 до Договору № LA08000357 та Додатку №2 до Договору № LA08000358 у разі прострочення сплати платежів за Договором Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату.

Відповідно до вказаних вимог Закону та укладеного між сторонами договору, Позивачем нараховано Відповідачу: за Договором № LA08000357 - 35167, 45 грн. комісії та банківські відсотки; також за несвоєчасне виконання грошових зобовязань Відповідачу нараховані Позивачем 3% річних від простроченої суми 214, 46 грн., обчислено інфляційні витрати 1385, 58 грн. та нараховано пеню в сумі 1715,78 грн.; за Договором № LA08000358 16446,20 - комісії та банківські відсотки, 100, 30 грн 3% річних, 647,99 - сума інфляційних витрат,пеня 802,40 грн.

Оскільки невиконанням договірних зобов”язань відповідачем допущено порушення ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України за що, згідно ст. 611, 625 ЦК України, наступає відповідальність у виді стягнення боргу, пені, індексу інфляції, то суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Отже, загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем, яка підлягає стягненню є наступною: 51613,65 грн. заборгованості по лізингових платежах, 3% річних в сумі 314,76 грн., 2033,57 грн. інфляційних витрат, 2518,18 грн пені,

Водночас суд прийшов до висновку про неможливість задоволення позовних вимог в частині відшкодування витрат Відповідача на ПДВ, оскільки вони стосуються лише останнього, так як Договори було розірвано з його ініціативи

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст.49 ГПК України, покладаються на Відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ФОП ОСОБА_1 (ін. № НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства “Єврофінанс” ( код ЄДРПОУ 30726921) 51613,65грн. заборгованості по лізингових платежах, 3% річних в сумі 314,76грн., 2033,57грн. інфляційних витрат, 2518,18грн. пені, 564,80грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя