Рішення № 5327665, 23.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2009 р. Справа № 62/107-09

вх. № 5864/4-62

Суддя господарського суду Суярко Т.Д.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

розглянувши справу за позовом Харківського державного медичного університету, м. Харків

до Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 47062,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківський національний медичний університет звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача - СПДФО ОСОБА_1 заборгованості за договором оренди №36 від 31.12.03р. в сумі та 45471,38 грн. та пені в сумі 1591,41 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

31.12.2003 р. між Державним підприємством Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та професійних захворювань та Дочірнім підприємством «Укртек» було укладено Договір оренди № 36 про тимчасове, платне користування (оренду) нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Тринклера, 6, загальною площею 109,17 кв.м. Договір укладався строком на 7 років і діє до 31.12.10р.

Відповідно до п 4.1-4.3 договору, річна орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України №786 від 04.10.95р. зі змінами, і становить без ПДВ 22000,00 грн.

Орендна плата за перший базовий місяць оренди - січень 2004 року розраховується відповідно до додатку "Розрахунок місячної орендної плати за перший місяць до даного договору і складає - 1833,30 грн. (без індексу інфляції за грудень 2003 року, січень 2004 року та ПДВ). Орендна плата перераховується відповідачем щомісяця не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним у співвідношенні: 30 % до державного бюджету України; 70 % та 100% ПДВ- орендодавцю.

Відповідно до Договору Уступки майнових прав орендатора від 01.10.2005р. №10/012 ДП «Укртек» передав свої права та обов'язки орендатора Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (відповідачу по справі).

У зв'язку з реорганізацією Державного підприємства Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та професійних захворювань шляхом приєднання його як структурного підрозділу до Харківського державного медичного університету, який є правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Орендодавця, було укладено додаткову угоду № 2 від 20.01.2007 р. до договору оренди № 36 від 01.12.2003 р., відповідно якої ФОП ОСОБА_1 зобов'язався оплатити оренду в порядку та строки, які вказані в Договорі.

Відповідно до Указу Президента України від 22.11.2007 р № 1135/2007 та наказу МОЗ України від 05.12.2007 р. № 784, Харківському державному медичному університету було надано статус національного та перейменовано на Харківський національний медичний університет, з визнанням правонаступником останнього.

01.03.08р. між Харківським національним медичним університетом (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_1 (відповідач по справі) було укладено Додаткову угоду до договору оренди №36 від 31.12.03р., якою п.4.3. виклали в наступні редакції: "Орендна плата перераховується відповідачем щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету України на рахунки визначені фінансовими органами - у розмірі - 50 %; на рахунок визначений Балансоутримувачем - у розмірі - 50 %."

Відповідач свій обовязок щодо своєчасної сплати орендної плати виконував неналежним чином. Як випливає з наданого позивачем розрахунку заборгованості з орендної плати за договором оренди № 36 від 31.12.03р., у період з жовтня 2008 р. по червень 2009 р. було нараховано орендної плати (з урахуванням часткової оплати відповідача) у розмірі 45471,15 грн., з яких 36573,19 грн. заборгованість по орендній платі, а 8898,19 грн. відшкодування витрат по комунальним послугам.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов"язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Стаття 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором зі сплати орендної плати в розмірі 36573,19 грн., чим порушив вимоги ст. 525, 526, 530, 570, 629 ЦК України, а також права позивача, які підлягають захисту шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача вказаних сум. Таким чином, позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 8898,19 грн. відшкодування комунальних витрат внаслідок порушення відповідачем зобов"язання по їх оплаті, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається зі змісту укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди нежитлового приміщення №36 від 31.12.03р. та додаткових угод до нього, сторонами не було встановлено обов"язку відповідача відшкодовувати позивачеві комунальні витрати. Навпаки, відповідно до п.6.8 договору, на відповідача покладено обов"язок в місячний строк, з моменту укладання договору, укласти договори на експлуатаційні витрати та комунальні послуги з відповідними організаціями.

Посилання позивача у судовому засіданні, як на підставу стягнення з відповідача відшкодування комунальних витрат на те, що ним було підготовлено проект примірного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, суд оцінює критично, оскільки позивачем не було надано до суду належним чином оформленого та підписаного обома сторонами договору, на проект якого посилався позивач у судовому засіданні.

Судом також не можуть бути прийняті посилання позивача на Закон України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових теріторій", як на підставу для стягнення з відповідача відшкодування комунальних витрат, оскільки вказаний Закон встановлює відповідальність за несвоєчасне внесення комунальних платежів, а не обов"язку їх сплачувати на підставі цього Закону.

Більш того, позивач надав документів, які б підтверджували понесення ним збитків внаслідок оплати комунальних послуг на обслуговування приміщення, яке орендує відповідач. А також обгрунтували б обсяг та вартість комунальних послуг, які фактично були надані, відповідними організаціями (квитанції, рахунки тощо).

З огляду на наведене та враховуючи, що позивач не надав документів на підтвердження того, що витрати на комунальні послуги, які пов"язані з експлуатацією нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Тринклера, 6, загальною площею 109,17 кв.м були понесені позивачем, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8898,19 грн. відшкодування комунальних витрат.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 1591,40 грн..

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

П. 4.5 договору оренди оренди майна № 36 від 31.12.03р. передбачено, що орендна плата, нарахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до бюджету та орендодавцеві у визначеному п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши нарахування позивачем пені станом на червень 2009 року, суд встановив, що нарахування пені позивач здійснював на підставі договору №36 від 31.12.03р., однак не тільки на суму орендної плати, але також і на суми відшкодування комунальних платежів, які вказаним договором не передбачені. З урахуванням чого позовні вимог в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, в сумі 1279,98 грн.

В решті частині позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 311,42 грн. не підлягають задоволенню, оскільки безпідставно нараховані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст..ст. 509, 526, 530, 610,625, 785 ЦК України, ст.ст. 193, ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (61022, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Харківського національного медичного університету (61022, м.Харків, пр.Леніна,4, р/р №35229008004615 в ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 01896866) 36573,19 грн. заборгованості по орендній платі, 1279,98 грн. пені, 374,46 грн. витрат по сплаті держмита та 249,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя Суярко Т.Д.

Повний текст рішення по справі №62/107-09 підписано 23.09.09р.