Рішення № 5330036, 07.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.09.09 р. Справа № 28/163

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

до відповідача: Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь

про стягнення 22635 грн. 91 коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3

Від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПРАВИ:

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь, про стягнення 22635грн.91коп., в т.ч. суму основного боргу у в розмірі 20103 грн. 91 коп., пеню в розмірі 2532 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №302 від 01.01.2006р., додаток від 01.01.2006 р. до договору, видаткові накладні, податкові накладні, претензію б/н від 20.11.2008р., повторну претензію б/н від 23.12.2008р., лист відповідача №306 від 12.06.2009р., акти звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.11.2008р. та 22.07.2009р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 14.07.2009р. порушив провадження у справі № 28/163 та призначив її розгляд на 29.07.2009р.

Позивач 07.09.2009р. до канцелярії господарського суду надав заяву б/н від та дати, в якій відмовляється від стягнення пені в розмірі 2532 грн.00 коп. та зазначив, що з наслідками відмови від частини позовних вимог ознайомлений. Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає справу по суті.

Відповідач в засідання суду не зявився, витребувані судом документи не надав.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвали господарського суду Донецької області направлялись сторонам рекомендованою кореспонденцією на адреси, що вказані у позовній заяві (згідно штампу канцелярії на зворотному боці вказаних ухвал).

Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві було вказано адресу відповідача: 87516, Донецька область, м. Маріуполь, бул. 50 років Жовтня, 21/43.

Згідно з довідкою з Головного управління статистики в Донецькій області станом на 23.07.2009р. юридичною адресою відповідача є: 87516, Донецька область, м. Маріуполь, бул. 50 років Жовтня, 21/43.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду по цій справі, але у судові засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, поважних причин невиконання вимог суду не представив.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Між, позивачем, Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Маріуполь (продавець), та відповідачем, Спільним Українсько-Літовським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь (покупець), 01.01.2006р. було укладено договір купівлі-продажу №302 (договір).

У відповідності з пунктом 1.2 договору продавець зобовязувався продати (передати у власність), а покупець прийняти та оплатити товар, належний продавцю, іменований надалі товар, а також тару, у випадках обговорених в договорі, в кількості узгодженою сторонами в заявці при дотриманні умов даного договору.

Згідно з пунктом 1.3 договору ціна, вартість та розгорнутий асортимент товару, вид тари і її ціна вказуються в накладних, які є невідємною його частиною, що виписані на підставі заявок.

Загальна сума договору: сума вартості товару за всіма накладними (п.1.4 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008р. Договір продовжує діяти, в частині не виконаних зобовязань до моменту їх повного виконання (п.8.1 договору).

У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або внести зміни в договір до закінчення його дії, цей договір вважається пролонгованим строком на 1 рік на умовах, передбачених договором (п. 8.3 договору).

З огляду на відсутність в матеріалах справи документів, які б достовірно підтверджували письмові звернення сторін одне до одного з вимогами щодо припинення дії договору, враховуючи заяву б/н та дати, суд вважає, що дія договору автоматично була подовжена на 2009р. Що також підтверджується позивачем в заяві, що надійшла до канцелярії суду 07.09.2009р.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його

у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача за період з 06.08.2008р. по 25.04.2009р. була здійснена поставка товару на загальну суму 72605 грн. 52 коп., що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару підтверджується підписом на вказаних вище видаткових накладній в графі „получил” представником відповідача, який скріплений штампом відповідача.

Суду також надані відповідні податкові накладні, де умовою поставки є договір б/н та дати.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що продавець відпускає покупцю товар на умовах, зазначених у додатках до даного договору. Умови поставки можуть бути різноманітними для різних видів товарів. У випадку відсутності підписаного додатку про умови поставки товару до даного договору, товар відпускається покупцю на умовах 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або оплати готівкою в касу продавця. Відвантаження товару здійснюється по факту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок або в касу продавця.

Додатком від 01.01.2006 р. до договору сторони домовились про наступне: покупець сплачує вартість товару, вказану в накладній не пізніше 14 банківських днів з дня отримання товару. Оплату товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківські реквізити продавця, вказані в договорі купівлі-продажу №302 від 01.01.2006р.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобовязань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідач частково здійснював оплату товару, що підтверджується банківськими виписками, що наявні в матеріалах справи. В даних банківських виписках підставою оплати є „дог.777/06/07 від 06.07.2005р.”, відповідно до заяви б/н від та дати позивача, що надійшла до суду 07.09.2009р., останній пояснив суду, що посилання в платіжних дорученнях відповідача на договір №777/06/07 від 06.05.2005р. є помилковим, тому що даний договір втратив свою чинність 31.12.2005р. Також позивач зазначив, що платіжними дорученнями, наданими суду відповідач сплачував заборгованість за товар, поставлений як за спірними накладними, що є підставою позову, так і за іншими накладними. Ці твердження відповідачем не спростовані. Тому суд прийшов до висновку, що дані виписки з банку, є належним доказом, в розумінні ст. 33, 34 ГПК України, часткової оплати товару за накладними, що є підставою позову.

Оскільки, відповідно до пояснень позивача, інших договорів крім договору купівлі-продажу №302 від 01.01.2006р. не укладалось, враховуючи посилання в податкових накладних на договір б/н та дати, суд прийшов до висновку, що поставка товару здійснювалась саме за договором купівлі-продажу №302 від 01.01.2006р.

