Ухвала суду № 53322110, 29.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Крижанівської Г.В.,

суддів Слободянюк С.В., Корчевного Г.В.,

при секретарі Заліській Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 14.02.2007 між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11117816000, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 74 000 доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 12,80% річних, строком до 14.02.2017.

Враховуючи, що відповідач не виконує умови договору, в результаті чого утворилась заборгованість та з урахуванням в подальшому уточнень позовних вимог просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 65 913,95 доларів США за простроченим кредитом, 44 276,17 доларів США відсотки за користування кредитом, а всього: 110 190,12доларів США, а також 28 215,30 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 45 096,37 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом, а всього пені на суму 73 311,67грн.

Справа № 759/19153/13-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/11988/2015Головуючий у суді першої інстанції: Чала А.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. . Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 65 913,95 доларів США, що станом на 14.07.2015 за офіційним курсом НБУ в еквіваленті відповідає 1 447 470,34 грн., 44 276,17 доларів США, що станом на 14.07.2015 за офіційним курсом НБУ в еквіваленті відповідає 972 304,69 грн., а всього: 110 190,12 доларів США, що станом на 14.07.2015 за офіційним курсом НБУ в еквіваленті відповідає 2 419 775,04 грн., а також пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 21 446,02 грн. і пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 34 168,09 грн., а всього 55 614,11грн., 3 441 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Апелянт вважала, що відповідно до умов договору, термін повернення кредиту встановлений до 14.02.2017, а тому нею не порушений строк виконання зобов'язання. Вказувала, що грошове зобов'язання має виконуватися в національній валюті - гривні, тому сума заборгованості станом на 08.07.2013 повинна бути стягнена в гривнях.

Враховуючи наведене, просила рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 року в частині стягнення 65 913,95 доларів США, що станом на 14.07.2015 за офіційним курсом НБУ в еквіваленті відповідає 1 447 470,34 грн., 44 276,17 доларів США, що станом на 14.07.2015 за офіційним курсом НБУ в еквіваленті відповідає 972 304,69 грн., а всього: 110 190,12 доларів США, що станом на 14.07.2015 за офіційним курсом НБУ в еквіваленті відповідає 2 419 775,04 грн. скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

У свою чергу ПАТ «УкрСиббанк» подав апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Апелянт зазначив, що не погоджується з рішенням суду в частині відмови стягнення пені у розмірі 73 311, 67 грн. та застосуванням строку позовної давності до даної вимоги, оскільки позивачем надано розрахунок заборгованості, за яким обраховано пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за період 08.07.2012 по 08.07.2013, тобто за один рік, у межах строку позовної давності.

Вказував, що судом порушено норми законодавства щодо стягнення заборгованості у валюті договору,оскільки вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Враховуючи наведене, апелянт просив рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 року в частині часткового стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором та в частині визначення розмірі заборгованості в еквіваленті до національної валюти України скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити у повному обсязі, а також стягнути пеню за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 73 311,67 грн.

В судовому засіданні представник ПАТ «УкрСиббанк» просила апеляційну скаргу банку задовольнити з наведених у ній підстав, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення з огляду на її безпідставність.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справ, 14.02.2007 між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11117816000, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 74 000 доларів США, зі сплатою відсотків у розмірі 12,80% річних, строком до 14.02.2017 (а.с. 15-25).

Відповідач належним чином умови договору не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 110 190,12 доларів США, а також 28 215,30 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 45 096,37грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом, а всього пені на суму 73 311,67 грн. (а.с. 12-14).

13.07.2015 представник ОСОБА_1 подала заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог щодо стягненні пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 10 438,14 грн. та щодо пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 16 819,12 грн. (а.с. 184-185).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача підлягає стягнення заборгованості за кредитним договором та часткове стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом і пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом з огляду на наступне.

За змістом ч. 1 ст. 1046 ЦК України задоговором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідач доказів в спростування наявності заборгованості перед позивачем в розмірі 110 190,12 доларів США, що станом на 14.07.2015 за офіційним курсом НБУ в еквіваленті відповідає 2 419 775,04 грн., суду не надав.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що строк повернення кредиту діє до 14.02.2017, а відтак термін виконання зобов'язання не порушений, є безпідставними, оскільки відповідно до умов кредитного договору (розділ 12) банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів.

22.07.2013 банком направлено ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень умов кредитного договору (а.с.33). Вказану вимогу відповідач отримала 09.08.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 34).

Щодо визначення розміру пені, судом вірно зазначено, що строк позовної давності визначається не будь-яким періодом, а тим проміжком часу, який пов'язаний із певним моментом у часі, який має юридичне значення щодо спірних правовідносин. В даному випадку таким моментом у часі є звернення 28.11.2013 банку до суду з позовом.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ч. 1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилам визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу

Таким чином, колегія суддів погоджується із розміром пені, яка підлягає стягненню з відповідача, а саме: пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 21 446, 02 грн. і пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 34 168, 09 грн.

Доводи апеляційної скарги представника банку щодо порушення права позивача на отримання повної суми неустойки є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Також колегією суддів відхиляються доводи ОСОБА_1 та банку щодо валюти зобов'язання, оскільки ст.533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та умовах, встановлених законом.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 №5 у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч.3 ст. 533 ЦК України.

Згідно п.1.1 договору банк надав кредит, а позичальник отримав грошові кошти в іноземній валюті в сумі 74 000 доларів США. В тому ж пункті договору міститься вказівка на те, що сума кредиту дорівнює еквіваленту 373 700 грн. за курсом Національного банку України на день укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, підписання сторонами кредитного договору свідчить про погодження ними та прийняття всіх істотних умов такого договору.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1822/ed_2012_02_21/T041618.html?pravo=1"України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, і прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, про що ухвалив відповідне рішення.

Інші доводи скарг цих висновків не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для його скасування, тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Г.В. Крижанівська

Судді: Г.В. Корчевний

С.В. Слободянюк