Рішення № 5327913, 31.08.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

31.08.2009Справа №2-15/16075.1-2007 За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49602, м. Дніпропетровськ, проспект К. Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828)

До відповідача Феодосійського морського торговельного порту (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Горького, 14, ідентифікаційний код 01125577)

Про стягнення 21297,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Тананайська Ю.В., довіреність № 100 від 01.01.2009 р., у справі

Від відповідача не зявився

Обставини справи: У листопаді 2006 року Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Феодосійського морського торговельного порту про стягнення 21297,48 грн. плати за користування вагонами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порт підписав пам'ятки користування вагонами без заперечень, а відомості користування підписав із застереженнями і частково відмовився від оплати за користування вагонами за травень-вересень 2006 року на суму 21297,48 грн., які і складають ціну позову.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю на тих підставах, що залізниця нарахувала плату за час перебування вагонів на колії, а не за фактичне перебування вагонів під навантаженням та вивантаженням, що суперечить вимогам статті 76 Статуту залізниць України. Позивачем не надано належних доказів наявності заборгованості відповідача за користування вагонами у спірний період.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2007 р. по справі 2-21/18232-2006 рішення господарського суду АР Крим від 15.02.2007 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 р. у справі 2-21/18232-2006 скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Резолюцією голови господарського суду АР Крим М.І. Луцяка розгляд даної справи доручено судді Альошиній С.М. з привласненням справі номеру 2-28/16075.1-2007.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.11.2007 р. справа була прийнята у провадження судді ГС АР Крим С.М. Альошиної.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 07.02.2008 р. провадження у справі було зупинено, у справі призначена судова економічна експертиза, на вирішення якої поставлені наступні питання : чи підтверджується первинними бухгалтерськими документами сторін наявність заборгованості Феодосійського морського торговельного порту перед ДП «Придніпровська залізниця» по платі за користування залізничними вагонами в сумі 21297,48 грн. за оспорюваний період; чи вірно здійснені розрахунки плати за користування вагонами, вказані у відомостях плати за користування вагонами (контейнерами), наявних у матеріалах справи, та чи підтверджуються дані, вказані в цих розрахунках, первинними бухгалтерськими документами сторін за оспорюваний період.

Резолюцією заступника Голови Господарського суду АР Крим С.Я. Тіткова справа була передана у провадження судді ГС АР Крим І.А. Іщенко.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 16.10.2008 р. справа була прийнята у провадження судді ГС АР Крим І.А. Іщенко з привласненням їй № 2-15/16075.1-2007 р.

23.04.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшов висновок судового експерта.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.04.2009 р. провадження у справі було поновлено, призначений розгляд справи.

У судовому засіданні 18.05.2009 р. представником позивача були надані письмові пояснення, згідно яких у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач просить стягнути з відповідача плату за користування залізничними вагонами в розмірі 21295,56 грн.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зменшення розміру позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

20.08.2009 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшла телеграма відповідача з клопотанням розглянути справу за відсутності представника порту у звязку з перебуванням його у відпустці.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання не заперечував.

За таким обставинами суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, суд

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення плати за користування вагонами морським портом.

Пункт 119 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, встановлює, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Правила користування вагонами і контейнерами (розділ 6 Правил перевезень вантажів), затверджені Наказом Мінтрансу від 25.02.1999 № 113, зареєстрованому Міністерством юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, з наступними змінами і доповненнями, встановлюють, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46, яка складається на підставі, зокрема, пам'яток про користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-45.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Час передавання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про користування вагонами, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. Пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.

12.01.2004 р. між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (позивач) та Державним підприємством «Феодосійський морський торговельний порт» (відповідач) укладено договір № ПР\4ТХ-04-07\НЮ-63п про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (а.с. 84 Т.1)

Згідно з пунктом 1.1 вказаного Договору позивач зобовязався надати відповідачу послуги, повязані з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до пункту 3.1 Договору плата за перевезення визначається у відповідності до Тарифного керівництва з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею.

Також 13.04.2004 р. між Державним підприємством „Придніпровська залізниця" (Залізниця) та Феодосійським морським торговельним портом (Порт) укладено договір № ПР/МД-4м/1-04/НЮ про обробку вагонів з вантажами, який примикає до станції Феодосія Придніпровської залізниці, відповідно до якого залізниця здає/приймає, а порт приймає/здає експортні, транзитні, імпортні вантажі, що перевозяться за участю морського, залізничного транспорту, а також господарські вантажі для порту або для його агентів. (а.с. 109-116 Т.1)

В матеріалах справи знаходяться протокол розбіжностей до Договору, протокол розгляду розбіжностей від 24.06.2004 р. до Договору № ПР/МД-4м/1-04/НЮ від 13.04.2004 р., підписаний обома сторонами.

Розділ 6 зазначеного договору регулює відносини сторін щодо подачі та забирання вагонів.

Згідно з пунктом 7.1 Договору в редакції Протоколу розгляду розбіжностей плата за користування вагонами портом нараховується за час з моменту постановки на вантажні фронти вивантаження-навантаженя до моменту одержання Залізницею повідомлення Порту про закінчення вантажних операцій.

Облік часу користування вагонами, поданими в порт, проводиться за відомостями плати за користування вагонами (контейнерами) за їх номерами. Відомості плати за користування вагонами складаються станцією в трьох примірниках та підписуються представниками станції та порту.

В той же час, пункт 7.4 Договору визначає, що порт сплачує Залізниці плату за користування вагонами і контейнерами згідно з правилами користування вагонами і контейнерами.

Так, статтею 119 Статуту залізниць України визначено, що порядок визначення плати за користування вагонами встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами.

Згідно пункту 4 вищевказаних Правил час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Пунктом 3 та 4 Правил користування вагонами та контейнерами передбачено, що облік часу користування вагонами проводиться у «Памятках про користування вагонами (контейнерами)», на підставі яких складаються «Відомості плати за користування вагонами (контейнерами)», які є належними документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження, вивантаження та на підїзних коліях і містить розрахунки платежів за користування вагонами.

Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. (пункт 6 Правил)

Положеннями статті 75 Статуту залізниць України передбачено, що у договорах про експлуатацію залізничної під'їзної колії і договорах про подачу та забирання вагонів повинні враховуватись вантажні фронти, умови і терміни навантаження маршрутів, а також можливість використання під'їзних колій для потреб залізниці. Вантажний фронт визначається кількістю вагонів, яку можна встановити за довжиною складської колії, що може бути використана для одночасного навантаження або розвантаження однорідних вантажів.

Згідно статті 76 Статуту залізниць, згідно з якою час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі обслуговування залізничної під'їзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання.

Однак, поняття «час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням» не є тотожним поняттю «час користування вагонами», який обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника і зазначається у Пам'ятці про користування вагонами, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій і підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.

В матеріалах справи знаходяться пам'ятки користування вагонами, підписані відповідальними особами залізниці і порту без застережень, в яких зазначено час користування вагонами і які були підставою для складання відомостей користування вагонами, однак, відомості користування вагонами представник порту підписав з зауваженнями щодо часу користування вагонами.

Матеріали справи свідчать, що всі зауваження, внесені Портом у відомості плати мають однаковий зміст та не мають конкретних розрахунків : «Согласно ЕТП протокола разногласий от 26.08.2004 п. 3 порт согласен оплатить за пользование вагонами…» (мовою оригіналу)

Протоколи узгодження для врегулювання спірних питань по нарахуванню плати за користування вагонами до кожної відомості, що складався на станції наданих послуг Феодосія, Портом не підписувалися, про що були складені акти.

Також, зауваження Порту ґрунтуються на ЄТП, який не регулює порядок нарахування та сплату за надані послуги, в тому числі за користування вагонами. Пункт 3 ЄТП не містить порядку розрахунку за користування вагонами. Відповідно до правил обслуговування залізничних підїзних колій ЄТП є технологічною основою договірних відносин між залізницею і власником підїзних колій, що виникають при їх експлуатації та транспортному обслуговуванні. Згідно з ЄТП роботи підїзної колії Порту і станції примикання Феодосії у введенні зазначено, що взаємовідносини між Залізницею та Портом регламентуються Договором на обробку вантажів.

Згідно висновку судової економічної експертизи № 793 від 12.02.2009 р. первинними бухгалтерськими документами сторін наявність заборгованості Феодосійського морського торгівельного порту перед ДП «Придніпровська залізниця» по платі за користування залізничними вагонами підтверджена в сумі 21295,56 грн. за оспорюваний період. Розрахунки плати за користування вагонами вказані у відомостях плати за користування вагонами (контейнерами), наявних у матеріалах справи, здійснені вірно Позивачем на загальну суму 24658,30 грн., дані, вказані в цих розрахунках, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами сторін за оспорюваний період.

Отже, відповідно до вказаного експертного висновку розмір заборгованості Феодосійського морського торговельного порту перед ДП «Придніпровська залізниця» по платі за користування залізничними вагонами складає 21295,56 грн.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються зокрема таким засобом як висновки судових експертів.

Згідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. (частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у суду відсутні підстави не погоджуватися з висновком судового експерта стосовно правильності здійсненого розрахунку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобовязання за договором по оплаті за користування залізничними вагонами не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 21295,56 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Феодосійського морського торговельного порту (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Горького, 14, ідентифікаційний код 01125577) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49602, м. Дніпропетровськ, проспект К. Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) 21295,56 грн. заборгованості по платі за користування залізничними вагонами, державне мито у розмірі 212,96 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.