Рішення № 5328889, 02.07.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"02" липня 2009 р. Справа № 6/112-09

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Маляренка А.В.

при секретарі Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/112-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»,

м. Вишгород

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Вишгород

про стягнення 1 200,64 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сивець Я.В. (довіреність № 12/01/09-01 від 12.01.2009 року)

відповідача: ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_2)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»(далі позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованості за неналежне виконання зобовязань за договором купівлі - продажу № 01/04/08-01ШИ від 01.04.2008 року у розмірі 1 200,64 грн., з яких 700,00 грн. основний борг, 22,08 грн. пені, 41,30 грн. - інфляційних, 87,26 - 25 % річних, 350,00 штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11.06.2009 року.

У судовому засіданні 11.06.2009 року відповідач надав суду відзив, а позивач письмові пояснення.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 11.06.2009 року було оголошено перерву на 02.07.2009 року, про що сторони були повідомлені під росписку.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, мотивуючи їх тим, що відповідачем не виконані зобовязання по оплаті поставленого товару за Договором №01/04/08-01ШИ від 01.04.2008 року.

Відповідач надав суду відзив в якому заперечує проти нарахування штрафних санкцій, оскільки вважає, що товар був поставлений йому не у відповідному асортименті, кількості та порядку, визначених у Договорі.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, заслухавши їхні пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»(надалі позивач) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач) було укладено Договір купівлі - продажу № 01/04/08-01ШИ від 01.04.2008 року (далі Договір). На виконання умов зазначеного Договору позивач (постачальник) зобовязується поставити та передати у власність відповідача (покупця) товар у відповідному асортименті, кількості та за цінами визначеними сторонами в замовленні, а покупець зобовязується прийняти товари і оплатити його на умовах визначених у Договорі (п. п. 1.1. 1.2).

Відповідно до п. 2.1-2.2 зобовязання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. Покупець передає продавцю на узгодження замовлення в усній або письмовій формі у якому вказуються кількість, вид, якість товару, його ціна, термін і місце поставки, а також умови оплати, якщо вони відрізняються від умов установлених сторонами в цьому Договорі.

Відповідно п. 3.1-3.2 постачальник здійснює поставку товару покупцю на суму приблизно 50 000,00 (пятдесят тисяч) грн. Покупець зобовязується прийняти товар та сплатити його вартість, що зазначена в п. 3.1. даного договору не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару. Термін дії Договору до 31 грудня 2008 року.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач повністю виконав свої зобовязання за Договором, а саме, на виконання зазначеного Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 920,72 грн., що підтверджується видатковою накладною № КИ-1209-08 від 12.09.2008 року. Відповідачем зроблена часткова оплата за поставлений товар у сумі 4 220,72 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами (додані до матеріалів справи). Тому, з урахуванням часткової сплати заборгованість відповідача перед позивачем складає 700,00 грн.

Відповідач у своєму відзиві визнає факт поставки йому товару на загальну сум 4 920,00 грн., та зазначає, що товар поставлений не у відповідному асортименті, кількості та порядку визначених Договором, тому заперечує проти нарахування штрафних санкцій. Також, відповідач зазначає, що замовлення, яке було погоджено сторонами, передано продавцю в усній формі телефоном на суму приблизно 50 000,00 грн., а позивач не виконав своїх зобовязань перед відповідачем поставивши товару на суму 4 920,00 грн. Відповідач вважає, що позивач зобовязаний поставити йому товар на суму 41 634,88 грн. відповідно до заявлених та узгоджених замовлень.

