Рішення № 5330033, 21.08.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.08.09 р.                     Справа № 8/48пд                               

за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, код

НОМЕР_1, м.Донецьк

до відповідача 1 Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2,

код НОМЕР_2, м.Макіївка

до відповідача 2 Макіївської міської ради Донецької області, ЄДРПОУ 26040617,

м.Макіївка

про визнання договору дійсним та визнання права власності

Суддя Ємельянов А. С.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2: не з’явився          

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 20.08.2009р. до

21.08.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача 1, Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, м.Макіїва, до відповідача 2, Макіївської міської ради Донецької області, м.Макіївка про:

-визнання дійсним договору купівлі-продажу б/н від 05.12.2003р., укладеного між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1;

-визнання права власності Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 на об’єкт незавершеного будівництва – будівлю цеху технічних полуфабрикатів, що знаходиться за адресою: 86116 м.Макіївка, сел.Об’єднане, територія колишнього м’ясокомбінату.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на узгодження з його боку всіх істотних умов спірного договору та дотримання вимог чинного законодавства під час його укладання. Крім того, як вказує позивач, з огляду на часткове виконання сторонами договору купівлі-продажу б/н від 05.12.2003р., Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 набула право власності на об’єкт незавершеного будівництва – будівлю цеху технічних полуфабрикатів.

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву б/н від 20.08.2009р., в якому позовні вимоги не визнав. Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач 1 посилається на виконання Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 всіх істотних умов договору купівлі-продажу б/н від 05.12.2003р.

Відповідач 2 у відзиві без номеру та дати, який надійшов до господарського суду 20.08.2009р., проти позовних вимог заперечує, з огляду на те, що спірний об’єкт нерухомості є незавершеним будівництвом.

В судове засідання 13.08.2009р. представники сторін не з'явилися. Про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені (списки відправлень поштової кореспонденції з повідомленнями від 04.08.2009р.).

Таким чином, враховуючи положення ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними у матеріалах справи документами та поясненнями сторін, які надавалися у судовому засіданні 20.08.2009р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

20.07.2003р. між Акціонерним товариством відкритого типу „Макіївський м’ясокомбінат” та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 було підписано договір купівлі-продажу, згідно якого останній отримав у власність будівлю цеху технічних полуфабрикатів, що розташована за адресою: 86116 м.Макіївка, сел.Об’єднане, територія колишнього м’ясокомбінату.

Відповідно до договору купівлі-продажу б/н від 05.12.2003р., укладеного між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1, відповідач 1 зобов’язався передати у власність позивача об’єкт незавершеного будівництва – будівлю цеху технічних полуфабрикатів, розташованого за адресою: 86116 м.Макіївка, сел.Об’єднане, територія колишнього м’ясокомбінату, а позивач, в свою чергу, зобов’язався прийняти об’єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов цього договору.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем та відповідачем 1 було узгоджено всі істотні умови договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва.

При цьому, як вказує позивач, з його боку договір було виконано повністю.

Зокрема, на виконання вказаного договору купівлі-продажу між позивачем та відповідачем 1 був підписаний акт приймання-передачі від 06.12.2003р., згідно якого Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 було передано спірний об’єкт незавершеного будівництва.

За поясненнями позивача, які підтверджені відповідачем 1, Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 було сплачено Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 за спірний об’єкт нерухомості 50000,00 грн., що передбачено положеннями п.4.1 спірного договору.

Згідно із п.1.4 договору купівлі-продажу б/н від 05.12.2003р. позивач та відповідач 1 зобов’язалися провести нотаріальне посвідчення спірного договору після передачі об’єкта нерухомості покупцю. Одночасно, за змістом вказаного пункту, продавець зобов’язався підготувати повний комплекс документів, необхідних для належного оформлення вищевказаного договору.

22.11.2006р. позивач звернувся до відповідача 1 з клопотанням про надання повного комплексу документів для нотаріального посвідчення спірного договору.

Листом від 27.11.2006р. відповідачем 1 було надано відповідь, згідно якої Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 не має можливості підготувати відповідні документи.

Одночасно, за змістом вказаного листа відповідач 1 виконав всі зобов’язання по договору купівлі-продажу б/н від 05.12.2003р.

