Рішення № 53210140, 05.11.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 542/1764/13-ц Номер провадження 22-ц/786/2314/15Головуючий у 1-й інстанції Івко В.М. Доповідач ап. інст. Буленко О. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Буленка О.О.

суддів: Дорош А.І., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 18 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім′єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И Л А :

15 серпня 2013 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ спільно набутого майна. В обґрунтування позовних вказала що в 1988 році між нею та відповідачем у справі було укладено шлюб, який був розірваний 15 січня 1998 року. Після розлучення позивачка проживала в іншому зареєстрованому шлюбі. Однак з 07 липня 1999 року вона повернулась до відповідача, з яким вони перебували у шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу до жовтня 2010 року. За час сумісного проживання ними як подружжям було збудовано будинок з господарськими спорудами та придбано автомобіль. Також позивачка зазначила, що за сімейне життя, нею та ОСОБА_3 було придбано безліч речей для облаштування сімейного побуту. Після припинення сімейних стосунків, відповідач не бажає розподілити спільно набуте майно в добровільному порядку, тому в уточнених позовних вимогах прохала встановити факт проживання однією сім'єю, провести реальний розподіл домоволодіння АДРЕСА_1, виділити в користування та визнати право власності за нею на ? частину вищевказаного домоволодіння з господарчими будівлями. Також, позивачка прохала стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості ? частини автомобіля, оскільки відповідач здійснив його незаконний продаж. Крім того, прохала розподілити побутову техніку та інше майно, яке було придбано сторонами під час спільного проживання.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 18 червня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено в зв'язку з пропуском позовної давності.

З вказаним рішенням не погодилася позивачка та подав на нього апеляційну скаргу, вказуючи, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги вказала, що судом першої інстанції для встановлення періоду розірвання фактичних шлюбно - сімейних відносин, було взято до уваги лише покази свідків зі сторони відповідача, не надавши жодної оцінки показам свідків, які були запрошені з її сторони, які достовірно свідчили про припинення шлюбно -сімиейних відносин між нею та відповідачем в жовтні 2010 року. З урахуванням вказаних обставин, просила рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 зазначив, що під час перебування в зареєстрованому шлюбі з позивачкою, ними було побудовано лише стіни та покрівлі будинку, далі будинок він добудовував самостійно, оскільки в період з листопада 1998 року по серпень 2000 року позивачка проживала з іншими чоловіками, що підтверджується матеріалами справи. З 18 липня 2010 року позивачка з власної ініціативи залишила відповідача та почала проживати з ОСОБА_4, що підтверджується матеріалами справи. З врахуванням викладеного просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того, що шлюбно - сімейні відносини між сторонами у справі припинилися раніше 18 липня 2010 року, а тому встановлений судом період спільного проживання позивачки з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах не є юридично значним, оскільки, звернувшись до суду з позовом лише 15 серпня 2013 року, позивачка пропустила встановлений законом строк позовної давності, клопотання про поновлення строку не заявляла.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки до нього суд дійшов при порушенні норми матеріального і процесуального права, що згідно з п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 15 жовтня 1988 року по 15 січня 1998 року.

В період з 04.11.1998 року по 06.07.1999 року позивачка проживала у зареєстрованому шлюбі з гр. ОСОБА_5

Після розлучення з ОСОБА_5, сторони поновили шлюбно - сімейні відносини та стали проживати як сім'я без реєстрації шлюбу, що в свою чергу не заперечувалось сторонами у справі.

Так, в період перебування у фактичних шлюбних відносинах сторонами у справі було закінчено будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1.

30 травня 2000 року відповідач отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, зареєструвавши його в Полтавському бюро технічної інвентаризації 30.05.2000 року.

25.06.2002 року сторонами придбаний автомобіль PEUGEOT BOXER TD, д.н.з.НОМЕР_1.

Як убачається з висновку № 01-04 судової авто товарознавчої експертизи від 14.05.2015 року, власником автомобіля PEUGEOT BOXER TD, д.н.з.НОМЕР_1, з 29.11.2012 року належить ОСОБА_6 Утилізаційна вартість вказаного автомобіля становить 50575 грн.94 коп. / а.с. 178-207 Том 2/.

Як встановлено, судом апеляційної інстанції сторони проживали разом до жовтня 2010 року.

Згідно з ч.2 ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» - початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст.72 СК).

Отже, початок позовної давності для вимоги позивачки про поділ спільного майна подружжя обчислюється від дня, коли вона дізналася або могла дізнатися про порушення свого права власності.

У своєму позові та в ході апеляційного розгляду справи позивачка зазначала, що вона звернулася до суду одразу після того, як зрозуміла про неможливість досягнення з відповідачем компромісу з приводу поділу спільного майна.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позивачкою не було порушено позовну давність.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із частиною першою Прикінцеві положення Сімейного кодексу України цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року.

Відповідно до статей 16, 17 Закону України "Про власність", статті 22 КпШС України, який був чинним до 1 січня 2004 року, спільною сумісною власністю визнавалось майно, нажите подружжям за час шлюбу (майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю).

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо:

1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету);

2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Враховуючи те що ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів про власну участь у придбанні спірного майна, колегія суддів приходить про недоведеність її позовних вимог, оскільки сам по собі факт спільного проживання без реєстрації шлюбу без визначення ступеня її участі працею й коштами у створенні спільної часткової власності не може бути підставою для визнання права власності на половину спірного майна.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за недоведеністю

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- задовольнити частково

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 18 червня 2015 року - скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім′єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна та визнання права власності-відмовити за недоведеністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: О.О.Буленко

Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов