Вирок № 53237982, 27.10.2015, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/874/15-к

1-кп/689/51/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2015 р. смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Соловйова А.В.

за участю секретаря - Цмикайло Т.В.,

сторін кримінального провадження:

прокурорів Лазарєвої М.В., Глуховець В.К.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Ярмолинецького райсуду матеріали справи у кримінальному провадженні №12015240280000005 від 04.01.2015 р.

за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей (ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_8 06.12.2005 р.н.), ІНФОРМАЦІЯ_6, не працюючого, раніше не судимого в силу ст. 55 КК України 1960 р. з урахуванням п. 11 розд. ІІ Прикінцевих і перехідних положень КК України 2001 р.,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 періодично на прохання ОСОБА_9 в якості водія доставляв ковбасні вироби останнього транспортним засобом ОСОБА_9. Трудові відносини між сторонами чи цивільно-правові договори не оформлялись.

04.01.2015 р. за вказівкою ОСОБА_9 ОСОБА_5 разом із ОСОБА_10 перевозили ковбасні вироби з м. Дунаївці у м. Хмельницький належним ОСОБА_9 транспортним засобом Mercedes-Benz 313CDI реєстраційний номер НОМЕР_1, за кермом якого знаходився ОСОБА_5. Близько 17:00 на автодорозі Н-03 «Житомир-Чернівці» на 219 км + 720 м. в с. Соколівка Ярмолинецького району Хмельницької області, ОСОБА_5 проігнорував вимоги дорожніх знаків 1.12 «Вибоїна» зона дії 6 км., 1.13 «Слизька дорога» зона дії 5 км., 1.39 «Інша небезпека (аварійно-небезпечна ділянка)», п. п. 1.2., 1.3., ч. 1 п. 1.5., п. 2.3. «б», 11.3., 12.1., 12.2. Правил дорожнього руху України, якими на водія покладено обовязки неухильно виконувати вимоги цих Правил, не створювати своїми діями чи бездіяльністю небезпеки чи перешкод для руху, загрози життю або здоровю громадян, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; забезпечувати перевагу водіїв зустрічного напрямку на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків при виїзді на смугу зустрічного руху; а також дотримуватись такої швидкості у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. Як наслідок, в умовах недостатньої видимості у темну пору доби в зимовий період під час ожеледиці, ОСОБА_5 створив небезпеку для руху, не обравши в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахувавши дорожньої обстановки, завантаженість транспортного засобу, не справився з керуванням транспортним засобом, допустив занос автомобіля та виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення із автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_11 і в якому знаходились пасажири ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_12 від отриманих тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення, помер у реанімаційному відділенні Ярмолинецької ЦРЛ 07.01.2015 р.. ОСОБА_10 отримав легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки та середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоровя. ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоровя. ОСОБА_14 та ОСОБА_15 отримали легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоровя, а також ті, що мають незначні скороминущі наслідки. ОСОБА_11 отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Такими діями обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

В судових засіданнях обвинувачений вину визнав повністю, зауваживши, що він лише керував транспортним засобом і не бажав настання таких наслідків. Ствердив, що 04.01.2015 р. близько 15:00 ОСОБА_9 попросив його перевезти ковбасні вироби у м. Хмельницький. Завантажений приблизно на 1200 кг вантажу автомобіль вже знаходився на АЗС ТзОВ «Верест» в смт. Дунаївці, ключі від автомобіля знаходились у оператора АЗС, а технічний паспорт, страховий поліс, санітарний паспорт в бардачку автомобіля. Шляховий лист не видавався. Перед виїздом ОСОБА_5 перевірив технічний стан автомобіля. На місце пасажира сів ОСОБА_10, який виконував функції експедитора і у якого були накладні на товар, посвідчення якості. Дорожні умови були несприятливі: ожеледиця, вибоїни на дорозі. В с. Соколівка, рухаючись зі швидкістю близько 50 км/год, керований ОСОБА_5 автомобіль попав переднім лівим колесом у яму, автомобіль боком частково винесло на смугу зустрічного руху. ОСОБА_5 не встиг зреагувати і допустив зіткнення із автомобілем Sкoda SuperB, який рухався у зустрічному напрямку. На деякий час ОСОБА_5 втратив свідомість, а коли прийшов до тями, то побачив, що автомобіль Sкoda SuperB знаходиться в кюветі. ОСОБА_10 при зіткненні викинуло з автомобіля через відірвані дверцята і він був без свідомості. ОСОБА_5, вийшовши з автомобіля, почав допомагати ОСОБА_10 та потерпілим, викликав швидку допомогу та працівників ДАІ, повідомив власника ОСОБА_9, який вочевидь, повідомив про страховий випадок страхову компанію. Ствердив також, що дієво намагався у міру можливості відшкодовувати потерпілим в особі ОСОБА_16 завдані збитки, однак, від отримання коштів, які надійшли їй через поштове відділення, ОСОБА_2 відмовилась. Стверджував про щире розкаяння, просив застосувати до нього вимоги ст. 75 КК України.

У повному обсязі обвинувачений визнав цивільні позови прокурора у кримінальній справі та частково цивільні позови інших потерпілих. В частині заявлених розмірів моральної шкоди усіх потерпілих покликався на скрутний майновий стан, який повинен враховуватись при визначенні розміру моральної шкоди, а в частині інших вимог цивільного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в остаточній редакції вважає заявлену вартість спорудження надгробного памятника значно завищеною, визнав ці вимоги лише в сумі 20000 грн., яку вважає середньою вартістю у даній місцевості. Також вважає необґрунтованим розрахунок середнього заробітку ОСОБА_12 та, відповідно, заявлений розмір шкоди у звязку із смертю годувальника.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 ствердив, що 04.01.2015 р. він разом із ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_13 повертався з футбольного матчу у м. Хмельницький у м. Дунаївці на автомобілі, належному брату ОСОБА_11. При цьому, ОСОБА_11 сидів за кермом автомобіля, ОСОБА_12 з права від водія, а решта осіб на задньому сидінні. Дорожні умови були складними: ожеледиця, погана видимість. Швидкість автомобіля була близько 40-45 км/год. У попутному напрямку смуга руху була вільною, а в зустрічному напрямку завантаженою. В с. Соколівка Ярмолинецького району приблизно за 15 м. попереду він побачив, що із зустрічної смуги руху йому раптово перегородив дорогу автомобіль Mercedes-Benz 313CDI. Хоча ОСОБА_11 намагався уникнути зіткнення, звернувши вправо, зазначений автомобіль по дотичній збив його автомобіль в кювет. Зіткнення відбулось відповідно до даних бортового годинника в 16:32. ОСОБА_5 після зіткнення з автомобіля не виходив, допомоги нікому не надавав.

Потерпілі ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_13 повідомили, що 04.01.2015 р. вони повертались в автомобілі під керуванням ОСОБА_11 з м. Хмельницький у м. Дунаївці. Всі вони знаходились на задньому сидінні автомобіля, при цьому, ОСОБА_13 сидів по середині, а ОСОБА_14 з ліва. Вони спали, але прокинулись від чийогось застережливого крику. Прокинувшись, побачили, як на зустріч їм боком летить білий автобус, відчули зіткнення і втратили свідомість. Внаслідок зіткнення вони отримали різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження. Заявами від 01.10.2015 р. просили продовжувати розгляд справи без них, підтримали цивільні позови та просили призначити обвинуваченому найсуворішу міру покарання, передбачену санкцією статті.

Потерпілий ОСОБА_10 показав, що наприкінці грудня 2014 р. він просив ОСОБА_9 взяти його на роботу. ОСОБА_9 запропонував йому прийти 04.01.2015 р. спробувати виконувати обовязки експедитора по маршруту м. Дунаївці м. Чернігів. За кермом мав бути ОСОБА_9, однак, плани змінились, внаслідок чого до м. Хмельницький за кермом їхати мав ОСОБА_5, а в м. Хмельницький ОСОБА_5 мав змінити ОСОБА_9. 04.01.2015 р. близько 17:00 ОСОБА_5 забрав його з-під будинку. Жодних документів на товар у ОСОБА_10 не було, на яких правах керував автомобілем ОСОБА_5 та чи працює останній у ОСОБА_9 він не знав. Біля ст. Дунаївці ОСОБА_10 заснув. Прокинувшись від крику ОСОБА_5 він побачив світло фар, відчув зіткнення, втратив свідомість і прийшов до тями лише в лікарні. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав перелом ключиці. Трудові відносини із ОСОБА_9 були ним оформлені пізніше лише з 01.05.2015 р..

Допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ствердили, що вони є, відповідно, матірю, братом та дружиною ОСОБА_12. Показали, що 04.01.2015 р. вони були вдома. Про дорожньо-транспортну пригоду та про тяжкий стан ОСОБА_12 внаслідок такої їм стало відомо по телефону. Після смерті ОСОБА_12 ОСОБА_1 дала ОСОБА_2 10000 грн. на поховання. ОСОБА_2 визнала, що значний розмір витрат на поховання ОСОБА_12 обумовлений тим, що вона намагалась придбати все найкраще, щоб зробити максимально можливе для свого покійного чоловіка. Наполягають на суворому покаранні для обвинуваченого та задоволенні цивільного позову в остаточній редакції редакції заяви про зменшення цивільного позову у кримінальному провадженні від 01.10.2015 р..

