Ухвала суду № 53201876, 20.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 р. Справа № 876/6600/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря: Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Тернопільської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2015 року №0000152201,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» автомобільні дороги України» (далі - ДП «Тернопільський облавтодор», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Тернопільської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Тернопільської ОДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 року №0000152201, згідно якого ДП «Тернопільський облавтодор» збільшено суму грошового зобов»язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на суму 184300,50 грн., з них: за основним платежем на суму 120615,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 60307,50 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 23.01.2015 року №0000152201.

Тернопільська ОДПІ постанову суду першої інстанції оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що Тернопільською ОДПІ отримано від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області лист - податкова інформація ТОВ «Телеком Енергосистеми» (липень - серпень 2014 року). Відповідно до листа, за період липень-серпень 2014 року ТОВ «Телеком Енергосистеми» зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 1625083 грн. В ході аналізу та звірки інформації, поданої в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, за липень та серпень 2014 року встановлено, що ТОВ «Телеком Енергосистеми» зареєструвало податкові накладні на суму ПДВ 1397052 грн. з дробленням суми сформованого податкового кредиту з ПДВ до 10 тис. грн., чим можливо сформувало незаконний податковий кредит з ПДВ за липень - серпень 2014 року для підприємств-покупців. Також апелянт зазначає, що в ТОВ «Телеком Енергосистеми» відсутні необхідні трудові та матеріальні ресурси для досягнення необхідного економічного результату по взаємовідносинах з ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Крім того, у товарно-транспортних накладних у графах «Пункт завантаження» зазначено лише «м. Колончак», що не дає можливості встановити точне місце завантаження товару, графи «Номер резервуару» не заповнені, що не дає можливості ідентифікувати нафтопродукти, які нібито перевозились із нафтопродуктами вказаними в паспорті якості та Сертифікаті відповідності.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДП «Тернопільський облавтодор» засноване з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування. Основним видом діяльності підприємства є будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування, виконання відповідних державних програм.

Працівниками Тернопільської ОДПІ з 17.12.2014 року по 23.12.2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Тернопільський облавтодор» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Телеком Енергосистеми» (код ЄДРПОУ 37114576) за серпень 2014 року, про що складено акт перевірки від 26.12.2014 року №10139/22-01/31995099 (далі - Акт) (а.с. 8 -20).

Зі змісту даного акта видно, що під час перевірки податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Даний висновок податкового органу обґрунтовується відсутністю реальності надання послуг від контрагента ТОВ «Телеком Енергосистеми», тобто нереальністю господарських операцій.

На даний акт позивачем було подано заперечення від 13.01.2015 року №05-7/36 (а. с. 21-23).

19.01.2015 року за №1450/22-01 відповідачем надано відповідь за результатами розгляду поданих заперечень, якою повідомлено, що висновки, викладені у Акті є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (а.с. 24).

На підставі висновків Акту Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 року №0000152201, згідно якого ДП «Тернопільський облавтодор» збільшено суму грошового зобов»язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на суму 184300,50 грн., з них: за основним платежем на суму 120615,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 60307,50 грн. (а.с. 25).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням підприємством 30.01.2015 року за №06-2/157 подано скаргу в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів в Тернопільській області (а.с. 26-28).

За результатами розгляду скарги 23.02.2015 року Головним управлінням Міндоходів в Тернопільській області прийнято рішення, яким скаргу платника податку було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 23.01.2015 року - без змін (а.с. 29-32).

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Телеком Енергосистеми» матеріалів мали реальний характер, оскільки придбання товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних, відбулося з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК» Автомобільні дороги України», позивачем подано всі належні первинні документи, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

В п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов»язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 року №996-XIV.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що між ТОВ «Телеком Енергосистеми» (Постачальник) та ДП «Тернопільський облавтодор» (Покупець) укладено договір поставки №2БНД/14 від 04.08.2014 року за умовами якого Постачальник зобов»язується поставляти бітум дорожній.

На виконання умов договору та згідно заявки ДП «Тернопільський облавтодор», між сторонами укладено специфікації №1 від 21.08.2014 року та №2 від 23.08.2014 року.

Після передачі товару між сторонами підписано Акти приймання-передачі бітуму дорожнього БДН 60/90, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

Датою передачі Товару від Постачальника Покупцю вважається дата підписання Акта приймання-передачі Товару (акти приймання - передачі товару від 22.08.2014 року, від 24.08.2014 року).

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Телеком Енергосистеми» для ДП «Тернопільський облавтодор» виписано видаткові накладні №35 від 21.08.2014 року, №36 від 23.08.2014 року.

Товар поставлявся згідно товарно-транспортних накладних б/н від 21.08.2014 року та №б/н від 23.08.2014 року.

На вказані господарські операції ТОВ «Телеком Енергосистеми» виписано податкові накладні №4 від 21.08.2014 року на загальну суму 360942,00 грн., в т.ч. ПДВ 60157,00 грн., №6 від 23.08.2014 року на загальну суму 362748,00 грн., в т.ч. ПДВ 60458,00 грн. Суми податку на додану вартість ДП «Тернопільський облавтодор» включені до податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Крім цього, окружним судом вірно встановлено, що отримані від ТОВ «Телеком Енергосистеми» податкові накладні №4 від 21.08.2014 року, №6 від 23.08.2014 року відповідають всім вимогам чинного законодавства, що в свою чергу надало право позивачу зазначену в податковій накладній суму ПДВ віднести у даному податковому періоді до складу податкового кредиту.

Колегія суддів, оглянувши витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №1 від 19.09.2014 року, вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган безпідставно зазначив у Акті про ухилення продавця від реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, які були виписані ДП «Тернопільський облавтодор».

Що стосується твердження апелянта відносно того, що продавець не має права при одній поставці товару виписувати декілька податкових накладних на одну партію товару, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.1 Договору поставки №2 БНД/14 від 04.08.2014 року, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов»язується поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов»язується прийняти і оплатити наступний товар: бітум; згідно із п. 1.4 Договору покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку Товару та відповідно загальну кількість Товару на всю суму, визначену Сторонами як ціна Договору; частиною 5 п. 5.1. Договору передбачено, що Постачальник здійснює поставку кожної партії Товару на умовах, що передбачені відповідною додатковою угодою (специфікацією) до цього Договору, протягом 10 днів з моменту підписання такої додаткової угоди (специфікації).

Як вірно встановлено окружним судом, на виконання умов Договору поставки №2 БНД/14 від 04 серпня 2014 року ДП «Тернопільський облавтодор» в серпні 2014 року подано ТОВ «Телеком Енергосистеми» специфікації №1 від 21.08.2014 року та №2 від 23.08.2014 року на поставку бітуму двома окремими партіями, що підтверджується видатковими накладними №0000000035 від 21.08.2014 року, №0000000036 від 23.08.2014 року, актами приймання - передачі від 22.08.2014 року та 24.08.2014 року.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права.

Так, Європейський Суд у рішенні від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов»язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Разом з цим, колегія суддів, як на підставу для відмови у задоволенні позову, не бере до уваги твердження апелянта про те, що у товарно-транспортних накладних у графах «Пункт завантаження» зазначено лише «м. Колончак», що не дає можливості встановити точне місце завантаження товару, графи «Номер резервуару» не заповнені, що не дає можливості ідентифікувати нафтопродукти, які нібито перевозились із нафтопродуктами вказаними в паспорті якості та Сертифікаті відповідності, оскільки такі порушення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов»язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Статтею 71 КАС України встановлюється обов»язок доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за договором поставки та не доведений факт порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тернопільської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року у справі №819/550/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

В.В. Святецький

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21.10.2015 року