Постанова № 53201858, 04.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 876/7607/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Бруновської Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Нефедової А.О.;

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.06.2015р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській обл., Державна казначейська служба України, Воловецька районна рада Закарпатської обл., про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової допомоги, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

05.01.2015р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача Державної фіскальної служби /ДФС/ України стосовно вчасної невиплати йому одноразової грошової допомоги; стягнути з розрахункових рахунків відповідача одноразову грошову допомогу в розмірі 102464 грн., матеріальну шкоду в розмірі 7750 грн. та моральну шкоду в сумі 57350 грн. (а.с.5-7).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.06.2015р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ДФС України щодо невиплати одноразової грошової допомоги; стягнуто з відповідача одноразову грошову допомогу у розмірі 102464 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.116-123).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДФС України, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлений позов залишити без розгляду (а.с.145-151).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що виплата спірної допомоги при звільненні позивача повинна бути проведена за рахунок коштів Воловецької районної ради Закарпатської обл., де він безпосередньо працював на посаді голови ради перед звільненням. Також суд першої інстанції помилково визначив розмір спірної допомоги, прирівнявши заробітну плату голови районної ради до грошового забезпечення військовослужбовця (місячне грошове утримання позивача визначено з посади завідуючого сектора ДПІ у м.Ужгороді в розмірі 3282 грн. 26 коп.), хибно здійснив розрахунок вислуги років позивача для виплати спірної одноразової грошової допомоги.

Окрім цього, позивачем пропущено без поважних причин строк звернення до суду із розглядуваним позовом, доказів наявності об'єктивної неможливості своєчасного звернення до суду останнім не представлено.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як слідує із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1, маючи звання підполковника податкової міліції, обіймав посаду завідувача сектором боротьби з ухиленням від сплати податків Ужгородського міжрайонного відділу податкової міліції ДПІ у м.Ужгороді Закарпатської обл.

Згідно протоколу засідання лічильної комісії по виборах голови Воловецької районної ради № 2 від 25.04.2006р. та рішення районної ради № 1 від 25.04.2006р. ОСОБА_1 обрано головою Воловецької районної ради (а.с.92, 98).

Наказами ДПА України № 587-0 від 14.06.2006р. та ДПА у Закарпатській обл. № 83-0 від 14.06.2006р. у зв'язку із обранням на виборну посаду до місцевої ради відряджено позивача до Воловецької районної ради із звільненням останнього з посади завідувача сектором боротьби з ухиленням від сплати податків Ужгородського міжрайонного відділу податкової міліції ДПІ у м.Ужгороді Закарпатської обл. та із залишенням у кадрах податкової міліції ДПА України (а.с.71, 100).

Відповідно до наказу ДПА України № 130-0 від 15.02.2010р. «По особовому складу податкової міліції» підполковника податкової міліції ОСОБА_1 звільнено з податкової міліції у відставку за п.«б» ст.65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затв. постановою КМ України № 114 від 29.07.1991р. (через хворобу) (а.с.72).

На підставі цього наказу ДПА у Закарпатській обл. винесено наказ № 19-0 від 17.02.2010р. «Про оголошення наказу ДПА України» (а.с.104).

Згідно наказу ДПА України № 519-0 від 27.02.2010р. «Про внесення доповнень до наказу ДПА України № 130-0 від 15.02.2010р.» визначено підполковнику податкової міліції ОСОБА_1 грошове забезпечення для призначення пенсії, при цьому йому встановлені посадовий оклад за посадою завідувача сектором ДПІ у м.Ужгороді - 1148 грн., оклад за спеціальне звання - 130 грн., надбавку за вислугу років (35 відсотків) - 447 грн. 30 коп., надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи (43 відсотки) - 741 грн. 88 коп., премію (71 відсоток) - 815 грн.

Цим же наказом установлено, що виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої п.10 постанови КМ України № 393 від 17.07.1992р. «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», провести відповідно до абз.2 п.14 цієї постанови (а.с.73).

Окрім цього, рішенням Воловецької районної ради від 23.04.2009р. позивача звільнено з посади голови ради, однак постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2010р. ОСОБА_1 поновлено на посаді голови районної ради, рішення суду фактично виконано лише 07.10.2010р. (а.с.106-108).

Позивач обіймав посаду голови Воловецької районної ради Закарпатської обл. до 11.11.2010р. (а.с.147).

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звільнення з органів податкової міліції за станом здоров'я позивач обіймав виборну посаду в органі місцевого самоврядування, через що саме на відповідача чинним законодавством покладено обов'язок по виплаті спірної допомоги. При цьому, розмір цієї допомоги повинен обчислюватися саме із розміру заробітної плати, яку отримував ОСОБА_1 на посаді в органі місцевого самоврядування (10246 грн. 42 коп.), тобто, із суми, яку позивач отримував на день звільнення. За таких обставин сума спірної допомоги, яку належить стягнути на користь позивача, складає 102464 грн. 20 коп.

Окрім цього, позивачем не представлено доказів заподіяння йому відповідачем матеріальної та моральної шкоди, через що у цій частині позовних вимог належить відмовити.

Також судом враховані численні судові рішення, які були винесені судами різних інстанції, з приводу спірних правовідносин.