У своїх письмових поясненнях позивач вказує на те, що відповідно до п. 5.2 Договору здача товару позивачем та його приймання відповідачем по найменуванню, кількості (вазі) і ціні провадиться на підставі товарної накладної і тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення, покупець приймає товар в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у погодженому сторонами замовленні. Крім того, позивач зазначає, що сторонами в усній формі було погоджено про поставку товару саме на суму 4 920,00 грн. Крім того, відповідач без будь-яких зауважень прийняв товар на зазначену суму, що підтверджується видатковою накладною №КИ-1209-08 від 12.09.2008 року, а сума у 50 000,00 грн. є приблизною та не розрахована на весь строк дії Договору без конкретного визначення термінів та умов. З пояснень позивача вбачається, що він поставив відповідачу товар на загальну суму 7 665,12 грн., що підтверджується видатковими накладними №КИ-0804-06 від 08.04.2008 року, №КИ-1209-08 від 12.09.2008 року. За товар згідно видаткової накладної №КИ-0804-06 від 08.04.2008 року відповідач розрахувався в повному обсязі, після чого на підставі усного замовлення відповідачу згідно видаткової накладної №КИ-1209-08 від 12.09.2008 року було поставлено товар на суму 4 920,72 грн. за який відповідач почав розраховуватися з порушенням термінів та до цього часу в повному обсязі не розрахувався. А посилання відповідача на те, що позивач зобовязаний поставити йому товару на суму 41 634,88 грн., суд вважає не обгрунтованими та такими що не відповідають дійсності.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем існують договірні відносини з поставки товарів, які породжують відповідні права та обовязки сторін, позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними, в яких зазначено обсяг товару та його вартість.

Як вбачається з пояснень відповідача, він не заперечує факт отримання товару, тільки вказує на те, що товар поставлений не у відповідному асортименті, кількості та порядку визначених у договорі, однак ніяких зауважень щодо поставленого товару не надав та прийняв поставлений позивачем товар та здійснив часткову оплату за товар в сумі 4 220,72 грн., про що свідчать прибуткові касові ордери.

Крім того, суд враховує, що відповідач не оспорював належність, комплектність та якість поставленого товару ані шляхом подання до суду окремого позову або зустрічного позову в межах розгляду даного спору.

Таким чином, оскільки товар був поставлений позивачем про свідчить видаткова накладна №КИ-1209-08 від 12.09.2008 року, яка підписана відповідачем, відповідно до п. 3.2 Договору відповідач повинен був здійснити оплату за товар не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару, його заборгованість, з урахуванням часткової сплати, складає 700,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 700,00 грн. основного боргу, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього суму індексу інфляції 41,30 грн. та 25% річних 87,26 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.4 договору, сторони дійшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 25% відсотків.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування індексу інфляції та 25% річних за заявлений позивачем період. Розрахунок позивача індексу інфляції та 25% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

А отже, вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції - 41,30 грн. та 25 % річних - 87,26 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього пеню.

Відповідно до п. 8.3 договору у випадку порушення термінів оплати товарів та п. 3.2 договору, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,9% від вартості поставленого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за період з 13.10.2008 року по 13.04.2009 року складає - 22,08 грн.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за шість місяців виходячи із подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування пені за заявлений позивачем період.

Відповідно до розрахунку який був зроблений судом у відповідності до вимог чинного законодавства, суд встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 590,99 грн. за період з 13.10.2008 року по 13.04.2009 року (за шість місяців). Оскільки позивачем заявлено до стягнення пені на суму 22,08 грн., і заяви про збільшення позовних вимог до суду не подавалось суд не може виходити за рамки позовних вимог та збільшувати їх розмір за таких обставин задоволенню підлягає заявлена до стягнення пеня у розмірі 22,08 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 8.2 договору, яким встановлено, що у випадку порушення покупцем п. 3.3., п. 3.2. Договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50 (пятдесят) відсотків від загальної суми заборгованості, просить суд стягнути штраф, розмір якого за розрахунком позивача складає 350,00 грн.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Розрахунок штрафу відповідає вимогам законодавства та обставинам справи та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 549, 625, 530, 612, 626, 655, 692 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 55 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (07300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, 1, код 31513808) 700,00 грн. - основного боргу, 41,30 грн. -інфляційних, 22,08 грн. - пені, 87,26 - 25 % річних, 350,00 - штрафу, а також 102 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя