Рішення № 53176401, 22.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7486/14

22-ц/785/8331/14

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Погорєлової С.О., Цюри Т.В.

при секретарі: Книгиницькому О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними (удаваними), визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання дійсним договору міни, визнання майна спільною власністю подружжя та поділ майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому з урахуванням уточнень просила визнати недійсним (удаваним) договір дарування 1275/8000 частини квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 19 вересня 2007 року; визнати дійсним договір купівлі-продажу 1275/8000 частини квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 19 вересня 2007 року; визнати недійсним (удаваним) договір дарування квартири АДРЕСА_2 від 24 лютого 2010 року та договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2; визнати дійсним договір міни квартири АДРЕСА_2 від 24 лютого 2010 року та договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2; визнати квартиру АДРЕСА_9 у м. Одесі спільною сумісною власністю подружжя, поділити вказану квартиру в рівних частках та визнати за сторонами право власності по ? частини вказаної квартири; поділити земельну ділянку НОМЕР_2 СТ «Буревісник» ОСК «Чайка» Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області, площею 0,0525 га в рівних частках та визнати право власності по ? частині за ОСОБА_4 та ОСОБА_3

На обґрунтування позову зазначала, що з 19 лютого 1984 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, який рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 травня 2013 року було розірвано. Під час шлюбу ними було придбано квартиру АДРЕСА_2, однак її було оформлено на ОСОБА_4 за договором дарування від 24 лютого 2010 року, укладеним між ним та ОСОБА_2 Зазначає, що даний договір приховує договір міни, оскільки у цей день сторонами було укладено ще один договір, за яким ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 1275/8000 частини квартири АДРЕСА_1, які також були придбані у шлюбі. У свою чергу зазначені 1275/8000 частини квартири були придбані відповідачем у подружжя ОСОБА_6 19 вересня 2007 року, тобто на наступний день після отримання кредитних коштів в АКІБ «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту від 18 вересня 2007 року. ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 35 тис. доларів США, які були сплачені продавцям квартири подружжю ОСОБА_6, а решту було витрачено на ремонтні роботи. Кредит було отримано під заставу квартири АДРЕСА_3, де мешкала родина відповідача. Відчуження оформлювалося за договором дарування від 19 вересня 2007 року, який вона вважає також удаваним, оскільки він приховував договір купівлі-продажу. Про вказані договори вона не знала, і про наведені обставини їй стало відомо лише під час розірвання шлюбу, що і стало підставою для звернення до суду.

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому з урахуванням уточнень просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 18 955 грн, що складають ? частини платежів за кредитним договором від 18 вересня 2007 року, укладеним між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк», які були внесені ним за період з січня 2012 року по вересень 2013 року включно, та розділити між ними автомобілі Nissan Primera, 1988 року випуску, та Toyota Yaris, 2006 року випуску, виділивши ці автомобілі ОСОБА_3 та стягнувши з неї 1/2 частини від їх вартості у розмірі 28 тис. грн та 56 045 грн відповідно.Мотивуючи свій позов тим, що фактично 19 вересня 2007 року між ним та ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу 1275/8000 частини квартири АДРЕСА_1, у зв`язку з чим придбана частина квартири є спільною сумісною власністю подружжя. Однак кошти на придбання цієї квартири були отримані в кредит від АКІБ «УкрСибБанк», але кредитні зобов`язання погашає лише він. Крім того, вказував на те, що ОСОБА_3 було відомо про договір, укладений з ОСОБА_5 ще з 2007 року, оскільки саме вона за допомогою свого ріелтора займалася пошуком нерухомості та підготовкою усіх необхідних документів. Також зазначав, що під час шлюбу ними було набуто ще два автомобілі марки Nissan Primera, 1988 року випуску, та марки Toyota Yaris, 2006 року випуску, які було знято його колишньою дружиною з обліку та переоформлено на інших людей.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2013 року вказані позови були об'єднані в одне провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2013 року клопотання представника ОСОБА_3 ОСОБА_8, про прийняття до провадження уточненої позовної заяви щодо поділу земельної ділянки НОМЕР_2 СТ «Буревісник», ОСК «Чайка» Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області, площею 0,0525 га у рівних частках та визнання права власності по ? частині за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишено без задоволення та роз`яснено ОСОБА_3 про її право звернутися з вказаною вимогою до Біляївського районного суду Одеської області з окремим позовом в іншому провадженні.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2013 року клопотання представника ОСОБА_4 ОСОБА_9, про залишення частини позовних вимог ОСОБА_4 без розгляду задоволено. Позовні вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення з ОСОБА_3 на його користь 18 955 грн залишено без розгляду.

24.12.2013 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_10 та прізвище змінила на ОСОБА_3. 18.02.2014 року Київським РВ у м.Одесі ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_3 виданий паспорт на прізвище ОСОБА_3.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 липня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано земельну ділянку, розташовану по вул. Лиманській, діл. НОМЕР_4 СТ «Буревісник», ОСК «Чайка» Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області, площею 0,0525 га кадастровий номер НОМЕР_3 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та поділено указану земельну ділянку в рівних частках і визнано право власності по ? частини за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 У задоволенні решти позову ОСОБА_3 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2015 року, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2013 року скасовано. Рішення місцевого суду скасовано в частині відмови у вимогах про визнання договорів дарування недійсними (удаваними), визнання дійсним договору купівлі-продажу;визнання дійсним договору міни, визнання майна спільною власністю подружжя, поділ квартири, автомобілів та ухвалено в цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_3 задоволено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсним (удаваним) договір дарування 1275/8000 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 180,2 кв. м, житловою площею 105,7 кв. м, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 19 вересня 2007 року. Визнано дійсним договір купівлі-продажу 1275/8000 частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 180,2 кв. м, житловою площею 105,7 кв. м, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 19 вересня 2007 року. Визнано недійсними (удаваними) договір дарування квартири АДРЕСА_2 та договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 24 лютого 2010 року. Визнано квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 у рівних частках по ? частині за кожним. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 55 539 грн 25 коп. у якості компенсації ? частини вартості реалізованих автомобілів. У решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30.07.2015 року виправлено описку у вступній, описовій, мотивувальній та резолютивній частині рішення апеляційного суду Одеської області від 30.07.2015 року, вказавши вірно у відповідних відмінках ОСОБА_3, замість ОСОБА_3 / ОСОБА_3.

15.09.2015 року до суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому вона просить вирішити питання про застосувння судом наслідків недійсності правочину та застосувати до правовідносин з відчуження квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_5, що виникли між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 24 лютого 2010 року, правила про договір міни, встановивши, що власником 1275/8000 часток у праві приватної спільної часткової власності квартири АДРЕСА_10 у м.Одесі, загальною площею 180,2 кв.м та житловою площею 105,7 кв.м., що складається з шести кімнат є ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), а власником АДРЕСА_11 м.Одесі є ОСОБА_4

Заслухавши суддю-доповідача, доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, судова колегія вважає, що заява підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.220 ЦПК України суд що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Апеляційним судом у мотивувальній частині рішення від 25.12.2014 року було встановлено, що укладені ОСОБА_4 і ОСОБА_2 24.02.2010 року у приватного нотаріуса Муль Н.С. договори дарування приховували насправді укладений між ними договір міни. Оспорювані правочини укладалися в письмовій формі та були нотаріально посвідчені, як договори дарування і тому для визнання даних договорів удаваними та визнання дійсним договору міни перешкод щодо форми договору та дійсного волевиявлення сторін, немає.

Проте резолютивна частина рішення апеляційного суду Одеської області від 25.12.2014 року не містить вирішення позовної вимоги про визнання дійсним договору міни з приводу якої сторонами надавалися пояснення та подавалися докази.

Тому в цій частині заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню шляхом ухвалення додаткового рішення про визнання дійсним договору міни квартири АДРЕСА_2 від 24 лютого 2010 року та квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Правові наслідки удаваного правочину передбачені ч.2 ст. 235 ЦК України, яка передбачає, що якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 3 ст. 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Тобто норма ч.2 ст. 235 ЦК України, яка регламентує правові наслідки удаваного правочину є спеціальною нормою по відношенню до норми ст. 216 ЦК України.

До удаваних правочинів правові наслідки недійсності, передбачені ст. 216 ЦК України можуть застосовуватися тільки тоді, коли правочин, який сторони дійсно мали на увазі, є нікчемним або суд визнає його недійсним.

Позові вимоги про визнання недійсності договору міни позивачем не заявлялися і судом не вирішувалися.

При таких обставинах відсутні підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо визнання ОСОБА_2 власником 1275/8000 часток у праві приватної спільної часткової власності квартири АДРЕСА_6, загальною площею 180,2 кв.м та житловою площею 105,7 кв.м., що складається з шести кімнат, оскільки позовні вимоги про це не завлялися, а правовими наслідками визнання недійсними (удаваними) договору дарування квартири АДРЕСА_2 та договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 24 лютого 2010 року є визнання дійсним договору міни квартири АДРЕСА_2 від 24 лютого 2010 року та квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Також слід зазначити, що право власності на набуті ОСОБА_2 1275/8000 часток у квартири АДРЕСА_6, загальною площею 180,2 кв.м та житловою площею 105,7 кв.м. позивач ОСОБА_3 (ОСОБА_3.) та інші сторони у справі не оспорювали. ОСОБА_3 оспорювалося лише за якою саме угодою була відчужена ОСОБА_4 ОСОБА_2 1275/8000 часток у квартири АДРЕСА_5, яка набута у шлюбі між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - міни чи дарування. При цьому метою спору, ініційованого позивачем було не повернення квартири, яка набута у власність ОСОБА_2, а визнання квартири АДРЕСА_2, яка за удаваною угодою набута у власність ОСОБА_4, спільною сумісною власністю подружжя та визнанням права власності на вказану квартиру у рівних частках за кожним з подружжя.

Тому заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про визнання її власником 1275/8000 часток у праві приватної спільної часткової власності квартири АДРЕСА_7 у якості застосування наслідків удаваності договорів дарування та дійсності договору міни, не може бути задоволена.

Крім того ОСОБА_2 також просить визнати ОСОБА_4 власником квартири АДРЕСА_8.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25.12.2014 року, яке вступило в законну силу, визнано квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 у рівних частках по 1/2 частині за кожним.

В розумінні ст. 220 ЦПК України додаткове рішення не повинно змінювати зміст вирішеної позовної вимоги, а спрямоване виключно на вирішення позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, але щодо якої не ухвалено рішення.

Тому заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про визнання ОСОБА_4 власником квартири АДРЕСА_8, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 88, 220, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

В И Р І Ш И Л А:

Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Визнати дійсним договір міни квартири АДРЕСА_2 та 1275/8000 часток квартири АДРЕСА_1, укладений 24 лютого 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

В іншій частині заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: С.О. Погорєлова

Т.В. Цюра