Рішення № 5332640, 21.08.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.09 Справа№ 25/184

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана»(смт.Підволочиськ Тернопільської області)

до відповідача:Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 3436,37 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Бондар В.П.-директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана»

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана»(смт.Підволочиськ Тернопільської області) до Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 3436,37 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.07.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 31.07.2009 року. Ухвалою від 31.07.2009 року розгляд справи відкладено до 07.08.2009 року, у зв»язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 07.08.2009 року розгляд справи відкладено до 14.08.2009 року, у зв»язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 14.08.2009 року розгляд справи відкладено до 21.08.2009 року, у зв»язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.07.2009 року, про відкладення від 31.07.2009 року, від 07.08.2009 року, від 14.08.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

28.07.2009 року за вх.№21-7 від позивача надійшла телеграма про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує повністю.

06.08.2009 року за вх.№5-8 від позивача надійшла телеграма про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує повністю.

11.08.2009 року за вх.№11-8 від позивача надійшла телеграма про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує повністю.

В судовому засіданні 21.08.2009 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2600,00 грн. та судові витрати.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.07.2009 року, про відкладення від 31.07.2009 року, від 07.08.2009 року, від 14.08.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4552115 від 27.07.2009 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 21.08.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

05.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діана»(надалі позивач) та Суб»єктом підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (надалі відповідач) укладено договір-заявку №ЗА-00001 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (надалі договір), згідно умов якого позивач, як перевізник, зобов»язувався надати транспортні засоби для перевезення вантажу та доставити вантаж з місця завантаження м.Брошнів Осада до місця розвантаження м.Київ, а відповідач зобов»язувався здійснити оплату в розмірі 2600,00 грн. у десятиденний термін з моменту передачі оригінальних примірників супровідних транспортних документів.

За твердженням позивача, останній виконав взяті на себе зобов»язання за договором належним чином-здійснив транспортне перевезення вантажу, що підтверджується примірником товарно-транспортної накладної №513481 від 05.12.2008 року з відмітками вантажовідправника та вантажоотримувача.

09.12.2008 року позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №00000044 за надані транспортні послуги на загальну суму 2600,00 грн.

В порушення умов договору станом на 20.12.2008 року відповідач не оплатив надані послуги, у зв»язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 2600,00 грн.

13.05.2009 року позивач надіслав відповідачу претензію №15 з вимогою сплатити вищезазначену заборгованість. Однак, за свідчення позивача, станом на момент звернення з позовом сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідь на претензію не направлена.

Згідно п.4 договору, у випадку відмови від виконання своїх обов»язків за вже підтвердженою транспортною заявкою винна сторона сплачує іншій стороні штраф в розмірі еквівалентному 20% від вартості перевезення, зазначеної у транспортній заявці. Згідно розрахунку позивача, сума штрафу становить 520,00 грн.

Крім того, позивачем нараховано інфляційні нарахування в розмірі 241,80 грн. та 3% річних в розмірі 74,57 грн.

Однак, в судовому засіданні 21.08.2009 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2600,00 грн. та судові витрати.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви становить 2600,00 грн.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до ст.908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно ч.1 ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов»язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов»язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позовну заяву не представив, проти позовних вимог у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана»(смт.Підволочиськ Тернопільської області) до Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 2600,00 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №251 від 06.07.2009 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та №247 від 06.07.2009 року на суму 315,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 79049, р/р НОМЕР_2 в ЛРУ ВАТ КБ «Надра», МФО 325978, код ЗКПО НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана»(вул.Д.Галицького,29, смт.Підволочиськ Тернопільської області, р/р 260033695 в ТОД «Райффайзен Банк Аваль», смт.Підволочиськ, МФО 338501, код ЗКПО 31273732) 2 600 (дві тисячі шістсот) грн. 00 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя