Ухвала суду № 53326547, 27.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/34341/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року

у справі №820/20741/14

за позовом Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - Харківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.)

про стягнення податкового боргу,-

встановив:

У грудні 2014 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про стягнення до Державного бюджету України з ФОП ОСОБА_1 суму податкового боргу в загальному розмірі 8633,62грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на розрахунковий рахунок 31514970700433, одержувач УДКСУ у Харківській області, код 37999633, банк: ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2015р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015р., позовні вимоги задоволено. Стягнуто до Державного бюджету України з ФОП ОСОБА_1 суму податкового боргу в загальному розмірі 8633 (вісім тисяч шістсот тридцять три) грн. 62коп. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про здійснення заміни Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області її правонаступником Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до відповідного податкового органу були подані: податкова декларація про майновий стан і доходи №94973 від 09.02.2012р., розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб №94975 від 09.02.2012р., розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб №1300011044 від 21.06.2013р., податкова декларація про майновий стан і доходи №1300011043 від 21.06.2013р.

Відповідно до інформації про нараховані та сплачені відповідачем суми, за результатами річного декларування в період з 16.05.2011р. по 15.11.2013р., ФОП ОСОБА_1 самостійно задекларовано нарахувань - 16800,60грн., сплачено - 7941,65грн. Також, станом на 01.01.2011р. за суб'єктом господарювання рахувалась переплата у сумі 393,60грн.

Однак, відповідно до копій облікових карток з 2011р., на дату звернення з позовом податковий борг відповідача становив - 8633,62грн., в т.ч. пеня - 47,59грн. (а.с.79-84).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з обґрунтованості вимог податкового органу щодо стягнення з відповідача відповідної суми заборгованості, яка виникла внаслідок несплати в установлений строк суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Проте, надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на спростування доводів податкового органу про наявність податкової заборгованості, ФОП ОСОБА_1 було надано виписки по особовим рахункам про здійснення ним відповідних оплат (а.с.72-73).

Проте, надані відповідачем докази під час розгляду справи попередніми судовими інстанціями не було досліджено та не з'ясовано відповідність сплачених коштів відповідачем даним облікової картки ФОП ОСОБА_1

Таким чином, доводи відповідача про відсутність податкового боргу судами не спростовано.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частині 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина друга цієї статті).

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. (частині 3 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частина 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Виходячи з положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Замінити Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області її процесуальним правонаступником Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області.

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун