Постанова № 53324295, 02.11.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

02 листопада 2015 р. Справа № 820/8617/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання Король Д.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "МЕГА СІТІ" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "МЕГА СІТІ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 06 квітня 2015 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року. За результатами якої складено акт від 27.03.2015 року № 679/20-33-22-01-07/34758276 та винесено податкове повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1 від 06.04.2015 року. Позивач не погоджується з висновками зазначеного податкового повідомлення-рішення та вважає його незаконним.

Представник відповідача, Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про здійснення торгівельної діяльності підприємством позивача за готівкові кошти без придбання відповідного патенту, а отже податкове повідомлення-рішення є правомірним, а позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Судом встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "МЕГА СІТІ", код ЄДРПОУ 34758276, зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства як суб'єкт господарювання 19.01.2007 року, місцезнаходження: 61020, Харківська область, м. Харків, проспект Постишева, буд. 93, що підтверджено наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 88-91).

За видами діяльності ТОВ "БІГ "МЕГА СІТІ" здійснюються: 24.33 холодне штампування та гнуття, 25.50 кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія, 25.61 оброблення металів та нанесення покриття на метали; 46.72 оптова торгівля металами та металевими рудами, 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено виїзну планову перевірку підприємства позивача, за результатами якої складено акт від 27.03.2015 року №20-33-22-01-07/34758276 "Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційної групи "МЕГА СІТІ" (код за ЄДРПОУ 34758276) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року" (а.с. 8-18).

Відповідно до висновків акту від 27.03.2015 року № 679/20-33-22-01-07/34758276 контролюючим органом, зокрема встановлено порушення ст. 267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-У: (із змінами і доповненнями) здійснювало реалізацію продукції власного виробництва та проводило розрахунки у касі підприємства, з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку фізичним особам, які не перебували з підприємством у трудових відносинах, без отримання відповідного торгового патенту. Місячна вартість торгового патенту для каси підприємства за Постишева, 93 складала: у 2012 році - 429,6 грн., у 2013 році - 459,0 грн.

Контролюючим органом на підставі підпункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 3 п. 125.1 ст. 125 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення рішення за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування , норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 19596,00 грн (а.с. 7).

ТОВ «БІГ «МЕГА СІТІ», не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1, скористався своїм правом на адміністративне оскарження та було подано скаргу на спірне рішення суб'єкта владних повноважень. Рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 10.06.2015 року податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погодившись із такими висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач користуючись своїм правом на оскарження подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

Згідно з пунктом 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

За результатами розгляду скарги ТОВ «БІГ «МЕГА СІТІ» до ДФС України її було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Представником відповідача у наданих до суду письмових запереченнях проти позову зазначено, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення був висновок контролюючого органу викладений в акті перевірки щодо встановленого здійснення ТОВ "БІГ "МЕГА СІТІ" у березні - грудні 2012 року та у 2013 році за адресою: м. Харків, пр. Постишева, 93 реалізацію продукції власного виробництва та проводило розрахунки у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку фізичним особам, які не перебували з підприємством у трудових відносинах, без отримання торгового патенту, що є порушенням пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України.

Судом під час судового розгляду справи встановлено, що ТОВ "БІГ "МЕГА СІТІ" у березні - грудні 2012 року та у 2013 році реалізовано продукцію власного виробництва та проведено розрахунки у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку фізичним особам, зазначені обставини сторонами не заперечувались.

На підтвердження реалізації представником позивача надано до суду документи бухгалтерського та первинного обліку, а саме: видаткові накладні, прибуткові касові ордери, сертифікати відповідності, зміни до технічних умов виготовлення продукції "металочерепиця".

Представником позивача під час розгляду справи надано пояснення та зазначено, що підприємством здійснювалась реалізація продукції власного виробництва в розумінні завершального етапу процесу виробництва фізичним особам та фізичним особам-підприємцям, з якими підприємство позивача не перебувало у трудових відносинах. Від так матеріали справи не містять доказів перебування позивача у трудових відносинах з особами, яким здійснювався продаж виробленої продукції.

Суд зазначає, що пп. 14.1.246 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що торговельна діяльність для цілей розділу XII цього Кодексу - роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток;

Підпунктом 14.1.211 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що пункт продажу товарів для цілей розділу XII цього Кодексу - це:

- магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

- кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців;

- автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі;

- лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб'єктам господарювання - фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;

- стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом;

- фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства;

- оптова база, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

Згідно з приписами статтєю 267 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Підпунктом 267.1.2 пункту 267.1 ст. 267 встановлено перелік суб'єктів господарювання які не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг такі суб'єкти господарювання.

Так, зокрема, законодавчо визначено, що не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг суб'єкти господарювання, що реалізують продукцію власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ними у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення, що належать такому суб'єкту.

Суд зазначає, що дана норма Податкового кодексу України чітко визначає суб'єкта, який не є платником збору за провадження торговельної діяльності, з врахуванням чого суд приходить до висновку, що позивачем порушено ст. 267 Податкового кодексу України, оскільки здійснено реалізацію продукції власного виробництва та проведено розрахунки у касі підприємства, з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів без отримання торгового патенту.

Від так судом за наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що підприємством позивача здійснювалася реалізація власно виробленої продукції фізичним особам та фізичним особам-підприємцям, що не перебували у трудових відносинах з позивачем.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, враховуючи відсутність порушення відповідачем норм податкового законодавства, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П ОС Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "МЕГА СІТІ" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група "МЕГА СІТІ" ( код 34758276, 61020, м. Харків, пр. Постишева, 93) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн 30 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 09 листопада 2015 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.