Ухвала суду № 53195186, 03.11.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

03 листопада 2015 року Справа № 805/3613/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Постановлена у нарадчій кімнаті

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Маслоід О.С.,

розглянувши заяву Державного підприємства «Селидіввугілля» про розстрочення

виконання судового рішення по адміністративній справі № 805/3613/15-а

за позовом Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного

управління ДФС у Донецькій області

до Державного підприємства «Селидіввугілля»

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Красноармійська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» (надалі відповідач) про стягнення заборгованості з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі 13 271 245,65 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2015 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

29.09.2015 року відповідач звернувся до суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду.

26.10.2015 року ухвалою суду було призначено розгляд заяви про відстрочення рішення.

Представник позивача у судове засідання не з’явився про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі та проти задоволення заяви не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд заяви без його участі. Ухвалу суду від 26.10.2015 року про зобов’язання надати документи в обґрунтування обставин, викладених у заяві про відстрочення, не виконав, тобто документів не надав. Крім цього, відповідачем було змінено предмет заяви, а саме подано заяву про розстрочення виконання рішення, оскільки виникла можливість часткового, поступового виконання постанови суду від 22.09.2015 року.

Як вбачається із заяви про розстрочення виконання постанови суду відповідач зазначає, що не має можливості виконати рішення суду та посилається на не стабільний фінансовий стан; перевищення кредитної заборгованості над дебіторською; збільшення собівартості продукції; відсутність державної підтримки вугледобувних підприємств в Державному бюджеті на 2015 рік по статті «На часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції»; постійне зростання цін на товари, роботи, послуги, споживані в процесі виробництва; відсутність коштів на рахунках.

Проте, суду не надано жодних доказів на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.

В обґрунтування заяви надав копію балансу та звіту за 1 півріччя 2015 року, копію виписки ДП «Енергоринок» № 270 від 12.08.2015 року, копію витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.03.2015 року, копію витягу Державного реєстру обтяжень рухомого майно від 11.09.2015 року, копію постанови про арешт коштів ВП № 25766748 від 10.12.2014 року, копію постанови про арешт майна (рухомого та нерухомого) ВП № 25766748 від 20.10.2014 року, довідка про рахунки ДП «Селидіввугілля», довідка ДП «Седидіввугілля» про розмір заборгованості по заробітній платі, копія перспективної програми розвитку вугледобувних підприємств ДП «Селидіввугілля» на 2015-2020 роки, копію наказу Мінервовугілля № 237 від 11.03.2014.

Ухвалою суду від 26.10.2015 року від відповідача були витребовувані наступні документи: довідки з банківських установ про наявність коштів на рахунках; інші документи в обґрунтування, обставин, викладених у заяві (копії до матеріалів справи, оригінали для огляду у судовому засіданні); оригінал довіреності на представника, який підписав заяву про відстрочення виконання судового рішення.

Як вже зазначалось, відповідач ухвали суду не виконав, зокрема, не надав до суду оригінали довіреностей на осіб, які підписали заяви про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду, що є порушенням вимог ч.1 ст. 58, 106 КАС України, згідно яких повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що заява про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно приписів ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), сторона виконавчого провадження може звернутися до адміністративного суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Суд зазначає, що відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов’язується з об’єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення в повному обсязі. Вказані обставини, можуть мати, як суб’єктивний так і об’єктивний характер, але повинні бути єдині в своїй суті – ускладнювати виконання рішення або робити його неможливим.

Слід зазначити, що рішення суду за своєю суттю є актом органу судової влади, який наділено силою закону, що робить його обов’язковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами на всій території України. Іншими словами, набираючи законної сили судовий акт наділяється примусово-владним характером, що вимагає від сторін виконавчого провадження та органів державної виконавчої служби вжиття всіх необхідних заходів до його негайного, повного та належного виконання. За таких обставин надання боржнику відстрочення та розстрочення виконання судового рішення є виключною мірою оскільки може суттєво послабити його силу.

Водночас, оскільки заява про розстрочення виконання судового рішення розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, заявник повинен надати суду докази в підтвердження обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду.

Тобто, саме на відповідача покладається обов’язок доказування перед судом наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду та доведення, що в ситуації, яка склалася присутній саме винятковий випадок, коли необхідно задовольнити заяву про відстрочення виконання постанови адміністративного суду.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявником в обґрунтування заяви про розстрочення виконання судового рішення не надано доказів, які б вказували на неможливість його виконання або підтверджували наявність обставин, які ускладнюють таке виконання.

Суд зауважує, що лише саме твердження відповідача про нестабільний фінансовий стан, фінансову залежність від бюджетної підтримки та значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською не є достатнім для прийняття рішення про розстрочення виконання судової постанови.

Крім цього, відповідачем не додано доказів, на підтвердження вказаних обставин, зокрема, відсутність державної підтримки, постійне зростання цін на товари, роботи, послуги, а також суду не надано довідки з банківських установ про відсутність коштів на рахунках відповідача.

Суд звертає увагу також на те, що відповідачем до теперішнього часу не виконаний виконавчий лист Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2011 року; відповідачем не надано доказів фактичного виконання перспективної програми розвитку вугледобувних підприємств ДП «Селидіввугілля» на 2015 – 2020 роки.

З наведеного вбачається, що надання відповідачеві розстрочки виконання рішення суду суттєво не вплине на його положення.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Податкового кодексу України (ПК України) податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За приписами п. 100.1 ст. 100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Відповідно до п. 100.2 ст. 100 ПК України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. 100.5 с. 100 ПК України визначено, що підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

В свою чергу вичерпний перелік обставин, що свідчить про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1235.

Відповідно до п. 100.9 ст. 100 ПК України рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політки.

Пунктом 100.13 статті 100 ПК України встановлено, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

П. 1.4. Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2012 року № 1263 (надалі Порядок) визначено, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Визначення сум грошових зобов’язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними автоматизованої інформаційної системи, що ведеться органами державної податкової служби.

Суд зазначає, що згідно заяви позивача від 27.10.2015 року він не заперечує проти задоволення заяви відповідача, відповідно має право та можливість задовольнити заяву відповідача, але ані позивачем, ані відповідачем не надано суду доказів звернення відповідача до органу податкової служби про надання розстрочення або відстрочення сплати податкового боргу, а також рішення, яке може бути прийнято податковим органом за результатом розгляду такої заяви, з урахуванням повноважень наданих податковому органу.

Таким чином, суд зазначає, що матеріали справи не містять ані доказів існування у відповідача обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення у нього податкового боргу, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1235, ані певного економічного обґрунтування, яке б свідчило про можливість погашення ним податкового боргу у майбутньому.

Крім того суд зазначає, що не надано документів на підтвердження наявності відкритого виконавчого провадження згідно вимог ст. 263 КАС України.

З огляду на викладене, заява про відстрочення виконання судового рішення є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1235, Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2012 року № 1263, ст.. 71, 160, 165, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Державного підприємства «Селидіввугілля» про розстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2015 року в адміністративній справі № 805/3613/15-а - відмовити.

Зазначена ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Маслоід О.С.