Постанова № 53106120, 02.11.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року

Справа № 803/3636/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Мачульського В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МДЛ-ЗАХІД» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МДЛ-ЗАХІД» (далі – ТзОВ «МДЛ-ЗАХІД», товариство позивач) звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі – Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0019761503 від 06 жовтня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «МДЛ-ЗАХІД», є суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою, платником єдиного податку, застосовує спрощену систему оподаткування та здійснює свою діяльність у сфері розповсюдження державних лотерей. 19 жовтня 2015 року товариством було отримане податкове повідомлення-рішення №0019761503 від 06 жовтня 2015 року яким зобов’язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 45786,23 грн. за затримку на 8 календарних днів сплати суми грошового зобов’язання, за платежем: єдиний податок з юридичних осіб.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення неправомірним, прийнятим із порушенням норм податкового законодавства та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

При здачі звітної декларації за 2014 рік бухгалтером товариства було допущено помилку, а саме, в рядку 9 було помилково написано суму 104986,05 грн., яка мала бути в рядку 8, а в рядку 23 не було враховано суму єдиного податку, яка була нарахована і сплачена в сумі 353014,59 грн. 27 лютого 2015 року бухгалтером ТзОВ «МДЛ-ЗАХІД» було подано уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку та згідно з якої сума даного податку до сплати за звітний період становить 352208,99 грн. яка була сплачена авансом до кінцевої дати подання річної декларації.

Відповідно до п. 294.1 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал. Згідно з п. 296.3 1 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду. Декларація платниками єдиного податку – юридичними особами подається до органу державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Пунктом 295.3 передбачено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Вважає, що в Луцької ОДПІ не було підстав для винесення податкового повідомлення-рішення №0019761503 від 06 жовтня 2015 року та просить суд визнати протиправним та скасувати вищезгадане податкове повідомлення-рішення.

02 листопада 2015 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ТзОВ «МДЛ-ЗАХІД», повністю підтримує позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просить суд визнати протиправним та скасувати вищевказане податкове повідомлення-рішення (а.с.31).

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 02 листопада 2015 року 2015 року №13421/10/03-18-10-07 (а.с.84-86) представник відповідача адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що ТзОВ «МДЛ-ЗАХІД» не забезпечило своєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання по єдиному податку протягом граничного терміну сплати, передбаченого Податковим кодексом України тому, у зв’язку із простроченням граничного строку сплати грошового зобов’язання, у відповідності до вимог ПК України відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення, а відтак просить суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили усі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною першою статті 41 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибули, при цьому представником позивача та представником відповідача були заявлені письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на підставі наявних у ній доказів, тому суд приходить до висновку, що дану справу можливо розглянути за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «МДЛ-ЗАХІД» 03 лютого 2014 року зареєстровано в якості юридичної особи. Позивачем обрано спрощену систему оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серія А №312440 від 04 лютого 2014 року.

28 вересня 2015 року Луцькою ОДПІ було проведено перевірку дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання ТзОВ «МДЛ-ЗАХІД» по єдиному податку, за результатами якої складено акт №4290/15.3/39078509 (а.с.87).

Актом перевірки встановлено порушення ТзОВ «Полімер» п. 57.1 ст. 57, оскільки платником податків несвоєчасно сплачено єдиний податку з юридичних осіб, визначений ним самостійно в податковій декларації №9079238819 від 27 січня 2015 року. З якого також слідує, що граничним строком сплати позивачем грошового зобов’язання зі сплати такого податку в сумі 705223,58 грн. є 19 лютого 2015 року, проте платник податків його сплатив 27 лютого 2015 року, тобто із затримкою в 8 днів, а відтак зобов’язаний нести відповідальність, передбаченої статтею 126 ПК України.

На підставі вищезгаданого акта перевірки 06 жовтня 2015 року Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0019761503 (а.с.73), яким зобов’язано ТзОВ «МДЛ-ЗАХІД» сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 45786,30 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з єдиного податку з юридичних осіб.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленні-рішенню №0019761503 від 06 жовтня 2015 року, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п 38.1 ст. 38 ПК України).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку врегульовані главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Так, згідно із пунктом 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до пункту 293.2 статті 293 цього ж Кодексу фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 293.3.1 пункту 293.3 статті 293 ПК України передбачено, що відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі для третьої і четвертої груп платників єдиного податку: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Згідно із пунктом 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої - шостої груп є календарний квартал.

Позивач є платником єдиного податку вказаної групи, а тому подає відповідну податкову звітність щоквартально.

Відповідно до пунктів 295.1, 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Пунктом 300.1 статті 300 ПК України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

З цього слідує, що ПК України передбачено поділ суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, на групи платників єдиного податку, при цьому, існує відмінність між платниками єдиного податку другої та третьої груп щодо ставок єдиного податку (для платників другої групи вона є фіксованою у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для платників третьої групи – вона є відсотковою у розмірі 3 відсотки доходу у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом або у розмірі 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку), порядку сплати єдиного податку (платники єдиного податку другої групи сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця, платники єдиного податку третьої - протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал) та податкового (звітного) періоду (податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку другої груп є календарний рік, для платників єдиного податку третьої - календарний квартал).

Судом встановлено, що ТзОВ «МДЛ-ЗАХІД» подав Луцькій ОДПІ податкову декларацію платника єдиного податку – юридичної особи №9079238819 від 27 січня 2015 року (а.с.20). При подачі даної звітної декларації за 2014 рік бухгалтером товариства було допущено помилку, а саме: в рядку 9 було помилково написано суму 104986,05 грн., яка мала бути в рядку 8, а в рядку 23 не було враховано суму єдиного податку, яка була нарахована і сплачена в сумі 353014,59 грн.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.3 ст. 295 ПК України).

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

27 лютого 2015 року бухгалтером ТзОВ «МДЛ-ЗАХІД» було подано уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку №9081222658 (а.с.23) та згідно з якої сума даного податку до сплати за звітний період становить 352208,99 грн., рядок 24, яка була сплачена авансом до кінцевої дати подання річної декларації, що також підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків станом на 31 жовтня 2015 року (а.с.99-104).

При цьому, позивачем дотриманий строк давності для подання уточнюючої декларації, який, відповідно до ст. 102 ПК України становить 1095 днів.

Також суд зазначає, що позивачем виявлено саме завищення податкового зобов’язання, а тому, відповідно до приписів ст. 50 ПК України позивач не зобов’язаний нараховувати штраф.

Зі змісту картки особового рахунку позивача вбачається, що уточнююча декларація прийнята та рознесена податковим органом, проте, помилково визначене позивачем зобов’язання з єдиного податку у декларації за 27 січня 2015 у розмірі 104986,05 грн. із картки особового рахунку не виключене.

Перевірка з приводу строків сплати єдиного податку відповідачем проведена вже після подання уточнюючої декларації 28 вересня 2015 року.

Відповідно до п. 126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд зазначає, що на момент проведення перевірки 28 вересня 2015, позивач вже надав до податкового органу уточнюючу декларацію 27 лютого 2015 року, у якій зменшив податкові зобов’язання з єдиного податку 2014 рік. Отже, на момент проведення перевірки позивач уточнив податкові зобов’язання та сплачував їх, а тому висновки відповідача щодо порушення строків сплати узгодженого зобов’язання є неправомірними.

Суд також враховує те, що протягом 2014 року позивач щоквартально сплачував єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податку (а.с.90-98).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказів та переконливих аргументів, у підтвердження своїх заперечень, відповідач суду не надав, та правомірність свого рішення не довів.

З наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0019761503 від 06 жовтня 2015 року.

Водночас, відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1218,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №3 від 20 жовтня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 2,11,41,71,94,122,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №0019761503 від 06 жовтня 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39497665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МДЛ-ЗАХІД» (43000, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 39078509) судовий збір в сумі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський