Ухвала суду № 53326550, 20.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/52243/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В, Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 грудня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року

у справі №826/17014/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 16.04.2013р. № 548/17-20 та від 29.04.2013р. № 711/17-20.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.12.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014р., в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін та позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_2 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

За підсумками перевірки складено акт №415/17-20/НОМЕР_1 від 05.04.2013р., в якому зазначено про порушення позивачем п.п.8.2.1 п.8.2 ст. 8, п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.36, п.п.170.11.1 п.170.11 ст. 170, п.171.2 ст. 171 Податкового кодексу України.

На підставі складеного акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013р. №548/17-20, згідно з яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1776846,61грн.

Також відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013р. №711/17-20 про нарахування аналогічних сум зобов'язань. Відповідачем було зауважено, що рішення від 16.04.2013р. № 548/17-20 прийнято помилково, воно є відкликаним, а тому дійсним рішенням слід вважати рішення від 29.04.2013р. №711/17-20.

Підставою для нарахування позивачу додаткових податкових зобов'язань стала інформація про те, що ОСОБА_2 отримав у 2010 році згідно з актом прийому-передачі виконаних послуг від 01.04.2010р. №1 комісійну винагороду (безготівково) у сумі 1495851 доларів США (11845644,07 грн. за офіційним курсом НБУ на кінець виплати доходу 30.10.2010р. (1 долар США = 7,919 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що сума отриманого доходу підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема: копіями актів прийому-передачі виконаних послуг від 01.04.2010р. №1; висновком Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.08.2013р. №1520/8/26-15-10-04-06, згідно з яким в провадженні слідчого відділу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС знаходяться матеріали досудового розслідування стосовно ухилення від сплати податків фізичною особою ОСОБА_2 за актом документальної позапланової перевірки від 05.04.2013р. № 415/17-20/НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010р. по 31.12.2010р., а також самими договором відшкодувального надання послуг від 01.10.2009р. №01/10, відповідно до умов якого Замовник юридична особа компанія «BALTCOMTRADING SIA», резидент Латвії, доручає за винагороду знайти покупця мазута толочного марки М-100 з січня 2010 року по грудень 2010 року та зобов'язаний сплатити податки з перерахованих сум винагороди згідно з законодавством України і своєчасно надати податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2010 рік. У зв'язку з наведеним, суди дійшли висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу щодо наявності підстав для нарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає передчасними висновки судів попередніх інстанції у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин у справі з огляду на наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті, іноземні доходи.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний річний оподатковуваний дохід платника податку - резидента України складається із суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Іноземний дохід визначено Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» як дохід, відмінний від доходу з джерелом його походження з України (пункт 1.4 статті 1).

Згідно з підпунктом 9.9.1 пункту 9.9 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку - їх отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію.

Розглядаючи спірні правовідносини, судами зазначено, що громадянин ОСОБА_2 не надав фінансові документи на підтвердження виконання пункту 3 Договору «Зобов'язання сторін» та забезпечення виконання податкових зобов'язань, як це передбачено п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.170.11 ст.170, п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України, а податкова декларація про майновий стан і доходи за 2010, 2011 роки фізичною особою ОСОБА_2 станом на 05.04.2013р. до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києва не подана, сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, не здійснено.

Окрім того, суди у своїх рішеннях послались на висновок Головного управління Міндоходів у м.Києві від 12.08.2013р. №1520/8/26-15-10-04-06, який свідчить про те, що в провадженні слідчого відділу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС знаходяться матеріали досудового розслідування стосовно ухилення від сплати податків фізичною особою ОСОБА_2, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013110100000142 від 18.04.2013р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212 Кримінального кодексу України.

Однак, при розгляді даної справи судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки зазначеним обставинам та не було перевірено наслідки розслідування або розгляду зазначеної кримінальної справи.

Окрім того, в матеріалах справи відсутній вищезазначений висновок Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.08.2013р. №1520/8/26-15-10-04-06. Не містять матеріали справи також інших доказів щодо порушення відносно позивача кримінальної справи за фактом ухилення від сплати податків.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Не можна залишити поза увагою і те, що, доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина друга цієї статті).

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не з'ясували повно і всебічно обставин справи щодо фактичного отримання позивачем суми винагороди та послались на докази, що не містяться в матеріалах справи.

Виходячи з положень ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що викладені вище обставини мають вагоме значення для правильно вирішення спору, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновки про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Разом з тим, ч.4 та ч.5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун