Рішення № 5328482, 25.06.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

25.06.2009Справа №2-17/4905-2008 За позовом ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції

До відповідача СПД ОСОБА_3

про зобовязання відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення, загальною площею 445,7 кв.м., яке розташоване на другому поверсі за адресою: м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна 115

За зустрічним позовом СПД ОСОБА_3

До відповідача Кримської республіканської дирекції "Райффайзен Банк Аваль"

про визнання дійсним укладеного між Акціонерним поштовим пенсійним банком «Аваль» в особі заступника директора Кримської республіканської дирекції Акціонерного поштового пенсійного банку «Аваль» та СПД ОСОБА_3 договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 445,7 кв.м., розташованого на другому поверсі за адресою: м.Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 115 від 21.01.04р. та стягнення з акціонерного поштового пенсійного банка «Аваль» на користь СПД ОСОБА_3 вартість невідокремлених поліпшень у розмірі 103759,00грн.

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача Михайлова С.О., представник

Від відповідача ОСОБА_6, представник, ОСОБА_7, представник

Сутність спору: Позивач згідно з позовом та уточненням до нього просить зобовязати відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення, загальною площею 445,7 кв.м., яке розташоване на другому поверсі за адресою: м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна 115, у звязку з тим, що договір оренди від 21.01.2004 року, на підставі якого відповідач отримав майно, є нікчемним, оскільки він нотаріально не посвідчений.

Згідно ст.22 ГПК України уточнення позовних вимог є правом позивача. Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення, що також відповідає практики розгляду вказаних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (Постанова від 06.04.04р. по справі №2-17/896-2002).

Відповідач у відзиві позов не визнав, і указав, що право позивача не порушене, оскільки позивач не звертався до нього з приводу нотаріального засвідчення договору, а відповідач бажає привести договір у відповідність з діючим законодавством.

СПД ОСОБА_3 подав зустрічний позов, згідно якому просить визнати дійсним укладений між акціонерним поштовим пенсійним банком «Аваль» в особі заступника директора Кримської республіканської дирекції Акціонерного поштового пенсійного банку «Аваль» та СПД ОСОБА_3 договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 445,7 кв.м., розташованого на другому поверсі за адресою: м.Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 115 від 21.01.2004 року, та просить стягнути з позивача вартість невідємних поліпшень в розмірі 103759,00 грн., у звязку з тим, що ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції ухиляється від нотаріального посвідчення договору, та за період користування майном він зробив невідємні поліпшення майна.

ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції у відзиві на зустрічну позовну заяву з нею не згоден, та вказує, що на теперішній час між ним та відповідачем не існує договірних відносин, що породжують обовязкові для сторін права та обовязки, а також СПД ОСОБА_3 не перераховував банку плату за користування приміщеннями з січня 2004 року по січень 2005 року включно, що складає суму 55065 грн.

ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції просить застосувати позовну давність стосовно вимоги про визнання дійсним договору оренди від 21.07.2004 року та про стягнення невідємних поліпшень на суму 103759 грн., оскільки на момент подачі зустрічного позову до суду строк позовної давності сплив, а саме з 21.04.2004 року (з дати укладення договору) по 11.06.2008 року (дати подання зустрічного позову СПД ОСОБА_3) пройшло 4 роки 5 місяців та 10 днів.

СПД ОСОБА_3 проти застосування позовної давності заперечує, та вказує, що на момент укладення договору 21.04.2004 року він не знав про можливе порушення його права (спонукання звільнити приміщення в майбутньому тільки лише в результаті недотримання форми договору в момент його укладення). СПД ОСОБА_3 вважає, що строк позовної давності починається з квітня 2008 року, коли почалось листування з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції.

СПД ОСОБА_3 у клопотанні просить застосувати позовну давність по заявленій позивачем (з первісного позову) вимозі про усунення перешкод в здійсненні позивачем права користування належним йому приміщенням.

