Рішення № 53261366, 04.11.2015, Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/1486/15-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

04.11.2015 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

розглянуву відкритому судовомузасіданні,у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що 27 січня 1986 року був прийнятий на посаду водія у ОСОБА_2 підприємство «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд».

Відповідно до наказу відповідача від 11 березня 2015 року № 17/08-ос з 16 березня 2015 року звільнений, згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП).

Згідно ст. ст. 44, 47, 116 КЗпП відповідач зобовязаний у день звільнення видати належним чином заповнену трудову книжку та виплатити розрахункові кошти, у тому числі вихідну допомогу (середньомісячний заробіток) в розмірі 2034,65 грн.

Разом із тим, відповідач не виплатив при звільненні вихідну допомогу, згідно ст. 44 КЗпП, а відтак зобовязаний виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав за обставин зазначених у ньому, попросив позов задовольнити.

Представник відповідача Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» у судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надіслав.

Однак, виконавчий директор надіслав до суду до суду письмові заперечення, згідно яких позивачеві було виплачено при звільненні вихідну допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати в розмірі 6103,95 грн. Крім цього, при стягненні суми середнього заробітку необхідно вирішити питання про суми, що підлягають сплатою підприємством за податковими зобовязаннями.

Так як представник відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності в судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, суд уважає ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Позивач не заперечує проти винесення заочного рішення.

Суд заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобовязані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом установлено, що наказом Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» № 17/08-ос від 11 березня 2015 року ОСОБА_1 звільнено за п. 1 ст. 40 (скороченням штату) КЗпП з 16 березня 2015 року (а. с. 33-35).

За змістом ст. 44 КЗпП при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до посвідчення серії А № 084500, позивач ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 3) (а. с. 7).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За змістом п. 7 ст. 20, п. 1 ст. 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 3 (пункт 3 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема у разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.

Таким чином, позивачеві у справі ОСОБА_1 як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильної катастрофи при звільненні з місця роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП має бути виплачено гарантовану державою компенсацію у виді виплати допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати. Вказана допомога виплачується працівникові, який має спеціальний статус, тобто не є загального характеру.

Крім цього, як суд вище зазначав, позивач ОСОБА_1 відповідно до ст. 44 КЗпП має право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку при звільненні його з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП (за скороченням штату). Вказана вихідна допомога не гарантована державною компенсація за таке звільнення, а є обовязком роботодавця при звільненні працівника та має загальний характер.

Отже, законодавцем у вказаній ст. 44 КЗпП визначені гарантії для працівників при їх звільненні з визначених підстав у вигляді вихідної допомоги, яка має загальний характер, тобто повинна бути виплачена працівникові без будь-який винятків.

Беручи до уваги той факт, що вказану допомогу при звільненні позивача ОСОБА_1 у звязку із скороченням штату (п. 1 ст. 40 КЗпП) ОСОБА_2 підприємством «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» (колишнім роботодавцем) не виплачено, відповідно така вихідна допомога має бути стягнута на користь позивача в розмірі середньомісячного заробітку, тобто в розмірі 2034,65 грн (а. с. 38).

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

За змістом ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом установлено, що позивачеві ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2 підприємством «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» не було виплачено при звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП вихідну допомогу, передбачену ст. 44 цього Кодексу, відповідно з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день постановлення цього рішення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За змістом п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі Порядок) встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Отже, середній заробіток за весь час затримки розрахунку визначається відповідно до Порядку, шляхом множення суми середньоденної заробітної плати працівника на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. При цьому таке число робочих днів є числом робочих днів у році, а не на підприємстві за місце роботи працівника (колишнього роботодавця), оскільки після звільнення працівника правовідносини між ним та роботодавцем припиняються, зокрема в частині поширення на працівника правил внутрішнього трудового розпорядку, а відтак трудовий графік на звільненого працівника не поширюється. У будь-якому випадку законодавцем не передбачено обовязок визначення суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів на підприємстві звільненого працівника. Крім цього ОСОБА_1 звільнений за скороченням штату, тобто після такого звільнення робоче місце працівника не зберігається.

Відповідно до вищевказаних положень середній заробіток за весь час затримки, що має бути стягнений з відповідача Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» на користь ОСОБА_1 повинен бути обрахований таким чином.

85,60075 середньоденна заробітна плата (3424,03 заробітна плата за фактично відпрацьовані робочі дні протягом останніх двох календарних місяців, що передували звільненню (січень, лютий 2015 року) : 40 число робочих днів за цей період = 85,60075) х 160 (число робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком по день ухвалення судом цього рішення) = 13696,12 грн, що підлягають до стягнення.

Вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у майбутньому задоволенню не підлягають, оскільки при вибраному способі захисту права підлягає порушене право, а не можливість порушення цього права у майбутньому.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови N 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, суд визначає суму, що підлягає стягненню без утримання податків й інших обовязкових платежів, оскільки справляння і сплата податку є обовязком роботодавця та працівника. Тобто доводи відповідача з приводу зазначення у рішенні суду сум податкових зобовязань, що підлягаю утриманню є необґрунтованими.

Згідно п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення до суду) від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

За змістом ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення до суду) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 8 Закону України «Про ОСОБА_2 бюджет України на 2015 рік», установлена у 2015 році мінімальна заробітна плата, у місячному розмірі з 1 січня 1218 грн.

Таким чином, з відповідача Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 243,60 грн, тобто 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, станом на 1 січня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 44, 116, 117 Кодексу законів про працю України, статями 10, 15, 57-62, 64, 79, 88, 212-215, 218, 224-228, 294 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стягнути з Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» (ідентифікаційний код 04853709) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2034,65 грн (дві тисячі тридцять чотири гривні 65 копійок) невиплаченої вихідної допомоги при звільненні, а також 13696,12 грн (тринадцять тисяч шістсот девяносто шість гривень 12 копійок) середнього заробітку за весь час затримки по день винесення цього рішення.

Стягнути з Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» (ідентифікаційний код 04853709) в дохід держави 243,60 грн (двісті сорок три гривні 60 копійок) судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Кіровоградської області через Долинський районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 9 листопада 2015 року.

Суддя Долинського районного суду ОСОБА_3