У зв'язку із відмовою відповідача 1 від проведення нотаріального посвідчення спірного договору, позивачем заявлені вимоги про визнання договору купівлі-продажу від 05.12.2003р. дійсним та визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва – будівлю цеху технічних полуфабрикатів, що знаходиться за адресою: 86116 м.Макіївка, сел.Об’єднане, територія колишнього м’ясокомбінату.

Враховуючи, що спірний договір купівлі-продажу укладався на момент дії Цивільного кодексу УРСР, а звернення позивача до відповідача 1 з вимогою стосовно виконання дій, передбачених вищевказаним договором, відбулося на момент дії Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що правовідносини між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 продовжують діяти після набуття законної сили Цивільного кодексу України. Таким чином, приймаючи до уваги прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, даний спір має бути розглянутий за нормами діючого законодавства.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу б/н від 03.12.2009р. дійсним такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно з п.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих договорів.

За приписами ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Аналогічні положення містяться у ст.317 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Тобто, при розгляді вимог про визнання договору купівлі-продажу дійсним, враховуючи норми ст.ст.317, 655, 658 Цивільного кодексу України, судом повинно бути встановлено правомірність відчуження вказаного майна з боку відповідача 1.

Згідно з наданим до матеріалів справи договором купівлі-продажу б/н від 20.07.2003р., підписаним між Акціонерним товариством відкритого типу „Макіївський м’ясокомбінат” та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2, останній отримав у власність будівлю цеху технічних фабрикатів, що розташована за адресою: 86116 м.Макіївка, сел.Об’єднане, територія колишнього м’ясокомбінату.

Як встановлено судом, на теперішній час вказаний договір купівлі-продажу не оспорений та є дійсним, у зв’язку з чим, суд дійшов висновку про наявність у відповідача 1 права розпорядження вказаним вище об’єктом нерухомості.

За таких обставин, враховуючи наявність права власності у відповідача 1 на об’єкт, яким останній розпорядився шляхом укладання договору купівлі-продажу б/н від 05.12.2009р., судом встановлено правомірність відчуження відповідачем 1 позивачу будівлі цеху технічних полуфабрикатів, розташованого за адресою: 86116 м.Макіївка, сел.Об’єднане, територія колишнього м’ясокомбінату.

Статтею 657 Цивільного кодексу України встановлено правило, згідно з яким договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В силу ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з наданим до матеріалів справи звітом про результати обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій позивача, складеним Приватним підприємством „ДОМІНАНТА” (ліцензія серії АВ №408479 від 19.08.2008р.), встановлено, що спірна будівельна конструкція має підвал, фундамент, стіни, дах і крівлю, та може бути використана для подальшої реконструкції.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи приписи ст.181 Цивільного кодексу України та зміст звіту Приватного підприємства „ДОМІНАНТА”, приймаючи до уваги, що за висновками суду переміщення вказаного майна без його знецінення та зміни призначення неможливе, судом встановлено, що будівля цеху технічних полуфабрикатів є нерухомим майном.

Як вказувалося вище, відповідно до вимог ст.1.4 договору купівлі-продажу б/н від 05.12.2003р., 22.11.2006р. позивач звернувся до відповідача 1 з клопотанням про надання повного комплексу документів, необхідних для належного оформлення спірного договору та його нотаріального посвідчення.

Листом від 27.11.2006р. Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 було надано відповідь, згідно якої відповідач 1 не має можливості підготувати відповідні документи та посилається на виконання з його боку всіх зобов’язань по договору купівлі-продажу б/н від 05.12.2009р.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За приписом ст.220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст.638 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено, договір купівлі-продажу б/н від 05.12.2003р. відповідає вимогам чинного законодавства та містить умови, необхідні для договорів купівлі-продажу.

Одночасно, як вказувалося вище, на виконання зазначеного договору між позивачем та відповідачем 1 був підписаний акт приймання-передачі від 06.12.2003р., згідно якого Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 був переданий спірний об’єкт нерухомості.

При цьому, за поясненнями позивача, які з боку відповідача 1 підтверджені, Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 було сплачено Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 за вказаний об’єкт нерухомості 50000,00 грн., що передбачено п.4.1 спірного договору.

З огляду на вищевикладене, судом встановлений факт часткового виконання сторонами своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу б/н від 05.12.2009р.