Позивач направляв відповідачу претензії від 20.11.2008р., 23.12.2008р. на суму 20103 грн. 91 коп. Факт отримання відповідачем зазначених документів підтверджується штампом Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь з вхідними номерами: №475 від 20.11.2008р. та №602 від 30.12.2008р.

Суду надані акти звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.11.2008р. та на 22.07.2009р. Відповідно до останнього наданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 22.07.2009р. відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 20103грн.91коп.

Також відповідно до листа №306 від 12.06.2009р. Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь, відповідач погодився, що заборгованості по договору на поставку товарів перед позивачем складає 20103грн.91коп.

За твердженням позивача відповідач не сплатив грошові кошти за поставлений йому товар, внаслідок чого у Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь перед позивачем виникла заборгованість в сумі 20103грн.91коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

На підставі зазначеного, суд встановив, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь заборгованості в сумі 20103грн.91коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як встановлено судом, позивач 07.09.2009р. до канцелярії господарського суду надав заяву б/н від 12.08.2009р. в якій відмовляється від стягнення пені у розмірі 2532 грн. 00 коп. Та також зазначив, що з наслідками відмови від частини позовних вимог ознайомлений.

Вивчення матеріалів справи дає підстави стверджувати, що відмова позивача від позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.

До прийняття відмови позивача від частини позовних вимог господарським судом у відповідності з вимогами ст.78 Господарського процесуального кодексу України перевірено повноваження представника позивача на вчинення вказаних дій. Одночасно, позивач ознайомлений з наслідками відмови від позовних вимог, про що є посилання у вказаній вище заяві.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2532 грн. 00 коп. слід припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу, у звязку з відмовою позивача від частини позовних вимог та прийнятті цієї відмови господарським судом.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на адвокатські послуги в сумі 2000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

У звязку з неналежним виконанням зобовязання відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач поніс додаткові витрати на оплату послуг адвоката, який надав письмові та усні юридичні консультації, надав юридичні послуги, повязані з складанням позовної заяви про стягнення з відповідача заборгованості, а також взяв участь у двох судових засіданнях, що підтверджується договором №68-ч/п про надання правової допомоги та адвокатських послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та Азовською господарською адвокатурою, в особі директора ОСОБА_3, підтверджуються вищезазначеним договором № 68-ч/п від 24.06.2009р., відповідно до розділу 1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання по представленню інтересів замовника перед Спільним Українсько-Літовським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м.Маріуполь в частині виконання ним зобовязань, прийнятих за договором купівлі-продажу продуктів харчування №302 від 01.01.2006р. Відповідно до розділу 3 договору, одним з зобовязанням замовника є: здійснити передоплату послуг виконавця в сумі 2000грн.00коп.

Сплата позивачем адвокатський послуг за зазначеним договором підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №12 від 24.06.2009р. на суму 2000грн.00коп., призначенням платежу за яким є сплата за договором №68-ч/п про надання правової допомоги та адвокатських послуг.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до умов договору № 68-ч/п від 24.06.2009р. для захисту інтересів замовника в господарському суді Донецької області від Азовської господарської адвокатури призначений адвокат ОСОБА_3

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №982 від 11.07.1997р. на ім`я ОСОБА_3

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та вартість цих послуг.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 2000грн.00коп. підлягає задоволенню пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1776 грн. 28 коп. (з урахуванням відмови позивача від частини позовних вимог).

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються пропорційно задоволеним вимогам, з урахуванням відмови позивача від частини позовних вимог.

Одночасно, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009р. N 693 розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на момент подачі позивачем позовної заяви (14.07.2009р.) складав 118 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач повинен був сплатити 118 грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

До позовної заяви додана квитанції №1532.36.1 від 10.07.2009р. по сплаті витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312 грн. 50 коп.

За таких обставин, за висновками суду надлишково сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 194 грн. 50 коп. підлягають поверненню позивачу з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 47, 49, 75, 77, п. 4 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову позивача від частини позовних вимог.

Провадження у справі щодо стягнення з Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь, пені у розмірі 2532 грн. 00 коп. припинити, у звязку з відмовою позивача від частини позовних вимог та прийнятті цієї відмови господарським судом.

Задовольнити позовні вимоги Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, до Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь.

Стягнути з Спільного Українсько-Літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар” (87516, Донецька область, м. Маріуполь, бул. 50 років Жовтня, 21/43, ЄДРПОУ 25328948, п/р №26004202072100 в ЗАТ „Донгорбанк” в м.Маріуполь, МФО 335786) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (87500, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в Маріупольській філії ЗАТКБ „Приватбанк”, МФО НОМЕР_3) заборгованість в розмірі 20103грн. 91 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 201 грн. 04 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 104 грн. 80 коп. та витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 1776 грн. 28 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Субєкту підприємницької діяльності фізичній особі-підпримцю ОСОБА_1 (87500, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в Маріупольській філії ЗАТКБ „Приватбанк”, МФО НОМЕР_3) з державного бюджету України надлишково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 194грн.50 коп.

Видати довідку.

В судовому засіданні 07.09.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя