Ухвала суду № 53232232, 02.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/6891/15 Головуючий 1 інст. - Якуша Н.В.

Справа № 640/10213/15-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» листопада 2015 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Пшенічної Л.В.,

за участю секретаря: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 123 Слобожанського регіонального департаменту, Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про повернення коштів по депозитному вкладу,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним та у подальшому уточненим позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 123 Слобожанського регіонального департаменту, Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».

В обґрунтування свого позову посилався на те, що 09 лютого 2015 року між ним та банком укладено договір-заяву № 300131/169795/3-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт», відповідно до якого він вніс, а банк прийняв від нього кошти на вкладний (депозитний) рахунок в сумі 149900,00 грн. на строк до 09 травня 2015 року та зобов'язався виплачувати вклад та нараховані проценти у розмірі 19,50 % річних на умовах та в порядку визначених договором.

Зазначив, що відповідно до умов договору він мав право поповнювати вклад на суми кратні 200 грн. за згодою банку, відповідно до цього ним додатково внесено на депозитний рахунок 35550,26 грн., тобто загалом на його рахунку знаходиться 185450,26 грн.

Вказав, що в день повернення вкладу, а саме 12 травня 2015 року він звернувся до банку з вимогою про повернення суми внесеної на рахунок в розмірі 185450,26 грн., однак банк відмовив у видачі грошей, мотивуючи відсутністю коштів.

Зазначив, що на його письмову вимогу від 26 травня 2015 року щодо повернення до 03 червня 2015 року коштів за договором банківського вкладу № 300131/169795/3-15, від банку не було отримано жодної відповіді і будь-які дії щодо повернення вкладу банком здійснено не було.

Вважав, що не повернувши йому вкладені кошти, нараховані відсотки за договором банківського вкладу, банк порушив норми чинного законодавства та укладений між ними договір.

Просив стягнути солідарно з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 123 Слобожанського регіонального департаменту та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його користь суму внесених на депозитний рахунок коштів у розмірі 185450,26 грн. та суму сплаченого судового збору.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу по договору-заяві № 300131/169795/3-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» в розмірі 185450,26 грн., стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1854,51 грн., в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення - скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що на момент звернення ОСОБА_1 до банку з вимогами повернення суми вкладу, діяла постанова правління НБУ від 03.03.2015 року за № 160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», відповідно до якої уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати в межах до 150000,00 грн. на добу на одного клієнта.

Зазначив, що вказаний нормативний акт є обов'язковим для виконання банками, а у разі невиконання комерційні банки можуть бути притягнуті до відповідного виду відповідальності.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» необхідно відхилити, рішення суду - залишити без змін.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Зобов'язальні відносини, як і інші цивільні правовідносини виникають з обставин, передбачених законом як юридичні факти.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1062 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банку, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір-заяву № 300131/169795/3-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт», відповідно до якого ОСОБА_1 вніс, а банк прийняв від нього кошти на вкладний (депозитний) рахунок в сумі 149900,00 грн. на строк до 09 травня 2015 року та зобов'язався виплачувати вклад та нараховані проценти у розмірі 19,50 % річних на умовах та в порядку, визначених договором.

12 лютого 2015 року ОСОБА_1 додатково вніс на депозитний рахунок 35550,26 грн., тобто загалом на його рахунку знаходиться 185450,26 грн.

На звернення ОСОБА_1 від 12 травня 2015 року та 26 травня 2015 року вклад йому банк не повернув.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з того, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору банківського вкладу та ч. 2 ст. 1060 ЦК України відповідач був зобов'язаний повернути позивачу суму банківського вкладу на його вимогу у визначену у договорі дату та вказав, що статтею 1074 ЦК України визначено, що обмеження права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які перебувають на його рахунку, не допускаються, крім випадків обмеження права розпоряджатися рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Посилання представника банку на Постанову Правління НБУ України № 160 від 03 березня 2015 року «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» із змінами, внесеними згідно Постанови НБУ № 248 від 14 квітня 2015 року щодо обмеження розмірів видачі (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 150000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ є необґрунтованими, оскільки зобов'язання за договором мають виконуватися відповідно до його умов.

Як вбачається з матеріалів справи банк не пропонував позивачу будь - яких умов повернення вкладу з урахуванням положень вказаних постанов.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За таких обставин судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.1.ч.1.ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1.ч.1.ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії