Рішення № 53187175, 03.11.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1008/2015(м)

263/5211/15-ц

Категорія 24 Головуючий у 1 інстанції Артеменко Л.І.

Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 листопада 2015 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Кочегарової Л.М.,

суддів: Зайцевої С.А., Ігнатоля Т.Г.,

при секретарі Герасимовій Г.Є.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (далі ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію. Посилаючись на те, що відповідач тривалий час не оплачує послуги з електропостачання, просили стягнути з ОСОБА_2 заборгованість, яка, станом на 08 квітня 2014 року, виникла в сумі 3 326,45 грн. та відшкодувати судові витрати у справі в розмірі 243,60 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 липня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи повідомлена, просила вирішити спір у її відсутність (а.с.83).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» Кабанової Л.О. та Чмірьової Л.С., які підтримали скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають з встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вказане судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що, згідно роздруківки особового рахунку НОМЕР_2 по ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», ОСОБА_2 з 21 жовтня 1995 року є споживачем послуг з постачання електричної енергії в квартиру АДРЕСА_1.

ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу, який було видано Жовтневим районним судом м.Маріуполя 11 листопада 2011 року про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3 326,45 грн. та судових витрат у справі. В подальшому, за заявою ОСОБА_2, судовий наказ було скасовано ухвалою цього суду від 28 грудня 2011 року.

Станом на 08 квітня 2014 року, по вказаному особовому рахунку на ім'я відповідача, мала місце заборгованість по оплаті за електропостачання в сумі 3 326,45 грн., яка виникла за період з 15 травня 2001 року до 15 вересня 2011 року.

Відмовляючи ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» у позові, суд першої інстанції виходив з того, що 1 березня 1998 року в квартирі відповідача був встановлений лічильник електричної енергії, а відомості про встановлення в квартирі іншого лічильника, його опломбування зі складанням акту за участю споживача, показання якого були б підставою для обліку кількості спожитої електроенергії та розрахунку її вартості, суду не надані. Крім того, суд зазначив, що у справі відсутні жодні докази щодо кількості спожитої електроенергії відповідачем, її вартості, періоду споживання, розміру внесених платежів за спожиту електроенергію за відповідний період.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, при розгляді справи не доведені обставини, що мають значення для її вирішення, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Згідно статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил згідно із законодавством України.

Відповідно до ст.ст. 6, 526, 626 - 631 ЦК України укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 частини 1ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 частини 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, до переліку яких входить і оплата за електропостачання.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 19 Правил користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року №1357 (далі Правила) передбачено, що розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами на підставі фактичних показань приладів обліку.

Згідно п.37 Правил енергопостачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними споживачем під час користування електричною енергією.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається з позовної заяви ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожиту електричну енергію, позивач виходив з того, що між сторонами існують договірні відносини і, оскільки, відповідач не сплачувала за спожиту електричну енергію, то, станом на 8 квітня 2014 рок, у виникла заборгованість в сумі 3326,45 грн., яку товариство і просило стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 3 ст.10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав довідку-розрахунок по особовому рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_2, з якої вбачається, що, починаючи з 15 травня 2001 року, на показання приладу обліку 07564 відповідач мала заборгованість в сумі 1 063,78 грн., яка в наступному збільшувалася і, станом на 15 вересня 2011 року, досягла 3 326,45 грн.(а.с.5-6).

Показання лічильника електроенергії на цей час підтверджуються відомостями контрольного зьому та наступними показниками, відображеними позивачем у програмному розрахунку побутових споживачів (а.с.9). Додаткові відомості надані ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» вказують, що ОСОБА_2 не проводила оплату за електроенергію систематично і, зокрема, оплата не проведена у листопаді 2001 року, січні, березні-травні, липні, серпні, жовтні 2002 року, січні, травні-серпні, листопаді-грудні 2003 року, лютий-серпень, жовтень - грудень 2004 року, січень-лютий, квітень-травень, липень-жовтень, грудень 2005 року, січень, квітень-вересень 2006 року (а.с.7-9).

За таких обставин, посилання в рішенні суду на те, що у справі відсутні жодні докази щодо кількості спожитої електроенергії відповідачем, її вартості, періоду споживання, розміру внесених платежів за спожиту електроенергію за відповідний період спростовуються доказами, наданими позивачем.