В судовому засіданні, що відбулося 11.06.2009 року оголошувалася перерва до 23.06.2009 року.

В судовому засіданні, що відбулося 23.06.2009 року оголошувалася перерва до 25.06.2009 року.

По справі оголошену вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно п. 1.1 Договору оренди від 21.01.2004 року Орендодавець (Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль») передає, а Орендар (Підприємець ОСОБА_3) приймає у тимчасове користування частину нежитлового приміщення загальною площею 445,7 кв.м., яке розташоване на 2-му поверсі. Дане приміщення знаходиться за адресою: м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна 115 і є власністю Орендодавця.

Згідно п. 7.4 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року. договір може бути пролонгований при договореності сторін додатковою угодою.

Суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних обставин:

Ст. 793 ч. 2 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на 3 роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. На дату укладення спірного договору вказаний строк складав 1 рік.

Однак, дані про нотаріальне посвідчення в доданій до позову копії спірного договору відсутні.

Зацікавленою особою також не надано доказів нотаріального засвідчення спірного договору.

Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином, є підстави вважати, що Договір оренди від 21.01.2004 року нотаріально не посвідчений.

Більш того, із первісного позову та зустрічного позову витікає, що сторони вказаний договір нотаріального не засвідчили.

Про те, що в даному випадку договір повинен бути нотаріально посвідченим вказується також в постанові Верховного Суду України від 26.09.06р. №15/96-05.

Ст. 220 ч.1 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Ст. 215 ч. 2 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Окрім цього, згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно п. 1 ч. 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або

зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, СПД ОСОБА_3 безпідставно користується майном позивача, та згідно вказаних норм повинен його повернути.

Листом від 10.04.2008 року позивач просить відповідача звільнити займані приміщення.

При вказаних обставинах вважати, що право позивача не порушене, підстав не існує.

Посилання відповідача на позовну давність також не може бути прийняте до уваги, оскільки згідно ч. 4 статті 258 ЦК України позовна давність щодо вимоги позивача не сплила.

Таким чином, вимоги по первісному позову законні, обґрунтовані, та пілягають задоволенню.

Зустрічний позов задоволенню не підлягає, при цьому суд виходить з наступних обставин:

Вимога щодо стягнення 103759,00 грн. не доведена.

Так, СПД ОСОБА_3 не доведено, що поліпшення є невідємними.

Виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін, суд вправі розглядати справу по тім матеріалам, яки надані зацікавленими особами. В матеріалах справи відсутні підстави для задоволення вказаної позовної вимоги.

При цьому необхідно відмітити, що рішення суду не може засновуватись на приущенні.

Окрім цього, в обґрунтування вказаної позовної вимоги (про стягнення коштів) СПД ОСОБА_3 посилається на Договірну ціну № 1 , Локальний кошторис № 02-01-01, Розрахунок № 1-2, Відомість ресурсів до Договірної ціни № 1, Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за вересень, Акт № 1 за вересень 2004 року. При цьому необхідно відмітити, що вказані документи стосуються СПД ОСОБА_3 та ПП «Оріно». Позивач не має відношення щодо вказаних документів.

Вказані документи надані самим СПД ОСОБА_3, тобто, особи, зацікавленої у вирішенні справи.

По справі була призначена будівельна експертиза, по питанням, відповіді на які дозволили б зробити висновок щодо обєктивного встановлення обставин щодо вказаної вимоги.

Однак, СПД ОСОБА_3 не надав необхідних матеріалів, у звязку з чим експертиза не проведена.

Так, згідно повідомлення експертної установи від 05.11.2008 року за № 271 провести експертизу немає можливості по причині ненадання ОСОБА_3 витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 32 ГПК України висновок експерта є доказом.

Оскільки відповідний доказ не залучений до матеріалів справи з вини СПД ОСОБА_3, до прийняття рішення, немає підстав залучати його до матеріалів справи після прийняття рішення.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд вважає, що сукупності доказів для задоволення вказаної позовної вимоги не існує.