Допитаний в судовому засіданні цивільний відповідач ОСОБА_9 цивільні позови заперечив. Ствердив, що він зареєстрований як фізична особа підприємець, якому належить чотири автомобілі для перевезення ковбасних виробів. Перевезення забезпечують двоє водіїв, а функції третього виконує він особисто. 04.01.2015 р. двоє водіїв відпочивали, а ОСОБА_9 повинен був відвезти вантаж у м. Чернігів, але оскільки ОСОБА_9 був змушений відвезти свій автомобіль на ремонт у м. Хмельницький, він попросив до м. Хмельницький відвезти вантаж ОСОБА_5. Зазначив, що ОСОБА_5 на нього не працював, подібного роду прохання ОСОБА_5 виконував до цього тільки один раз у 2014 р., грошей за роботу ОСОБА_5 ОСОБА_9 не платив та не обумовлював оплатного характеру таких послуг. 04.01.2015 р. ОСОБА_9 через працівника АЗС передав ОСОБА_5 ключі та документи на автомобіль. Документи на вантаж були у ОСОБА_9, який мав намір у м. Хмельницький замінити ОСОБА_5 як водія та самостійно доставити вантаж у м. Чернігів. Коли він довідався по телефону від ОСОБА_5 про дорожньо-транспортну пригоду, він прибув на місце, повідомив страхову компанію та надав усі необхідні для виплати страхового відшкодування документи. Оскільки він не є роботодавцем ОСОБА_5, вимоги цивільних позовів ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_13, які адресовані ОСОБА_9, вважає безпідставними.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав, що він, не будучи офіційно працевлаштованим, виконує функції мийника на автомийній станції, де він і познайомився близько року тому із ОСОБА_5, який мив мікроавтобус «Mercedes-Benz» і повідомляв його, що він працює у ОСОБА_9 та возить мікроавтобусом ковбасу. ОСОБА_5 приїжджав на автомийну станцію усього приблизно 3 4 рази, востаннє літом 2014 р.. Чи працював ОСОБА_5 на ОСОБА_9 в січні 2015 р. свідок повідомити не зміг.

Вина ОСОБА_5 у скоєному підтверджується й дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.

З протоколу огляду місця події та схеми ДТП від 04.01.2015 р. (а.к.п. 9 - 11) вбачається, що автомобіль «Mercedes-Benz» передньою частиною опинився на смузі зустрічного руху, де і розміщена зона осипу уламків автомобіля. Не зважаючи на відсутність у протоколі огляду місця події посилання на дорожні знаки, які діяли на ділянці дорожньо-транспортної пригоди, обвинувачений факт наявності там таких знаків не заперечив.

З висновку експерта №42А від 23.02.2015 р. (а.к.п. 110 - 114) вбачається, що виявлені несправності рульового керування та ходової частини автомобіля «Mercedes-Benz» носять аварійний характер та повязуються із дією ударних навантажень під час розвитку ДТП.

У відповідності до висновку експерта №79А від 11.03.2015 р. (а.к.п. 169 - 172), в заданій дорожній ситуації водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 11.3, 12.1, 12.2. ПДР та вимог дорожніх знаків 1.12. «Вибоїна» зона дії 6 км., 1.12. «Слизька дорога» зона дії 5 км, 1.39 «Інша небезпека» зона дії 5 км. Технічна можливість у ОСОБА_5 запобігти зіткненню з автомобілем НОМЕР_4 залежала від виконання ним зазначених вимог ПДР та дорожніх знаків. Тобто, виконуючи вимог вказаних пунктів ПДР та дорожніх знаків водій ОСОБА_5 міг мати можливість уникнути зіткнення з автомобілем НОМЕР_4. При заданих слідством обставинах пригоди, водій автомобіля НОМЕР_4 не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення із зустрічним автомобілем НОМЕР_3 шляхом своєчасного застосування гальмування керованого ним транспортного засобу з моменту виникнення небезпеки для його руху.

У відповідності до висновку експерта №3 від 06.02.2015 р. (а.к.п. 80 - 85) причиною смерті ОСОБА_12, констатованої 07.01.2015 р., стала внутрішньочерепна травма у вигляді субдуральної гематоми справа, крововиливів під мякі мозкові оболонки головного мозку, забою головного мозку, Варолієвого моста та довгастого мозку, дифузного аксонального ушкодження головного мозку, які в клінічному перебігу ускладнились значним набряком головного мозку, серозним набряком легень, двобічною нижньо-дольовою фібринозно-лейкоцитарною пневмонією. Виявлено ряд тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, у т.ч. внутрішньочерепної травми субдуральної гематоми справа, крововиливів під мякі мозкові оболонки головного мозку, забою головного мозку із дрібними крововиливами в ділянці лівої лобної долі по базальній поверхні, лівої потиличної долі, в ділянці полюсу та базальної поверхні лівої скроневої долі, в ділянці правої скроневої долі по базальній поверхні, крововиливів в тканину Варолієва моста та довгастого мозку, забою речовини мозку в ділянці лівої таламічної області, чисельних крововиливів в товщі обох таламічних ділянок, в ділянці мозолистого тіла, в товщі білої речовини мозку в паравентрикулярних ділянках, крововиливу в мякі покриви лобної ділянки голови більше зліва, лівої скроневої ділянки, лівої тімяної ділянки, ушкоджень тканини в ділянці обличчя, які в сукупності були небезпечними для життя в момент спричинення, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинно-наслідковому звязку із смертю. Дані тілесні ушкодження могли виникнути під час ДТП незадовго до госпіталізації в Ярмолинецьку ЦРЛ 04.01.2015 р..

Згідно із висновком експерта №124 від 27.02.2015 р. (а.к.п. 124 - 125), ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого косо-поперечного перелому тіла правої ключиці без зміщення уламків, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я; а також саден та мілких ран м'яких тканин голови, тулубу і кінцівок, які за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Згідно із висновком експерта №33 від 19.02.2015 р. (а.к.п. 162 - 163), ОСОБА_13 отримав тілесне ушкодження у вигляді травматичного вивиху лівого стегна, яке за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Згідно із висновком експерта №6 від 16.01.2015 р. (а.к.п. 100 - 101), ОСОБА_14 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, 2-х ран в ділянці підборіддя, рани в ділянці спинки носу, 4-х ран в лобній ділянці голови справа у верхній частині, саден в нижній частині лобної ділянки голови справа, в правій виличній ділянці, у верхній частині правої щічної ділянки, в лобній ділянці голови зліва із поширенням на перенісся, які за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; а також саден в ділянці правого колінного суглобу по передній поверхні, в ділянці правої гомілки у верхній третині по передній поверхні, поодиноких синців в ділянці правого плечового суглобу та правого плеча у верхній та середній третині по передній поверхні, в ділянці лівого стегна у верхній третині по зовнішній поверхні, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Згідно із висновком експерта №5 від 16.01.2015 р. (а.к.п. 103 - 104), ОСОБА_15 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носу, поодиноких синців в ділянці лівої нижньої повіки із поширенням на ліву виличну ділянку, в ділянці обох верхніх повік, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя; а також саден в ділянці лівого колінного суглобу по передній поверхні, в ділянці лівої гомілки по передній поверхні, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Згідно із висновком експерта №184 від 27.02.2015 р. (а.к.п. 75), ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді рани правого колінного суглобу, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Помякшуючими обставинами є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обтяжуючих обставин відповідно до ст. 67 КК України встановлено не було.

Обираючи міру покарання, суд враховує, що злочин належить до тяжких злочинів, обставини, за яких його було вчинено, у т.ч. під час складних погодних та дорожніх умов, враховує особу винного, який раніше не судимий, характеризується позитивно за місцем проживання (а.к.п. 190), є особою молодого віку, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей (а.к.п. 201 - 202). Враховується також думка потерпілих, які вимагають для обвинуваченого найсуворішого покарання, повязаного із ізоляцією від суспільства, не зважаючи на вжиття обвинуваченим у позасудовому порядку дієвих заходів до часткового відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_2 та заявлені потерпілими суми цивільних позовів.

У звязку із цим в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України слід обрати ОСОБА_5 основне покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи, що надання транспортних послуг із використанням права керування транспортними засобами не належить до сфери професійних занять обвинуваченого та не є єдиним джерелом його надходжень, офіційно він не працевлаштований, у власності транспортних засобів не має (а.к.п. 198), маючи стаж керування транспортними засобами з 1996 р. він, тим не менш, вчинив злочин внаслідок грубого порушення вимог ПДР, ОСОБА_5 слід позбавити даного спеціального права.

Прокурором були подані цивільні позови до ОСОБА_5 в інтересах держави в особі Дунаєвецької районної ради, третя особа на стороні позивача Дунаєвецька центральна районна лікарня, про стягнення 3134,24 грн. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_13, а також в інтересах держави в особі Ярмолинецької районної ради, третя особа на стороні позивача Ярмолинецька центральна районна лікарня, про стягнення 1693,32 грн. витрат на лікування ОСОБА_12.

З довідок відповідних лікарень вбачається, що ОСОБА_13 знаходився на стаціонарному лікуванні з 05.01.2015 р. по 21.01.2015 р. 16 ліжко-днів при вартості одного ліжко-дня 195,89 грн., - усього 3134,24 грн.; а ОСОБА_12 знаходився на стаціонарному лікуванні з 04.01.2015 р. по 07.01.2015 р. 3 ліжко-дні при вартості одного ліжко-дня 170,94 грн., - усього 1693,32 грн.

ОСОБА_5 дані цивільні позови визнав повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадків завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. В силу положень ч.3 ст. 1206 ЦК України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Пунктами 2, 3 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 р. № 545, встановлено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи із кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

З врахуванням наведеного, зазначені цивільні позови підлягають задоволенню.

Потерпілими ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 були подані цивільні позови до ОСОБА_5, ОСОБА_9, ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди, завданої злочином, а саме: ОСОБА_13 про солідарне стягнення із ОСОБА_5 та ОСОБА_9 35000 грн. моральної шкоди та 873,45 грн. майнової шкоди, а з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» - 5000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_14 про солідарне стягнення із ОСОБА_5 та ОСОБА_9 35000 грн. моральної шкоди та 463,58 грн. майнової шкоди, а з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» - 5000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_15 про солідарне стягнення із ОСОБА_5 та ОСОБА_9 35000 грн. моральної шкоди, а з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» - 5000 грн. моральної шкоди.