Вимагати від ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» іншого розрахунку є порушенням ст. ст. 10, 11 ЦПК України, ч. 4 ст. 129 Конституції України, тому, якщо суд не погоджується з наданим розрахунком заборгованості, то повинен дати йому належну правову оцінку (ст. 212 ЦПК України), а не відмовляти в задоволенні позовних вимог у разі ненадання іншого розрахунку.

Такого висновку колегія дійшла за аналогією з позицією, викладеною в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року у справі № 6-8144св15.

Проте, зі справи вбачається, що суду першої інстанції відповідач не представила будь-яких квитанцій, які б спростовували доводи позивача про наявність заборгованості за електроенергію, а тому, висновок суду про відмову у позові з посиланням на відсутність заборгованості, є безпідставним та не ґрунтується на матеріалах справи.

Представлені суду апеляційної інстанції квитанції по оплаті за електроенергію на ім'я ОСОБА_2 та їх дослідження показало, що будь-яких доказів оплати за електроенергію за період з 15 травня 2001 року до травня 2007 року не надано, а решта наданих квитанцій не спростовує доводи позивача про наявність заборгованості.

При цьому, дослідження квитанцій з травня 2007 року до вересня 2011 року показало, що в одних випадках ОСОБА_2 оплачувала за надані послуги не повну суму, наприклад, за 22 квітня 2008 року оплата повинна становити 63,34 грн. за показаннями лічильника 260 та тарифу 0,2436, а оплата проведена в розмірі 62,40 грн.; за 14 серпня 2008 року оплата проведена в розмірі 48 грн., а з використанням того ж тарифу оплату слід було провести в розмірі 48,72 грн.; в інших випадках споживачем були зменшені показники лічильника. Так, за даними позивача, станом на 31 березня 2011 року показання лічильника 5369, а ОСОБА_2 проводить оплату за показаннями 5203 тощо (а.с.62-72).

Крім того, зі справи вбачається, що про заборгованість, відповідачу було відомо з грудня 2011 року, про що свідчать відмітки на квитанції за листопад 2011 року та акт звірки від 6 березня 2015 року, однак, ОСОБА_2 заходів по погашенню заборгованості не здійснювала (а.с.50,69).

Що стосується міркувань суду щодо встановлення в квартирі нового лічильника, який не мав опломбування зі складанням акту за участю споживача, показання якого були б підставою для обліку кількості спожитої електроенергії та розрахунку її вартості, то наведені судом обставини виходять за межі позовних вимог ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», вони не були предметом заперечень відповідача, оскільки справа розглянута у відсутності ОСОБА_2, а тому, колегія суддів вважає, що суд послався на не доведені обставини, що мають значення для її вирішення, які суд вважав встановленими.

Посилання суду на ухвалу про скасування судового наказу, в якій йдеться про те, що ОСОБА_2 не погодилася з наявністю заборгованості, її розрахунком і на підтвердження чого надавала суду квитанції, непереконливі, оскільки, у відповідності до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Цих доказів суд першої інстанції безпосередньо не дослідив, що і призвело до ухвалення невірного рішення.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Таким чином, апеляційний суд, дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, у відповідності з вимогами ст.ст.212 ЦПК України, дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 не довела, що вона не має заборгованості перед ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» з оплати за електроенергію за період з 15 травня 2001 року до 15 вересня 2011 року, а докази позивача про наявність заборгованості є переконливими. Тому, суд першої інстанції безпідставно відмовив підприємству у позові про стягнення заборгованості в сумі 3 326,45 грн.

За таких обставин, апеляційна скарга ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, відповідно до ст. 309 ЦПК України, з ухваленням по справі нового рішення про задоволення вимог позивача та стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» заборгованості в сумі 3326,45 грн., яка утворилася за вказаний період.

На підставі ч.5 ст.88 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним, задовольняючи апеляційну скаргу ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», відшкодувати позивачу документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 365,40 грн. (243,60+121,80), оплачених позивачем при зверненні до суду та апеляційному оскарженні судового рішення.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.309 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» задовольнити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 липня 2015 року скасувати.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (проживає АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 3 326,45 грн. (три тисячі триста двадцять шість грн.45 коп.) за період з 15 травня 2001 року до 15 вересня 2011 року та у відшкодування судових витрат 365,40 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.М. Кочегарова

Судді: С.А.Зайцева

Т.Г.Ігнатоля