Ухвала суду № 53201592, 29.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року м. Львів Справа № 876/9689/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,

представника позивача - Шевченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року по справі № 803/2032/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Волинь» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними дій та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Волинь» (далі - ТзОВ «ФК «Волинь») звернулось до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ), в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 176508,94 грн. у зв'язку з недотриманням строків сплати узгодженого податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05 серпня 2015 року № 0015171501.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року вказаний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 05 серпня 2015 року № 0015171501 в частині застосування до ТзОВ «ФК «Волинь» штрафу в сумі 176034,24 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, Луцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факт несвоєчасної сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання, який послужив підставою для застосування до нього штрафних санкцій, мав місце та чітко зафіксований в акті перевірки від 23 червня 2015 року № 2468/15.1/37204659, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та відповідно про наявність підстав для його скасування є помилковим. Також вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що рішення про розстрочення податкового боргу було прийнято 31 березня 2015 року, відтак, лише з 31 березня 2015 року на розстрочену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства не нараховувались пеня та штрафні санкції.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідача належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 23 червня 2015 року № 2468/15.1/37204659, складеного за результатами перевірки ТзОВ «ФК «Волинь» щодо дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 серпня 2015 року № 0015171501, яким за затримку на 84, 81, 77, 77, 21 та 15 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1765089,40 грн. до позивача застосована штраф у розмірі 10 % на суму 176508,94 грн.

Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій слугували висновки податкового органу про порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, передбаченого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, оскільки щодо узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 1760342,40 грн. укладено договір про розстрочення грошових зобов'язань лише після спливу граничного строку на їх сплату, а грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4747,00 грн., яке було задеклароване позивачем 03 квітня 2015 року уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2014 року, сплачене лише 20 квітня 2015 року.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 4747,00 грн. та безпідставно застосовано такі в сумі 176034,24 грн., оскільки узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1760342,40 грн. з врахуванням договору про розстрочення грошових зобов'язань сплачені позивачем своєчасно.

За змістом частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано відповідачем на рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволено частково, суд перевіряє справу в межах апеляційної скарги, а саме, в частині правомірності визнання судом першої інстанції протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 05 серпня 2015 року № 0015171501 в частині застосування до ТзОВ «ФК «Волинь» штрафу в сумі 176034,24 грн.

Абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платника податку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, на платника податків покладено обов'язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов'язання. Не сплачене у встановлений законом строк грошове зобов'язання визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як видно з матеріалів справи, граничним строком сплати узгоджених податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість на суму 1760342,40 грн. було 30 березня 2015 року.

31 березня 2015 року на підставі заяви позивача від 30 березня 2015 року податковим органом прийнято рішення від 31 березня 2015 року № 1, на підставі якого між Луцькою ОДПІ та ТзОВ «ФК «Волинь» укладено договір про розстрочення грошових зобов'язань від 31 березня 2015 року № 44, згідно з яким позивачу надано розстрочення сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 1760342,40 грн. під проценти строком з 30 березня 2015 року по 15 липня 2015 року.

Право контролюючих органів на прийняття рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється, зокрема, у формі розстрочки (пункти 32.1, 32.2 статті 32 Податкового кодексу України).

Пунктом 100.1 статті 100 Податкового кодексу України визначено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Питання розстрочення сум грошових зобов'язань регулюються Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 574 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Пунктом 1.9 Порядку встановлено, що строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, платежу, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов'язання.

Строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття органом доходів і зборів рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу.

Враховуючи викладене, а також те, що податковим органом прийнято рішення про розстрочення грошових зобов'язань ТзОВ «ФК «Волинь» під проценти строком з 30 березня 2015 року по 15 липня 2015 року, суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність застосування до ТзОВ «ФК «Волинь» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням на суму 176034,24 грн.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року по справі № 803/2032/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський

Повний текст ухвали виготовлено 03 листопада 2015 року.