Моральну шкоду зазначені потерпілі обґрунтовують фізичним болем та вимушеними змінами у житті внаслідок одержаних під час ДТП травм.

Окрім того, потерпілими ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_3 був поданий цивільний позов до ОСОБА_5, ОСОБА_9, ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди, завданої злочином. Представник зазначених потерпілих неодноразово змінював позовні вимоги. В остаточній редакції редакції заяви про зменшення та уточнення позовних вимог, датованої 01.10.2015 р., ОСОБА_2 просить стягнути з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на свою користь майнової шкоди завданої життю і здоровю 10809,02 грн., витрат на поховання та спорудження памятника 14616 грн.; майнової шкоди у звязку із втратою годувальника до настання повноліття ОСОБА_18 за три роки (з 04.01.2015 р. по 04.01.2018 р.) 73080 грн. та щомісячної матеріальної шкоди у звязку із смертю годувальника з 04.01.2018 р. по 04.02.2019 р. 2030 грн.; моральної шкоди в інтересах малолітньої ОСОБА_18 5000 грн. та на свою користь 4000 грн.. З ОСОБА_5 ОСОБА_2 просить стягнути на свою користь майнової шкоди 187409,90 грн.; в інтересах малолітньої ОСОБА_18 2030 грн. щомісячно майнової шкоди у звязку із смертю годувальника з 04.03.2019 р. до настання повноліття; на свою користь 245000 грн. моральної шкоди; в інтересах малолітньої ОСОБА_19 245000 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_5 245000 грн. моральної шкоди, з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» - 4000 грн. моральної шкоди. ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_5 145000 грн. моральної шкоди, з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» - 1616 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що вони, будучи близькими родичами ОСОБА_12 зазнали істотної моральної шкоди внаслідок смерті останнього. Окрім того, з 04.01.2015 р. по 07.01.2015 р. (дату констатації смерті ОСОБА_12П.) його дружина ОСОБА_2 понесла витрати на лікування, документально підтверджені на суму 10809,02 грн., які в порядку ч. 1 ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягають відшкодуванню страховиком.

У звязку із смертю ОСОБА_12 ОСОБА_2 понесла витрати, повязані із похованням в сумі 202025,90 грн., що включають 40860 грн. витрат на поховання, 11165,90 грн. витрат на проведення поминального обіду; 150000 грн. витрат на спорудження надгробного памятника, з яких відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 14616 грн. (12 мінімальних заробітних плат) підлягають відшкодуванню страховиком, а решта 187409,90 грн. винною особою.

Оскільки на утриманні ОСОБА_12 перебувала малолітня донька (31.12.2006 р.н.), виходячи з частки, що припадала на неї (1/3) з доходу ОСОБА_12 (обчисленої в сумі 6090 грн. пятикратного розміру мінімальної заробітної плати) 2030 грн., на підставі ст. 27.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просить стягнути з страховика одноразово за три роки (36 місяців з 04.01.2015 р. по 04.01.2018 р.) 73080 грн. і з 04.01.2018 р. по 04.02.2019 р. по 2030 грн. щомісячно в межах страхової суми; а з 04.03.2019 р. і до настання дитиною повноліття по 2030 грн. з ОСОБА_5.

Заявлену моральну шкоду просять стягнути у відповідних сумах з страховика на кожного потерпілого та з ОСОБА_5.

ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_1 в остаточній редакції заяви вимог до ОСОБА_9 не заявляють.

У відповідності до полісу №АС/8646836 від 22.01.2014 р. обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ОСОБА_9 (страхувальник) та ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (страховик) була застрахована цивільна відповідальність. Страховим випадком визначено подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність застрахованої особи. Строк дії з 23.01.2014 р. по 22.01.2015 р.. Ліміт відповідальності на одного потерпілого визначено за шкоду, заподіяну життю і здоровю 100000 грн., за шкоду, заподіяну майну 50000 грн., розмір франшизи 0 грн.

Згідно із п. 22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. З наданої ПАТ УСК «Гарант-Авто» копії Повідомлення страхувальника про дорожньо-транспортну пригоду від 06.01.2015 р. вбачається, що ОСОБА_9 у встановленому порядку повідомив страховика про настання страхового випадку.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В частині заявленого розміру майнової шкоди ОСОБА_13 873,45 грн., ОСОБА_14 463,58 грн. з наведених підстав позов слід задовольнити.

В частині заявленого розміру моральної шкоди ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 в загальній сумі по 40000 грн., з наведених вище підстав позов слід задовольнити частково з індивідуальним урахуванням глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, враховуючи вимоги розумності та справедливості.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вказані потерпілі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості та різного характеру: лише ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоровя, а ОСОБА_14 та ОСОБА_15 отримали легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоровя, а також ті, що мають незначні скороминущі наслідки, з яких (з них двох), враховуючи висновки експерта, більш істотними є ушкодження понесені ОСОБА_21. Відповідно, зазначені особи зазнали різної глибини фізичні та душевні страждання та обмеження у реалізації своїх можливостей.