Разом з тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає суперечливими і такими, що не у повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Предметом розглядуваного позову є оскарження бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу під час звільнення з публічної служби одноразової грошової допомоги, стягнення останньої з відповідача, а також відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних такою бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Розглядувані правовідносини у частині виплати спірної одноразової грошової допомоги регулюються приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови КМ України № 393 від 17.07.1992р. «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Постановою КМ України № 393 від 17.07.1992р. затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (надалі - Постанова), відповідно до п.10 якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Оскільки матеріалами справи стверджується і не спростовано сторонами по справі ту обставину, що позивач був звільнений у відставку з органів податкової міліції за станом здоров'я, тому останній має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Стосовно покладення обов'язку виплати спірної допомоги на відповідача, який є правонаступником ДПА України, колегія суддів враховує наступне.

Згідно ч.ч.4 і 5 ст.9 Закону виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Державною податковою адміністрацією України, Державним департаментом України з питань виконання покарань, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Відповідно до п.14 Постанови одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).

Військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

Із сукупності фактичних обставин справи слідує, що на момент звільнення з органів податкової міліції (15.02.2010р.) позивач обіймав посаду голови районної ради (із урахуванням судових рішень про його незаконне звільнення з неї та поновлення на вказаній посаді голови районної ради - а.с.106-110).

Таким чином, у даному випадку позивач не був звільнений безпосередньо з посади, займаної в органі місцевого самоврядування, куди він був відряджений для подальшого проходження служби із залишенням на службі у податковій міліції, через що обов'язок по виплаті такої допомоги при звільненні із служби покладено законом саме на відповідача.

Підтвердженням наведеного також є висновки постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014р. у справі № 876/7228/14 (а.с.8-11) та ухвали ВАС України від 25.06.2015р. у справі № К/800/10219/15 (а.с.159-160), згідно яких належним відповідачем по справі щодо стягнення спірної допомоги за наведених умов повинна бути саме ДФС України.

В частині визначення розміру спірної допомоги колегія суддів враховує, що наказом ДПА України № 519 від 27.04.2010р. місячне грошове забезпечення позивача визначено з посади завідувача сектора ДПІ у м.Ужгороді у розмірі 3282 грн. 26 коп.

Саме вказане грошове забезпечення повинно враховуватися для обчислення розміру спірної допомоги, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості прирівнювати заробітну плату позивача на посаді голови районної ради до грошового забезпечення працівника податкової міліції.

Також приписами ст.9 Закону та п.14 Порядку чітко визначено, що спірна допомога виплачується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на утримання ДПА України.

Підтвердженням наведеного також є висновки постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2014р. у справі № 876/3764/14 (а.с.77-80), від 17.02.2015р. у справі № 2а-3614/10 та ухвали ВАС України від 04.06.2015р. (а.с.154-155), згідно яких відповідачем не може враховуватися заробітна плата позивача на посаді голови районної ради (а.с.111), при цьому врахуванню підлягає лише розмір отримуваного працівником податкової міліції грошового забезпечення.

В частині правильності обчислення розміру спірної допомоги колегія суддів виходить з того, що відповідно до п.10 Постанови строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктом 1 цієї постанови. Приписами цього пункту передбачено, що до строку календарної служби для визначення одноразової грошової допомоги при звільненні не зараховується час навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання.

Згідно Розрахунку вислуги років для виплати спірної допомоги при звільненні підполковника податкової міліції ОСОБА_1 станом на 15.02.2010р. вислуга років позивача становила 18 років 00 місяців 20 днів (а.с.93).

Таким чином, враховуючи грошове забезпечення позивача за останньою посадою, обрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні позивача згідно п.10 Постанови повинен складати 29540 грн. 34 коп. (3282 грн. 26 коп. грошового забезпечення х 50 % х 18 років).

Стосовно відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивачу колегія суддів враховує, що згідно ст.1166 Цивільного кодексу /ЦК/ України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3 постанови).

Оскільки під час розгляду справи позивачем не представлені належні докази наявності взаємозв'язку між бездіяльністю відповідача щодо невиплати спірної допомоги та наслідками такої бездіяльності для позивача, заподіяння йому неправомірними та винними діями відповідача матеріальної та майнової шкоди, що є необхідною умовою відшкодування таких, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В частині вимог апелянта про залишення заявлених позовних вимог без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду із розглядуваним позовом без поважних причин колегія суддів наголошує на наступному.

Фактично про порушення свого права на отримання спірної допомоги позивач дізнався 17.02.2010р., тобто, з часу ознайомлення з наказом ДПА України № 130-0 від 15.02.2010р. «По особовому складу податкової міліції», яким ОСОБА_1 звільнено з податкової міліції у відставку.

Зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Звідси, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.

Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки згідно матеріалів справи представник відповідача під час судового розгляду не наполягав на відмові в задоволенні позову через пропуск строку звернення до суду, тому правові підстави для застосування наслідків ст.100 КАС України в розглядуваному випадку були відсутніми.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи (рішення Європейського Суду з прав людини «Іліан проти Туреччини»).

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Оцінюючи дійсні обставини справи, неодноразові звершення позивача до суду з приводу розглядуваних правовідносин, колегія суддів не вбачає правових підстав для залишення заявлених позовних вимог без розгляду.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги є частково підставними та обґрунтованими, через що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати протиправною бездіяльність ДФС України щодо несвоєчасної виплати на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виплачуваної під час звільнення з публічної служби; стягнути з ДФС України на користь позивача одноразову грошову допомогу в загальному розмірі 29540 грн. 34 коп.; решта вимог задоволенню не підлягають за безпідставністю.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України задоволити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.06.2015р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасної виплати на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виплачуваної під час звільнення з публічної служби.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (04655, м.Київ, пл.Львівська, 8, код ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в загальному розмірі 29540 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок) грн. 34 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Бруновська

М.В.Костів