Рішення № 5318627, 17.08.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2009 р. Справа № 42/67-09

вх. № 2121/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Стрельникова Є.В., посв. №52 від 16.04.2009р.

позивача - Острога А.Г., дов. №124 від 27.05.2009р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Харківського міжрайонного транспортного прокурора м. Харків в інтересах держави- в особі Регіонального відділення фонду державного майна України Харківській області, м.Харків

до Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 3035,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний транспортний прокурор м. Харкова звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області (позивач) щодо стягнення з відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 1393,50 грн. основного боргу та 1642,07 грн. пені. В обгрунтування позову прокурор посилається на те, що відповідно до договору оренди № 1787-Н/592 від 22.07.2005 року та додатковим угодам №1 та №2 до договору № 1787-Н/592 від 22.07.2005 року позивач надав відповідачу в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме: блок-кабіна, загальною площею 3,00 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Харківський метрополітен", з метою торгівлі непродовольчою групою товарів, однак відповідач своєчасно не здійснював оплату за оренду приміщення, в зв'язку з чим, станом на 23.02.2009 року виникла вищезазначена сума заборгованості та нараховано пеню.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 03.08.2009р. у зв`язку з знаходженням на лікарняному судді Чистякової І.О., справу №42/67-09 було передано судді Светлічному Ю.В. для подальшого розгляду.

Прокурор у судовому засіданні наполягає на позовних вимогах з підстав викладених в позовній заяві та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Позивач підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представив.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 22.07.20095р. було укладено договір №1787Н/592 на оренду нерухомого майна.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно "блок - кабіна", що знаходиться на балансі ДП Харківський метрополітен загальною площею 3,00 кв.м., що розміщене за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було передано відповідачу спірне майно, що підтверджується актом №1 прийому - передачі орендованого майна від 22.07.2005р.

Окрім того, судом встановлено, що між сторонами було укладено 19.02.2008р. додаткову угоду №2 до спірного договору оренди, якою договір подовжено до 29.10.2009р.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до п.3.5. Договору оплата за цим договором здійснюється передплатою і повинна надходити від відповідача поквартально на розрахунковий рахунок Державного бюджету і Балансоутримувача не пізніше останнього числа місяця, попереднього наступному кварталу.

Згідно п.5.2. Договору відповідач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за цим договором.

Відповідно до п.3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р. та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - 268,19 грн.

Судом встановлено, що 15.05.2007р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду №1 від до спірного договору оренди, якою сторони визначили орендну плату за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 року - 372, 71 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував умови договору в частині сплати за оренду, за таких обставин, станом на 23.02.2009р. відповідач має заборгованість по орендній платі в сумі 1393,50 грн. (70% від повної суми орендної плати), що підтверджено матеріалами справи.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора в частині стягнення коштів в сумі 1393,50 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, прокурор просить суд стягнути на користь позивача 1642,07 грн. пені.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.3.6. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до Державного бюджету і на користь Балансоутримувача, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За розрахунками прокурора, розмір пені становить 1642,07 грн., судом даний розрахунок перевірений, він є вірним, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю в сумі 3035,57 грн.

2. Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (61103, АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337) 1393,50 грн. основного боргу, 1642,07 грн. пені, 102,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 17.08.2009р.

Суддя

справа №42/67-09