У звязку із наведеним, враховуючи майновий стан сторін, вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позови цих осіб слід задовольнити частково, присудивши відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_13 в сумі 10000 грн., ОСОБА_14 8000 грн., ОСОБА_15 5000 грн..

Щодо осіб, з яких слід присудити зазначене відшкодування, то відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі лише 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Однак, ОСОБА_15 не заявляв вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої здоровю, якщо така була, взагалі, а ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не заявляли вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої здоровю шляхом здійснення страхової виплати страховиком, а просили стягнути такі суми лише з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 солідарно. Тому, в межах заявлених вказаними потерпілими позовних вимог, внаслідок не присудження на їх користь страхової виплати за шкоду, завдану здоровю, обовязок по відшкодуванню моральної шкоди на страхову компанію не покладається. При цьому, посилання цих потерпілих як на підставу відповідного обовязку страхової компанії на п. 22.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не заслуговує на увагу, оскільки такий пункт у вказаному законі відсутній.

Щодо вимоги стягнути зазначені суми солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_9, то згідно із ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Закон у даному випадку не передбачає можливості покладення відповідного обовязку на зазначених осіб солідарно, а поведінка ОСОБА_9 чи сам факт належності йому транспортного засобу не перебуває у безпосередньому причиновому звязку із заподіянням шкоди потерпілим.

Згідно із ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Існування між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 трудових відносин на дату дорожньо-транспортної пригоди не доведено, доказів існування підстав, передбачених у ст. 24 КЗпП України, з яких виникають трудові відносини, не надано при тому, що фактичний допуск до роботи як підстава для виникнення трудових відносин із вказаної норми був виключений Законом України від 28.12.2014 р. №77-VIII, який набрав законної сили з 01.01.2015 р., тобто, до дати настання спірних відносин. Не вбачається з матеріалів справи також доказів існування між сторонами у даному випадку, що мав місце 04.01.2015 р., відносин, обумовлених ст. 837 ЦК України та їх оплатного характеру.

У будь-якому випадку, згідно із п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові. Відтак, солідарний обовязок ОСОБА_5 та ОСОБА_9 сплачувати відповідні суми відсутній, а вказаними позивачами заявлені позовні вимоги і безпосередньо до винної особи, що відповідає зазначеному положенню.

З урахуванням наведеного, зазначені вище суми в частині, визнаній судом підставними, підлягають стягненню на користь цих потерпілих з винної особи.

Відтак, цивільні позови ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 слід задовольнити частково.

Частково слід задовольнити цивільний позов ОСОБА_2 (у своїх та ОСОБА_22 інтересах), ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

На підставі ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, ст. 24.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» слід задовольнити позовні вимоги про стягнення документально підтверджених витрат на придбання медпрепаратів на лікування ОСОБА_23 у період з 04.01.2015 р. по 07.01.2015 р. в сумі 10809,02 грн. з ПАТ УСК «Гарант-Авто».

У звязку із смертю ОСОБА_12 ОСОБА_2 стверджує, що понесла витрати, повязані із похованням в сумі 202025,90 грн., що включають 40860 грн. витрат на поховання, 11165,90 грн. витрат на проведення поминального обіду; 150000 грн. витрат на спорудження надгробного памятника, з яких відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просять стягнути 14616 грн. з страховика, а решту 187409,90 грн. з винної особи.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Таким чином, відшкодуванню підлягають не усі понесені, а, власне, необхідні витрати на поховання і спорудження надгробного памятника. У відповідності до відповідей на запити від 20.07.2015 р., вартість стандартних памятників у цій місцевості становить від 2700 грн. до 6000 грн. (а.с. 193, 195). Потерпіла ОСОБА_2 в судових засіданнях визнала, що такі витрати вона не обмежувала необхідними, а намагалась якнайкраще і найурочистіше забезпечити поховання. Обвинувачений в цій частині позов визнав частково в сумі 20000 грн.. Відповідно, ця вимога підлягає частковому задоволенню в загальній сумі 72025,90 грн. (40860 грн. + 11165,90 грн. + 20000 грн.). Згідно із п. 27.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного памятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та предявлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Таким чином, ОСОБА_2 підставно просить стягнути цю суму в частині 14616 грн. із страховика, а в решті суми з винної особи.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). При цьому, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Визначаючи розмір середньомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_12 представник цих потерпілих помилково керувався ч. 1 ст. 1197 ЦК України. Ця норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вона регулює порядок обчислення розміру заробітку, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, але не стосується правовідносин, що виникли у звязку із смертю особи. Така ж позиція відображена в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17.03.2010 р. №6-26329св08; Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.06.2011 р. №6-9512св11.

