Постанова № 5320227, 28.07.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2009 р. № 2а- 38856/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Самойлової В.В.

при секретарі Ланцевич Я.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом

Фермерського господарства ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство ОСОБА_1. в порядку адміністративного судочинства ставить питання щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області винесених відносно нього, а саме: № 000195170/0 від 18.05.09р. про донарахування податкового зобов”язання щодо податку з доходів найманих працівників в розмірі 48586,95 грн., № 0000492310/0 від 18.05.09р. про донарахування податкового зобов”язання з податку на прибуток в розмірі 44238,10 грн.,

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення суперечать ст. 19 Конституції України та вказує, що під час проведення даної перевірки позивачем було надано відповідачу всі первинні документи, які підтверджують достовірність та повноту відображення фінансово-господарської діяльності фермерського господарства за період, що перевірявся, проте податкова інспекція не прийняла їх до уваги.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Межерицький А.А., просив у задоволенні позову відмовити, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки позивачем порушені ст. 6, п. 3.4 ст. 3, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп 9.1.1 п. 9.1, пп. 9.10.1 п. 9.10, пп. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме: фермерське господарство занизило податок з доходів найманих працівників в сумі 16195,65 грн. та порушено пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9, пп. 5.2.1, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1. п. 5.7 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: товариство занизило податок на прибуток приватних підприємств в сумі 40211 грн.

Заслухавши сторони, дослідивши докази, суд приходить висновку про задоволення позову, як законного та обґрунтованого зі слідуючих підстав.

Встановлено, що на підставі направлень від 03.04.2009р. № 70 та від 17.04.2009р. № 78 виданих Державною податковою інспекцією у Зміївському районі у Харківській області проведена виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фермерським господарством ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р.

Даною перевіркою встановлено порушення фермерським господарством пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9, пп. 5.2.1, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1. п. 5.7 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме донараховано податок на прибуток за 2 пів. 2007 р. 1 пів. 2008 р. на суму 28747 грн., за 2 пів. 2008 р. на суму 11524 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 2 пів. 2008 р. на суму 1281 грн., а також порушені ст. 6, п. 3.4 ст. 3, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп 9.1.1 п. 9.1, пп. 9.10.1 п. 9.10, пп. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме: занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 16195,65 грн., у тому числі за 2006 р. - на суму 3477,27 грн., за 2007 р. на суму 6661,51 грн., за 2008р. на суму 6056,87грн.

За результатами перевірки складно акт № 589/23/30955097 від 30.04.09р. На підставі вказаного акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 18.05.2009р. № 0001951701/0, яким визначено суму податкового зобов`язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкції з податку з доходів найманих працівників у розмірі 48 586,95 грн., з них за основним платежем 16 195,65 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 32 391,3 грн. та від 18.05.2009р. № 0000492310/0, яким визначено суму податкового зобов`язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 44 238,1 грн., з них за основним платежем 40 211,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4 027,1 грн.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних сравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що в даному випадку відповідач не навів належних доказів правомірності своїх рішень.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.5, п. 5.3.2, 5.3.9 п.5.3 п. 5.2. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті. Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті. Не включаються до складу валових витрат витрати на: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону. Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно п.п. 5.6.1 п. 56 вказаного Закону з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Відповідно до п.5.7.1 п. 5.7 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Згідно п.п.8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 вказаного Закону 8.1.2. Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі. Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Згідно п.п.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як вибачається з матеріалів перевірки за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2008 р. завищено витрати на суму 158883 грн., а саме: перевіркою встановлено, що фермерським господарством в порушення п.п.5.3.2 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у квітні 2008 р. віднесено до складу валових витрат суму всього 162750 грн. на придбання двох тракторів ЮМЗ-8040.2 у ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» відповідно до податкової накладної №1095 від 16.04.2008 р. та податкової накладної №1096 від 15.04.2008р. Вказане порушення перевіряючими було встановлено шляхом співставлення обсягів придбання задекларованих в деклараціях з ПДВ загальних та спеціальних з витратами на придбання товарів (робіт, послуг), відображеними в деклараціях з податку на прибуток за вказаний період.

