Рішення № 5330043, 30.07.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.09 Справа № 18/181/09

Суддя

за позовом концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Заводського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Адм. Ушакова, 251)

до приватного підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 69096, АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2)

про стягнення 2141,77 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Юрковська О.А. довіреність № 5160/27-19 від 11.09.2008 р;

від відповідача: не прибув;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 30.06.2009 року звернувся позивач концерн “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Заводського району з позовною заявою до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2141,77 грн., а саме: 1983,92 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 113,91 грн. пені за порушення договірних зобовязань, 14,27 грн. 3 % річних, 29,67 грн. втрат від інфляції, на підставі договору № 704291 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2008 р., ст.ст. 258, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193 ГК України та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Ухвалою суду від 06.07.2009 року порушено провадження у справі № 18/181/09, судове засідання призначено на 30.07.2009 р.

В судовому засіданні 30.07.2009 р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, де просив суд стягнути із відповідача 1983,92 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 112,63 грн. пені за порушення договірних зобовязань, 14,27 грн. 3 % річних та 29,67 грн. втрат від інфляції, судові витрати покласти на відповідача. Вказана заява прийнята судом, як така, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, та не суперечить чинному законодавству України. Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання 30.07.2009 р. не прибув, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника у судові засідання не направив. Про час і місце судового засідання був попереджений належним чином.

Згідно п. 3.6 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвали суду, які були направлені, як на фактичну адресу відповідача (69106, м. Запоріжжя, вул. Орджонікідзе, 11/75), так і на юридичну на адресу відповідача (69096, АДРЕСА_1), які зазначені у позові до суду не повернулися. Крім того, юридична адреса відповідача, співпадає із адресою зазначеною у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.07.2009 р. НОМЕР_2.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

У судовому засіданні 30.07.2009 р. розгляд справи закінчений, за згодою представника позивача, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2008 року концерн “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Заводського району (надалі позивач) та приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі відповідач) уклали договір № 704291 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі договір).

Згідно п. 1.1. договору позивач взяв на себе зобовязання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами даного договору та додатками до нього, що є його невідємними частинами.

Відповідно до п. 2.1. договору, теплова енергія відпускається відповідачу в Гкал згідно з додатком 1 до договору в гарячій воді на потреби:

-опалення та вентиляцію протягом опалювального періоду;

-підігрів води за наявності можливості;

-інші технологічні потреби;

Згідно умов договору він набуває чинності з 01.11.2008 р. та діє до 31.10.2009 р. (п. 10. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).

Оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунок ому періоді на поточний рахунок позивача. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковий період теплову енергію здійснюються відповідачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.3. договору).

Згідно з п. 6.6. відповідач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від позивача документи за розрахунковий період:

-рахунок-фактуру;

-податкову накладну (платникам ПДВ);

-акт звіряння розрахунків (за вимогою відповідача).

Отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії відповідач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача організації протягом пяти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

-при отримання нарочним дата вручення представнику відповідача;

-при направлені рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділення та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні 7 днів) (п. 6.6.1. договору).

Позивач, на виконання умов договору, з січня 2009 р. по травень 2009 р. поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 1983,92 грн. та виставив відповідні рахунки на сплату отриманої теплової енергії у гарячій воді, а також направив йому акти приймання-передачі теплової енергії, для оформлення їх належним чином.

Так, відповідачу були направлені рахунки (на виконання умов договору (п. 6.6.1. договору), а саме: рахунок від 31.01.2009 р. на суму 691,34 грн., рахунок від 28.02.2009 р. на суму 523,15 грн. та відповідні акти приймання-передачі теплової енергії 12.03.2009 р.; рахунок від 31.03.2009 р. на суму 598,97 грн. та відповідний акт приймання-передачі теплової енергії 08.04.2009 р.; рахунок від 30.04.2009 р. на суму 119,00 грн. та відповідний акт приймання-передачі теплової енергії 08.05.2009 р.; рахунок від 31.05.2009 р. на суму 51,46 грн. та відповідний акт приймання-передачі теплової енергії 09.06.2009 р.; всього на загальну суму 1983,92 грн., що підтверджується поштовими реєстрами на відправлення листів за відповідні дати.

Відповідач не підписав відповідні акти приймання-передачі теплової енергії (про що зазначено у актах приймання-передачі теплової енергії за січень, лютий, березень, квітень та травень 2009 р. “Споживач від підпису відмовився”), і не оплатив вартість наданих позивачем послуг, за період часу з січня 2009 р. по травень 2009 р.

Заборгованість відповідача перед позивачем за період з січня 2009 року по травень 2009 року, на час розгляду справи у суді, складає 1983,92 грн.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов договору, доведений представником позивача у судовому засіданні.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1983,92 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідача 14,27 грн. 3 % річних за період часу з 26.03.2009 р. по 26.06.2009 р. та 29,67 грн. втрат від інфляції за період часу з січня 2009 р. по березень 2009 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок суми 3 % річних суд вважає не вірним, а вимогу про стягнення цієї суми із відповідача такою, що підлягає задоволенню частково, оскільки згідно наданого розрахунку, початком нарахування 3 % річних, згідно розрахунку позивача, є дата 26.02.2009 р., а вірною є дата початку нарахування 3 % річних 26.03.2009 р.

Таким чином, вимогу про стягнення 3 % річних суд задовольняє частково, а саме, в частині стягнення з відповідача 12,64 грн. 3 % річних, в частині стягнення 1,63 грн. 3 % річних, суд відмовляє в задоволенні позову, у звязку із необґрунтованістю нарахування зазначеної суми.

Щодо стягнення із відповідача 29,67 грн. втрат від інфляції, суд вважає дану вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме, в частині стягненні з відповідача 20,01 грн., в іншій частині даної вимоги, слід відмовити позивачу, у звязку із її невірним розрахунком (з тих же підстав, що і 3 % річних невірний період розрахунку).

Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідача 112,63 грн. пені за порушення договірних зобовязань за період часу з 26.02.2009 р. по 26.06.2009 р., обґрунтовує свою позицію норами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Суд, враховуючи позицію позивача щодо стягнення із відповідача 112,63 грн. пені за порушення договірних зобовязань за період часу з 26.02.2009 р. по 26.06.2009 р., на підставі Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, вважає її хибною, і такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного:

В преамбулі Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно договору № 704291 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2008 р. (оригінал якого оглянутий судом, копія залучена до матеріалів справи) сторони не передбачили пеню, як штрафну санкцію щодо невиконання грошових зобовязань, таким чином, суд вважає, що вимога позивача щодо стягненні із відповідача 112,63 грн. пені за порушення договірних зобовязань за період часу з 26.02.2009 р. по 26.06.2009 р., є необґрунтованою.

Положення Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” застосовуються саме до договірних відносин, отже вимога позивача щодо стягненні із відповідача 112,63 грн. пені за порушення договірних зобовязань за період часу з 26.02.2009 р. по 26.06.2009 р. не підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 69096, АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2, ІН НОМЕР_1, р/р невідомі,) на користь концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДПРОУ 32121458, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849,) 1 983 (одну тисячу девятсот вісімдесят три) грн. 92 коп. основного боргу, 12 (дванадцять) грн. 64 коп. 3 % річних, 20 (двадцять) грн. 01 коп. втрат від інфляції, 96 (девяносто шість) грн. 09 коп. державного мита та 294 (двісті девяносто чотири) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.В.Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 05.08.2009 р.