Спеціальних, окремих норм, які б регулювали відносини з обчислення середнього заробітку у випадку смерті потерпілого, немає. На ці відносини поширюється загальний порядок, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», згідно із п. 1 «л» якої, цей порядок застосовується в усіх інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно із п. 2, 8 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На обґрунтування розміру доходу ОСОБА_23 було подано копію податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця, отриманої податковим органом 08.05.2014 р., де зазначена сума доходу 5600 грн. і у позовній заяві помилково, без врахування зазначених норм обчислено розмір середньомісячного доходу. Окрім того, ці потерпілі безпідставно вимагають виплату такого відшкодування за період з 04.01.2015 р., оскільки смерть ОСОБА_12 настала лише 07.01.2015 р.. При цьому, доказів розміру помісячного (а не сукупного) отриманого доходу, а саме, книги обліку доходів і витрат, представником потерпілих суду надано не було. Не були надані такі докази і на запит суду. Відомостей щодо даних, необхідних для обчислення розміру середньомісячного заробітку ОСОБА_12 у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. подана квартальна декларація не містить. Таким чином, заявлена у цивільному позові сума даної шкоди не доведена.

Вирішуючи спір у цій частині суд виходить з того, що ч. ч. 1, 2 ст. 1200 ЦК України обумовлюють право відповідної особи на відшкодування вказаної шкоди у тому разі, коли ними отримувалось утримання від особи, що згодом померла. Розмір такої шкоди обумовлюється розміром частки, яка припадала на такого утриманця.

З матеріалів справи вбачається та потерпілими визнано, що ОСОБА_12 з квітня 2014 р. припинив підприємницьку діяльність і з того часу ніде не працював.

Згідно із абз. 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього (до дати внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 р. №542) абзацу пункту 4 цього Порядку. У свою чергу, вказаним абзацом п. 4 Порядку передбачено визначення розміру середнього заробітку особи, яка не мала заробітку, виходячи з тарифної ставки, посадового (місячного) окладу, але лише у тому випадку, коли працівник не мав заробітку не з вини працівника. ОСОБА_12 до настання смерті не працював понад девять місяців, на обліку в органах з працевлаштування не перебував. Доказів отримання ним заробітку у цей період немає, в світлі чого відсутня частка, що припадала на утриманців. Тому, ця вимога до обвинуваченого задоволенню не підлягає.

Однак, у відносинах лише із страховиком, п. 27.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює інший порядок визначення мінімального розміру страхового відшкодування, а саме, страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно із ч. 1 ст. 1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої, зокрема, смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища лише фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Тому, не заслуговує уваги посилання цих потерпілих на необхідність стягнення з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» зазначеної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, одноразово за три роки на перед. Закон не передбачає такої можливості внаслідок ймовірного скрутного матеріального становища потерпілого, а лише з врахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди. Сторонами не доведені підстави для відступлення від загального правила порядку виплати відшкодування при тому, що потерпілими були забезпечені витрати на поховання ОСОБА_12 у стверджуваних ними сумах за власний рахунок; від отримання коштів, які в добровільному порядку сплатив обвинувачений, ОСОБА_2 відмовилась. Відповідно, загальний розмір регламентної виплати становить 1218 грн. х 36 = 43848 грн., а з розрахунку щомісячної виплати частки середньомісячного доходу 1218 грн. підлягає сплаті ПАТ «УСК «Гарант-Авто» за період з 07.01.2015 р. по 07.01.2018 р. щомісячними платежами.

Відтак, у цій частині позов слід задовольнити частково.

Зазначені потерпілі також просять стягнути моральну шкоду.

Згідно із ст. 27.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

З урахуванням наведеного, така регламентна виплата моральної шкоди у загальному розмірі на всіх потерпілих (ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_12В.) становитиме 1218 грн. х 12 = 14616 грн.. Зазначені потерпілі просили стягнення цієї суми із страховика лише з розрахунку зазначених трьох осіб. При цьому, згідно із ст. 27.5. вказаного закону, загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

На підставі наведених вище ст. ст. 1167, 23 ЦК України, вбачається заподіяння зазначеним потерпілим внаслідок смерті їх близького родича моральної шкоди. Згідно із ст. 3 Конституції України, життя людини визнається найвищою соціальною цінністю. Визначення розміру моральної шкоди, індивідуально заподіяної кожному із потерпілих, здійснюється з врахуванням ст. 23 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», враховуючи ступінь рідства, майнової та соціальної повязаності із загиблим в силу віку та інших чинників. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В силу наведеного, моральна шкода підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_18 в сумі по 150000 грн., з яких, в межах заявлених позовних вимог, 4000 грн. та 5000 грн. відповідно в межах регламентної виплати підлягають стягненню із страховика; на користь ОСОБА_1 100000 грн., з яких 4000 грн. в межах регламентної виплати підлягають стягненню із страховика; на користь ОСОБА_3 50000 грн.. ОСОБА_3 просить стягнути 1616 грн. моральної шкоди в межах регламентної виплати із страховика, однак, така вимога не відповідає ст. 27.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Ця норма не передбачає відшкодування страховиком моральної шкоди особам, які є братами чи сестрами загиблого. Таким чином, моральна шкода на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню з обвинуваченого.

Відповідно, цивільний позов ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Клопотання про продовження та про обрання ОСОБА_5 запобіжних заходів не надходили, передбачені КПК України підстави для цього не вбачаються. Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт НА189613, виданий 30.08.1996 р. Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) в дохід держави 1459,08 грн. судових витрат за проведення експертиз.

Цивільні позови прокурора Ярмолинецького району в інтересах держави в особі Дунаєвецької районної ради, третя особа на стороні позивача Дунаєвецька центральна районна лікарня, а також в інтересах держави в особі Ярмолинецької районної ради, третя особа на стороні позивача Ярмолинецька центральна районна лікарня задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт НА189613, виданий 30.08.1996 р. Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь Дунєвецької центральної районної лікарні витрати на лікування особи, яка потерпіла від злочину (ОСОБА_13), в розмірі 3134,24 грн. із зарахуванням коштів до місцевого бюджету (р/р35411001049841 в ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, код 02004255).

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт НА189613, виданий 30.08.1996 р. Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь Ярмолинецької центральної районної лікарні витрати на лікування особи, яка потерпіла від злочину (ОСОБА_12), в розмірі 1693,32 грн. із зарахуванням коштів до місцевого бюджету (р/р35414073034977 в ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, код 02004574).

Цивільний позов ОСОБА_13 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт НА189613, виданий 30.08.1996 р. Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь ОСОБА_13 (ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_8, паспорт НВ540661 виданий 24.09.2009 р. Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер не встановлений) 873,45 грн. майнової шкоди та 10000 грн. моральної шкоди, усього 10873,45 грн.

В частині решти вимог у позові відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_14 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт НА189613, виданий 30.08.1996 р. Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь ОСОБА_14 (ІНФОРМАЦІЯ_9, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_10, паспорт НВ400964, виданий 07.02.2007 р. Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер не встановлений) 463,58 грн. майнової шкоди та 8000 грн. моральної шкоди, усього 8463,58 грн.

В частині решти вимог у позові відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_15 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт НА189613, виданий 30.08.1996 р. Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь ОСОБА_15 (ІНФОРМАЦІЯ_11, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_12, паспорт НВ646942, виданий 25.09.2012 р. Дунаєвецьким РС УДМС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер не встановлений) 5000 грн. моральної шкоди.

В частині решти вимог у позові відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт НА189613, виданий 30.08.1996 р. Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_13, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_14, паспорт НВ337389, виданий 20.10.2004 р. Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер не встановлений) 57409,90 грн. майнової шкоди та 146000 грн. моральної шкоди, - усього 203409,90 грн.

Стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (код ЄДРПОУ 16467237, м. Київ, Новопечерський пров., 19/3) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_13, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_14, паспорт НВ337389, виданий 20.10.2004 р. Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер не встановлений) 14616 грн. страхового відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного памятника, а також 4000 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, усього 18616 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт НА189613, виданий 30.08.1996 р. Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь ОСОБА_18 (ІНФОРМАЦІЯ_15, свідоцтво про народження І-БВ№042274 від 03.01.2007 р., зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_14) 145000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (код ЄДРПОУ 16467237, м. Київ, Новопечерський пров., 19/3) на користь ОСОБА_18 (ІНФОРМАЦІЯ_15, свідоцтво про народження І-БВ№042274 від 03.01.2007 р., зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_14) 5000 грн. страхового відшкодування моральної шкоди.

Стягувати з ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (код ЄДРПОУ 16467237, м. Київ, Новопечерський пров., 19/3) на користь ОСОБА_18 (ІНФОРМАЦІЯ_15, свідоцтво про народження І-БВ№042274 від 03.01.2007 р., зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_14) по 1218 грн. щомісячно протягом 36 календарних місяців з дати набрання вироком законної сили страхового відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт НА189613, виданий 30.08.1996 р. Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_16, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_17, паспорт НВ128067, виданий 27.06.2002 р. Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер не встановлений) 96000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (код ЄДРПОУ 16467237, м. Київ, Новопечерський пров., 19/3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_16, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_17, паспорт НВ128067, виданий 27.06.2002 р. Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер не встановлений) 4000 грн. страхового відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт НА189613, виданий 30.08.1996 р. Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_18, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_17, паспорт НА931331, виданий 10.04.2001 р. Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер не встановлений) 50000 грн. моральної шкоди.

В частині решти вимог у позові відмовити.

Речові докази по справі:

-автомобіль НОМЕР_2, який зберігається на штрафному майданчику Ярмолинецького РВ УМВС України в Хмельницькій області повернути власнику ОСОБА_24.

-автомобіль НОМЕР_6, який зберігається на штрафному майданчику Ярмолинецького РВ УМВС України в Хмельницькій області повернути власнику ОСОБА_9.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу в апеляційний суд Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Вирок суду негайно вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ярмолинецького районного суду підпис

Копія вірна:

Суддя Ярмолинецького районного суду А.В.Соловйов