Висновки акту перевірки грунтуються на невірному розумінні норм чинного законодавства, що привело до безпідставних висновків у акті перевірки. Фермерським господарством дійсно придбавалися два трактори, суми податку на додану вартість були включені до реєстрів отриманих податкових накладних та до податкового кредиту декларацій з ПДВ, однак придбання тракторів не має ніякого відношення до валових витрат, задекларованих по декларації про прибуток. А порівняння даних податкових декларацій з ПДВ з даними декларацій про прибуток ніколи не дасть однакових сум вартості придбаних товарів, оскільки придбані основні засоби не відносяться до валових витрат, а до складу валових витрат додатково відносяться витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у юридичних та фізичних осіб, які не є платниками ПДВ. Вказане порівняння привело до невірного висновку податкової інспекції щодо віднесення вартості придбаних тракторів до складу валових витрат господарства. Крім цього, перевіркою встановлено, що господарством в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону занижено валові витрати за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2008 р. у сумі 20739 грн., а саме : не включення до валових витрат суми витрат на придбання телиць у населення за готівку на суму 17022 грн. та суми придбання інших товарів, робіт, послуг у неплатників ПДВ на суму 3717 грн. Із зазначеними висновками податкового органу суд не погоджується, оскільки відповідачем проведено перевірку вибірковим порядком, оскільки фермерське господарство придбавало значно більше товарів (робіт, послуг) у юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ніж зазначено вище. Крім того, документи на придбання товарів (робіт, послуг) за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2008р.у юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців надавались перевіряючим під час перевірки. Зокрема у вказаному періоді фермерським господарством придбано: у ФОП ОСОБА_3 насіння соняшника, згідно накладної №37 від 25.10.2007 р. на суму 93299,40 грн., у ТОВ “КЛМ ПЛЮС” аміачну селітру та карбамід, згідно накладної №10 від 24.04.2008 р. на суму 55140,00 грн. Вказані документи та документи, що підтверджують сплату, були надані для перевірки, однак перевіряючими безпідставно не прийняті до уваги. Враховуючи вищевикладене, висновки акту перевірки щодо завищення витрат за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2008 р. на суму і 58883 грн. є неправомірними. В акті перевірки зазначено, що за 2-ге півріччя 2009 р. позивачем завищено витрати на суму 86972 грн., тобто господарством в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати за вказаний період на суму 80360 грн., вказані витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Вказаний висновок акту перевірки ДПІ знову робить на підставі порівняння даних спеціальних декларацій з ПДВ та даними декларації про прибуток та фахівці ДПІ не приймають до уваги витрати господарства на придбання товарів (робіт, послуг) у неплатників ПДВ. Крім того, документи на придбання товарів (робіт, послуг) за 2-ге пів. 2008 р. у юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців надавались перевіряючим під час перевірки. Зокрема у вказаному періоді фермерським господарством у ПП ОСОБА_4. придбано мінеральні добрива, згідно накладної №41 від 20.08.2008 р. на суму 80360 грн. без ПДВ. Вказані документи та документи, що підтверджують сплату були надані для перевірки, однак перевіряючими безпідставно не прийняті до уваги. Враховуючи вищевикладене, висновки акту перевірки щодо завищення витрат за період 2-ге півріччя 2008 р. на суму 80360 грн. є неправомірними. Як вбачається з викладеного вище позивачем не порушувались норми Закону України „“Про оподаткування прибутку підприємств”". Статтею 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено застосування податкових соціальних пільг. Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкові соціальної пільги” № 2035 від 26.12.2003р. визначено єдині правила подання платником податку з доходів фізичних осіб документів та їх склад при отримання (застосуванні) податкової соціальної пільги, на яку він має право згідно із Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”. На виконання вищевказаних норм права позивач правомірно утримував податок з доходів фізичних осіб про застосуванні податкової соціальної пільги, що підтверджується заявами: за 2006 рік: ОСОБА_5.,ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10, за 2007 рік: ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13., за 2008 рік: ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_7. В акті перевірки також зазначено, що позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб по сплаченій орендній платі за користування земельними паями за 2006-2008 р.р. Об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі. Однак, кількість договорів оренди земельних паїв у акті перевірки зазначена не вірно та завищена більше ніж у 2 рази, тому висновки акту перевірки щодо заниження податку з доходів фізичних осіб не відповідають дійсності. Згідно п. 3.4 ст. З Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при нарахуванні доходів у будь - яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт. Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України закріплено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обмежень” обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Відповідно до ч. 7 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Так, згідно зі ст. 18 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 188 Земельного кодексу України чітко визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах.

Відповідно до довідок Управління земельних ресурсів у Зміївському районі Харківської області № 10 від 19.05.09р., № 01-15/385 від 28.01.08р., уповноваженого органу виконавчої влади по земельних ресурсах, який здійснює контроль за використанням та охороною земель, станом на 01 січня 2007 року та 01 січня 2008 року у Фермерського господарства ОСОБА_1. не було в наявності земель.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обмежень” систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.

Так, відповідно до довідки Зміївського районного відділу Харківської регіональної філії державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” № 66 від 20.01.2009 року право власності чи користування землею за Фермерським господарством ОСОБА_1. по Зміївському районі за період з 1994 по 2009 роки в державному реєстрі земель значаться договори оренди земельних ділянок на території Геніївської сільської ради в кількості 37 договорів оренди на загальну площу (рілля) 125,8931 га.

Вказані договори оренди земельної ділянки зареєстровано у Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” тільки 21.04.2008 року.

Згідно з п.п. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.

Відповідно до п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

За таких обставин відповідно до вищевкзаних норм права на час перевірки були чинні лише 37 договорів оренди земельної ділянки, які пройшли державну реєстрацію у встановленому законом порядку та на підставі яких позивачем здійснювалося утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб з виплаченої орендної плати за користування земельними ділянками.

Враховуючи вищевикладене, твердження відповідача про порушення позивачем вимог п. 3.4 ст. 3, п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 та п.п. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” є неправомірним.

Відповідно до положення ст. 19 Конституції України „Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому її дії не можуть вважатися правомірними.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

А тому при таких обставинах, вказані дії відповідача не можуть вважатися законними та обгрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, що суперечить вимогам ст. 22 Конституції України, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 159 КАСУ, ст. ст. 8, 19, 22, Конституції України, Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області винесені відносно Фермерського господарства ОСОБА_1: № 000195170/0 від 18.05.09р. про донарахування податкового зобов"язання щодо податку з доходів найманих працівників в розмірі 48586,95 грн., № 0000492310/0 від 18.05.09р. про донарахування податкового зобов"язання з податку на прибуток в розмірі 44238,10 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня ії проголошення,шлягом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання постанови в повному обсязі.Апеляційна скарга подається протям 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 31.07.09 року.

Суддя Самойлова В.В.