Ухвала суду № 53201579, 29.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року м. Львів Справа № 876/9675/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року по справі № 803/1987/15 за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Ківерцівському районі Волинської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів,

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Ківерцівському районі Волинської області звернулось до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути з відповідача капіталізовані платежі у розмірі 349936,37 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при вирішенні даної справи суд першої інстанції не врахував, що позивачем як кредитором пропущено строки пред'явлення вимоги, оскільки запис про державну реєстрацію припинення її підприємницької діяльності було внесено 30 квітня 2015 року; що припинення суб'єкта підприємницької діяльності відбулось на підставі її заяви, а не внаслідок банкрутства, тому на неї не поширюються положення Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року N 765 (далі - Порядок).

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце його проведення, тому відповідно до частини 1 статті 41 та частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за їхньої відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 18 березня 2009 року ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, а з 03 квітня 2009 року є платником страхових внесків.

25 серпня 2013 року з найманим працівником фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_2 стався нещасний випадок, в результаті якого під час виконання трудових обов'язків вона отримала трудове каліцтво, внаслідок чого вказаній особі відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Ківерцівському районі Волинської області проводились страхові виплати.

ОСОБА_1 прийняла рішення про припинення підприємницької діяльності, про що 30 квітня 2015 року внесено відповідний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

30 червня 2015 року позивач звернувся з заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання грошових вимог та сплату 350939,33 грн. капіталізованих платежів, що виникли із зобов'язань щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю ОСОБА_2

Листом від 27 липня 2015 року № 9 ОСОБА_1 відмовила відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Ківерцівському районі Волинської області у сплаті капіталізованих платежів на суму 350939,33 грн. з мотивів відсутності коштів на поточному рахунку та відсутність у неї нерухомого майна. Також зазначила про невизнання нею грошових вимог, так як ОСОБА_2 продовжує працювати на підставі трудового договору з іншим суб'єктом підприємницької діяльності, який сплачує страхові внески, а нещасний випадок стався у зв'язку з її особистої необережності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як страхувальник зобов'язана провести капіталізацію страхових виплат незалежно від порядку та підстав її ліквідації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з статтею 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Згідно з частиною 2 статті 1205 Цивільного кодексу України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Основними принципами соціального страхування є, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; обов'язковість страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; обов'язковості фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; відповідальність роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Виходячи зі змісту статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Фонд є некомерційною самоврядною організацією, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, страхові внески страхувальників та застрахованих осіб; капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку передбачено, що відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 5-1 Порядку у вимогах Фонду до суб'єкта підприємницької діяльності, щодо якого порушено справу про банкрутство, зазначається сума, визначена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута, перераховуються ліквідатором (арбітражним керуючим) робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів платоспроможного суб'єкта підприємницької діяльності, який ліквідовується, здійснюється на підставі Порядку, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема, у постанові від 26 червня 2012 року по справі № 21-156а12.

Тобто, в даному випадку, на відповідача поширюються вимоги Порядку, а відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість вимог відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Ківерцівському районі Волинської області щодо стягнення з ОСОБА_1 капіталізованих платежів на суму 349936,37 грн., розрахунок яких здійснений відповідно до норм вказаного вище Порядку та Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 жовтня 2007 року N 49.

В позовній заяві відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Ківерцівському районі Волинської області відповідачем зазначено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, хоча з врахуванням вимог статті 52 Цивільного кодексу України та факту внесення 30 квітня 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення її підприємницької діяльності, такий позов необхідно було заявляти до фізичної особи ОСОБА_1

Суд першої інстанції не вирішив питання щодо заміни відповідача на належного, однак, таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки капіталізовані платежі стягнені з ОСОБА_3 як фізичної особи.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року по справі № 803/1987/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський

Повний текст ухвали виготовлено 03 листопада 2015 року.