Окрім цього, частиною 2 статі 36 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Однак, копії документів, доданих СПД ОСОБА_3 до зустрічної позовної заяви, не засвідчені.

Таким чином, позивач по зустрічному позову таким чином також не довів обставин, на які посилається.

Більш того, СПД ОСОБА_3 посилається на ч. 3 статті 778 ЦК України, що регулює відносини при оренді.

Однак, спірний договір є нікчемним, та, відповідно, між сторонами не існує орендних відносин.

Окрім цього, СПД ОСОБА_3 не надано доказів щодо погодження власника майна на поліпшення його майна.

Таким чином, вимога про стягнення 103759 грн. задоволенню не підлягає.

Вимога щодо визнання дійсним договору також задоволена бути не може, оскільки сплила позовна давність, та суд не вбачає поважних причин пропущення позовної давності.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно спірного договору, він укладений 21.01.2004 року.

Згідно зустрічного позову, він поданий 11.06.2008 року.

Таким чином, має місце сплив позовної давності.

Суд не може погодитись з думкою СПД ОСОБА_3 про те, що позовна давність починається з часу, коли позивач звернувся до нього з приводу повернення майна.

Право порушене з моменту укладення договору, який нотаріально не посвідчений.

Так, згідно ст. 215 ЦК України недійсним є нікчемний правочин.

Згідно ст. 236 ЦК України передбачено, що угода вважається недійсною з моменту її укладення.

Окрім цього, ч. 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається не тільки від дня, коли особа довідалась про порушене право, но також з часу, коли вона могла довідатись про це.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 міг звернутись щодо нотаріального посвідчення договору відразу після його укладення, та перешкод щодо цього не було.

Те, що правочин нотаріально не посвідчений, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 знав з моменту його укладення.

Також не може бути прийняте до уваги посилання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на те, що йому невідомі норми права.

Так, він вправі був укласти угоду з юристом на надання юридичної допомоги при здійсненні підприємницької діяльності, чи звернутись при укладення цього договору за допомогою до адвоката.

Байдужість особи при оформленні юридичних документів не може вважатись поважною причиною.

Згідно ч. 2 ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Судові витрати по первинному позову згідно п. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем, і складають 85,00 грн. з державного мита, та 118 грн. судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 1449 від 21.04.2008 року з державного мита на суму 85,00 грн., та платіжним дорученням № 1450 від 21.04.2008 року на суму 118 грн. судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Судові витрати по зустрічному позову відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Зобовязати Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, індивідуальний номер НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію СПД НОМЕР_2 від 06.09.1995, п/р НОМЕР_3 в Кримській РД «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021) повернути «Райффайзен банк Аваль» в особі Кримської республіканської дирекції (95000, м. Сімферополь, вул. Набережная 32, ЗКПО 20680287, п/р 32008173102 в ГОУ НБУ в Києві та Київській області, МФО 324021) нежитлове приміщення, загальною площею 445,7 кв.м., яке розташоване на другому поверсі за адресою: м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна 115.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, індивідуальний номер НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію СПД НОМЕР_2 від 06.09.1995, п/р НОМЕР_3 в Кримській РД «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021) на користь «Райффайзен банк Аваль» в особі Кримської республіканської дирекції (95000, м. Сімферополь, вул. Набережная 32, ЗКПО 20680287, п/р 32008173102 в ГОУ НБУ в Києві та Київській області, МФО 324021) судові витрати з державного мита в сумі 85,00 грн., та судові витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн.

Видати накази.

В частині вимоги про визнання дійсним укладеного між Акціонерним поштовим пенсійним банком «Аваль» в особі заступника директора Кримської республіканської дирекції Акціонерного поштового пенсійного банку «Аваль» та СПД ОСОБА_3 договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 445,7 кв.м., розташованого на другому поверсі за адресою: м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 115 від 21.01.04р. застосувати позовну давність.

В зустрічному позові відмовити повністю.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримГайворонський В.І.