Таким чином, виходячи з того, що умови договору купівлі-продажу частково виконані сторонами (відповідач 1 передав спірне майно позивачу, а позивач в свою чергу сплатив за нього відповідну суму) та його зміст відповідає вимогам чинного законодавства, приймаючи до уваги, що відповідач 1 проти позовних вимог в частині визнання зазначеного договору купівлі-продажу дійсним не заперечує, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва – будівлю цеху технічних полуфабрикатів, розташованого за адресою: 86116 м.Макіївка, сел.Об’єднане, територія колишнього м’ясокомбінату, підлягають задоволенню з огляду на таке:

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п.3.2 договору купівлі-продажу б/н від 05.12.2003р. право власності на нежитлове приміщення, яке підлягає продажу, переходить до позивача після підписання акту приймання-передачі спірного майна Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1.

Як було встановлено вище, на виконання вказаного договору між позивачем та відповідачем 1 був підписаний акт приймання-передачі від 06.12.2003р., згідно якого Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 отримала у власність спірний об’єкт незавершеного будівництва.

Одночасно, наданий позивачем до матеріалів справи акт Державної приймальної комісії від 31.03.1983р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, з урахуванням приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, суд до уваги не приймає, як такий, що може свідчити про факт введення в експлуатацію нерухомого майна, яке є предметом спору по цій справі.

Зокрема, зі змісту цього акту не вибачається можливим встановити факт введення в експлуатацію будівлі цеху технічних полуфабрикатів, що розташована за адресою: 86116 м.Макіївка, сел.Об’єднане, територія колишнього м’ясокомбінату.

Крім того, посилання відповідача 2 на неможливість визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва, суд також не приймає до уваги, враховуючи, що за змістом ст.3 Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” суб'єктам господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовникам), дозволяється проводити державну реєстрацію права власності в бюро технічної інвентаризації на об'єкти незавершеного будівництва та їх частини з метою подальшого продажу чи передачі в іпотеку.

Відповідно до приписів ст.331 Цивільного кодексу України будь-яка особа має право на набуття права власності на новостворене майно і об'єкти незавершеного будівництва, а також в порядку визначеному діючим законодавством зареєструвати це право в БТІ. У разі не визнання права власності на майно іншими особами, заявник може визнати своє право шляхом звернення до суду із відповідним позовом.

За таких обставин, враховуючи умови договору від 05.12.2003р. та положення ст.ст.328, 334 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги, що судом спірний договір було визнано дійсним, а також факт передачі позивачу майна за актом приймання-передачі, суд дійшов висновку, що внаслідок підписання та повного виконання позивачем договору купівлі-продажу б/н від 05.12.2003р. позивач набув право власності на об’єкт незавершеного будівництва – будівлю цеху технічних полуфабрикатів, що знаходиться за адресою: 86116 м.Макіївка, сел.Об’єднане, територія колишнього м’ясокомбінату.

З огляду на наведене, позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, в цій частині підлягають задоволенню.

За приписами ст.1 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог ст.16, 392 Цивільного кодексу України, власник майна може звернутися до господарського суду з позовом про визнання його права власності лише у разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним правовстановлювального документа.

За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність будь-яких доказів, що підтверджують порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача 2, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Макіївської міської ради Донецької області підлягають залишенню без задоволення.

У відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача 1.

При цьому, суд приймає до уваги той факт, що позивачем при подачі позовної заяви сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315 грн. 00 коп.

За таких обставин, сума надлишково сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 грн. 00 коп. підлягає поверненню на підставі ст.47-1 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.43, 47-1, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 05.12.2003р., який був укладений між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1, м.Донецьк та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2, м.Макіївка.

Визнати право власності Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк на об’єкт завершеного будівництва – будівлю цеху технічних полуфабрикатів, який розташований за адресою: 86116 м.Макіївка, сел.Об’єднане, територія колишнього м’ясокомбінату.

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до Макіївської міської ради Донецької області, м.Макіївка.

Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк витрати по сплаті державного мита в сумі 500 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1, м.Донецьк з місцевого бюджету Ворошиловського району м.Донецька надлишково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 грн. 00 коп.

Видати довідку.

В судовому засіданні 21.08.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя