Постанова № 53059089, 24.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 р. Справа № 804/12139/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" до управління Пенсійного фонду України в м.Марганці Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2015 р. Публічне акціонерне товариство "Марганецький рудоремонтний завод" (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Марганці Дніпропетровської області (надалі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за липень 2015 року, які були направлені управлінням Пенсійного фонду України в м. Марганці Дніпропетровської області із супровідним листом за вих. № 4283/02/28 від 17 липня 2015 року;

- визнати протиправними та скасувати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за серпень 2014 року, за липень 2015 року, які були направлені Управлінням Пенсійного фонду України в м. Марганці Дніпропетровської області із супровідним листом за вих. № 4283/02/28 від 17 липня 2015 року;

- визнати протиправними та скасувати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за серпень 2015 року, які були направлені Управлінням Пенсійного фонду України в м. Марганці Дніпропетровської області із супровідним листом за вих. № 5032/04/28 від 26 серпня 2015 року;

- визнати протиправними та скасувати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за серпень 2014 року, за серпень 2015 року, які були направлені Управлінням Пенсійного фонду України в м. Марганці Дніпропетровської області із супровідним листом за вих. № 5032/04/28 від 26 серпня 2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2015 р. позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що витрати Пенсійного фонду України на доставку та виплату пенсій особам, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за списком № 2, до 01.01.2004 року не відшкодовувались підприємствами. Крім того, відповідачем протиправно включено до розрахунків відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за березень 2015 року та травень 2015 року суму відшкодування для осіб, що мають статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та досягли пільгового пенсійного віку.

Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не зявився, надав письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що управлінням Пенсійного фонду України в м.Марганці Дніпропетровської області були складені та направлені позивачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по Списках №1 та №2, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а», «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за серпень 2014 р., липень та серпень 2015 р., які були отримані позивачем 17.07.2015 р. та 26.08.2015 р., що підтверджується відмітками на супровідних листах №4283/02/28 та №5032/02/28.

Згідно відмітки на супровідному листі від 14.08.2015 р. №4837/02/28 розрахунки фактичних витрат з серпня 2015 р. отримано головним бухгалтером підприємства 19.08.2015 р.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо направлення розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а також не погоджується із оспорюваними розрахунками посилаючись на те, що вказані розрахунки містять недостовірну інформацію.

Відносно викладених обставин суд зазначає наступне.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначено ч.2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. (надалі - Закон № 1058) та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16 січня 2004 року за №64/8663 (надалі - Інструкція №21-1).

Згідно ч.2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, ради та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно цього Закону.

Також відповідно до п.6.1 Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах:

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у встановлених відсоткових розмірах.

Згідно до п.6.4, 6.5 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Пунктами 6.7, 6.8 вказаної вище Інструкції №21-1 визначено, що суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Отже, з аналізу наведених вище норм випливає, що на управління Пенсійного Фонду у відповідності до вимог п.6.4, 6.5 Інструкції №21-1 покладено обов'язок щодо надсилання підприємствам розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій, які бути призначені на підставі довідок, які видані позивачем, а підприємство позивача після отримання таких розрахунків, зобов'язане відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених працівникам позивача.

Суд зазначає, що Інструкція 21-1 відносно спірних платежів визначає процедуру саме відшкодування витрат, коли як відносно інших платежів, таких як заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені - визначає процедуру стягнення.

Такі особливості є вирішальними, оскільки процедура відшкодування призначена для платника, а процедура стягнення - для органу Пенсійного фонду.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Згідно Інструкції №21-1 орган Пенсійного фонду здійснює лише визначення розміру відшкодування витрат, а платник здійснює добровільну сплату фактичних витрат на підставі таких Розрахунків, у зв'язку із чим суд приходить висновку, що оскаржувані Розрахунки носять повідомлюючий та розрахунковий характер.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Інструкція №21-1, рівно як й інші нормативні акти, не передбачає процедуру оскарження Розрахунків як рішень суб'єкта владних повноважень, у зв'язку із чим, з врахуванням вищевикладених доводів, суд зазначає, що заперечення відносно правильності визначення розміру відшкодування фактичних витрат можуть заявлятись платниками у разі стягнення сум заборгованостей, в обґрунтування розміру яких орган Пенсійного фонду посилатиметься на такі Розрахунки, а суд надаватиме оцінку обґрунтованості їх розрахування.

Суд зазначає, що позивачем у справі було обрано невірний спосіб захисту порушеного права, адже обставина законності або незаконності розрахунків повинна доводитись позивачем у разі звернення управління Пенсійного фонду із позовом про стягнення з ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» сум понесених витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Наведена позиція адміністративного суду узгоджується із обов'язковою до застосування практикою, викладеною у рішеннях Верховного суду України від 15 квітня 2014 року №21-40а14, від 13 травня 2014 року №21-89а14, від 18 вересня 2014 року №21-332а14, від 7 жовтня 2014 року №21-368а14, від 14 жовтня 2014 року №21-439а14.

У відповідності до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Окремо слід зазначити, щ позивачем не було наведено жодних підстав та не надано будь-яких доказів, які б свідчили про протиправність дій відповідача щодо направлення на адресу позивача розрахунків по фактичних витратах за Списками №1,2 з урахуванням наведених норм Інструкції №21-1.

Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві не наведені обставини, які б могли свідчити про обґрунтованість позовних вимог.

За наведених обставин у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Частиною 2 ст.88 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи те, що під час звернення до адміністративного суду за клопотанням позивача йому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, то з позивача підлягає стягнення до Державного бюджету України судовий збір за немайнові вимоги у розмірі 73,08 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" до управління Пенсійного фонду України в м.Марганці Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" судовий збір в розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн., 08 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 24.09.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_2