Постанова № 53195185, 15.10.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 р. Справа № 805/2792/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до

Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат»

про

зобов’язання вчинити певні дії,

Маріупольська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» про нарахування та сплати податкових зобов’язань, коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін та на підставі акту документальної перевірки №73/05-19-22-01/05394618 від 11.02.2014 року.

Представник позивача до судового засідання не з’явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні у відсутності представника позивача.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Маріупольською ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за результатами якої було складено акт №73/05-19-22-01/05394618 від 11.02.2014 та встановлено порушення застосування звичайних цін. За наслідками виявлених порушень було донараховано податкові зобов’язання та застосовано штрафні (фінансові ) санкції і сформовані податкові повідомлення-рішення. Позивач, керуючись пунктом 20.1.38 статті 20 та п.39.15 статті 39 Податкового кодексу України звернувся до суду з позовом про нарахування та сплати податкових зобов’язань, коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін та на підставі акту документальної перевірки №73/05-19-22-01/05394618 від 11.02.2014 року. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у зв'язку з тим, що предметом позову є донарахування товариству податкових зобов’язань за обставинами вказаними в акті перевірки №73/05-19-22-01/05394618 від 11.02.2014. Проте, за цими обставинами позивач вже самостійно нарахував податкові зобов’язання, що підтверджується прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та зазначається у позовній заяві. Вказав, що подвійне спонукання до виконання платником того самого податкового зобов’язання є неможливим. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач - Публічне акціонерне товариство «Маріупольський графітовий комбінат» - зареєстровано в якості юридичної особи 20.03.1997 року, включено до ЄДРПОУ за кодом 05394618, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичної осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.06.2015, перебуває на обліку Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції (Орджонікідзевське відділення) (арк. справи 18-24).

В період з 23 грудня 2013 року по 23.01.2014 року Маріупольською об’єднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки було складено акт №73/05-19-22-01/05394618 від 11.02.2014 року, яким встановлено порушення застосування звичайних цін та донараховані податкові зобов’язання прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями.

Позивач вважає, що визначенні із застосуванням звичайних цін база, об’єкт оподаткування та інші показникі податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов’язань за результатами проведення перевірки. Якщо платник податків розпочинає процедуру оскарження результатів перевірки, або несплати відповідної суми податкового повідомлення-рішення протягом строків встановлених Податковим кодексом України, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, і керівник органу ДПІ зобов’язаний звернутися до суду з позовом з позовом про нарахування та сплату податкових зобов’язань, коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Як зазначалося вище, за результатами перевірки товариства відповідача було складено акт №73/05-19-22-01/05394618 від 11.02.2014 року та прийняті податкові повідомлення рішення - №0000192201 від 27.02.2014 року, яким донараховано податок на додану вартість в розмірі основного платежу 55 730,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції -13 933,00 грн. і за податковим повідомленням рішенням №0000132201 від 27.02.2014 року, яким донараховано податок на прибуток в розмірі основного платежу 175 079,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції -13 402,00 грн. Податкові повідомлення-рішення були отримані позивачем 03.03.2014 року.

Позивач вважає, що показникі за результатами проведення перевірки (акт №73/05-19-22-01/05394618 від 11.02.2014 року) та визначені прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями можуть бути використані органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов’язань, як передбачено п.39.15 ст.39 ПКУ.

Однак, як зазначив позивач, податкові повідомлення рішення, які прийняті за наслідками перевірки 11.02.2014 року на момент звернення позивача до Донецького окружного адміністративного суду оскаржуються відповідачем в Окружному адміністративному суді м. Києва, і рішення прийняте судом у вказаній справі може безпосередньо вплинути на розгляд справи за позовом про нарахування та сплату податкових зобов’язань, коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування або інших показників податкової звітності з яким звернулась ДПІ.

Суд погоджується з Державною податковою інспекцією, що Податковим кодексом України контролюючому органу надається право звертатись до суду з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов’язань, коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін. Однак зауважує наступне.

Період охоплюючий перевірку з 01.04.2011р. по 31.12.2012 рік. Сама перевірка проводилась з 23 грудня 2013 року по 23.01.2014 року.

Стаття 39 Податкового кодексу України відповідно до якої визначенні із застосуванням звичайних цін база, об’єкт оподаткування та інші показникі податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов’язань за результатами проведення перевірки набрала чинність з 01 січня 2013 року.

До набрання чинності статтею 39 Податкового кодексу України відповідно до п.8 підрозділу 10 розділу XX застосовується пункт 1.20 статті 1(поняття звичайної ціни та способи її визначення) Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тому визначення податкових зобов’язань із застосуванням звичайних цін повинно здійснюватись в загальному порядку.

Законом України «Про внесення змін до податкового кодексу України щодо трансферного ціноутворення» від 04.07.2013 року №408-VІІ статті 20 та 39 викладено в новій редакції, і оскарження податкового повідомлення-рішення не дає підстав вважати його відкликаним. Отже оскарження тільки зупиняє його дію, а наслідки оскарження таких повідомлень-рішень можуть зберегти його чинність.

Відтак, проводячи перевірку податкова служба повинна проконтролювати чи відповідає податковий облік платника податків діючому на той час податковому законодавству, а приймати рішення за наслідками проведеної перевірки в послідовності з встановленими нормами на час прийняття такого рішення.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що і стара, і нова редакції має вказівку на прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення за наслідками проведення перевірки щодо звичайних цін, як це передбачено статтями 54-58 ПКУ. При цьому імперативність норм цих статей виключає застосування податковим органом способу визначення грошових зобов’язань в наслідок застосування звичайних цін на свій розсуд – чи то шляхом надіслання платнику податків податкового повідомлення – рішення, чи то шляхом безпосереднього звернення до суду з позовом про нарахування та сплати податкових зобов’язань, коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Як вбачається з матеріалів справи Маріупольською об’єднаною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення рішення та які, як зазначив відповідач, оскаржуються у суді. В процесі оскарження може бути підтверджено дійсність сум, визначених платнику податків такими податковими повідомленнями-рішеннями, і ці суми підлягатимуть обов’язковій сплаті.

Отже, звернення позивача з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов’язань, коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки може призвести до подвійного виконання того самого податкового зобов’язання.

Суд вважає, що дії суб'єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (відповідача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку наявні неузгоджені податкові повідомлення рішення, а з іншого боку, існує спонукання виконати ті самі неузгоджені зобов’язання визначені внаслідок того самого порушення.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги є такими, що не підлягають задоволенню. .

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160-163, 167, 188, 255, 257 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову Маріупольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» про нарахування та сплати податкових зобов’язань, коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін та на підставі акту документальної перевірки №73/05-19-22-01/05394618 від 11.02.2014 року – відмовити.

Повний текст постанови виготовлено 15 жовтня 2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.