Рішення № 53057187, 28.10.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.10.2015 Справа № 905/1864/15

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при помічнику судді Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічного центру «Промислове обладнання та технології», Дніпропетровська область, м. Новомосковськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька область, м. Маріуполь

про: стягнення заборгованості у розмірі 289989,36 грн.

За участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-технічного центру «Промислове обладнання та технології», Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька область, м. Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 289989,36 грн., а саме: 189000,00 грн. основного боргу, пені у розмірі 54,89 грн., 3% річних у розмірі 4116,57 грн., інфляційні нарахування у розмірі 96817,90 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №1777 від 14.07.2014р., специфікація №1 до договору №1777 від 14.07.2014р., видаткова накладна №362 від 08.08.2014р., довіреність №2559 від 31.08.2014р., акт прийому – передачі, претензія №2 від 24.02.2015р.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. Через канцелярію суду надав письмові пояснення від 20.10.2015р., в якому підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Через канцелярію суду надав клопотання, в якому просить зменшити розмір пені на 80%. Також, через офіційну пошту на сайті господарського суду Донецької області надійшли додаткові документи по справі. Також, відповідач надав заяву про надання відстрочки виконання рішення по справі, в якій просить суд відстрочити виконання рішення на 4 (чотири) місяці.

Судом відмовлено клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80%.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

14.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-технічного центру «Промислове обладнання та технології» (надалі – Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (надалі – Покупець) був укладений договір поставки №1777 (надалі – Договір), відповідно до якого Постачальник зобов’язується передати, а Покупець – прийняти та оплатити обладнання товари на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1. Договору).

За умов п.10.5. Договору, цей договір діє до 31.07.2015р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторони від виконання прийнятих на себе зобов’язань (у тому числі гарантійних) по справжньому Договору.

Згідно п.2.1. Договору, кількість, номенклатура обладнання вказуються у специфікаціях до цього Договору, які є невід’ємною частиною Договору.

За умов п.3.1. Договору, Поставка обладнання здійснюється видами транспорту вказуються у Специфікаціях.

Відповідно п.3.2. Договору, Постачальник зобов’язується поставити Обладнання на умовах поставки, вказується у Специфікаціях, відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс – 2010».

Згідно п.3.3. Договору, строки поставки обладнання вказуються у Специфікаціях.

Відповідно п.5.1. Договору, оплата здійснюється Покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, який вказаний у Договорі.

Умовами п.5.2. Договору, оплата Покупцем обладнання здійснюється в строк, що визначений у специфікації, який обчислюється з моменту поставки обладнання і надання документів, передбачених у п.6.3. Договору.

Згідно п.6.3. Договору, Постачальник зобов’язаний надати Покупцеві до початку прийому обладнання наступні документи:

- рахунок на оплату Обладнання (оригінал);

- транспортні і супровідні документи (в тому числі товарно-транспортну накладну (оригінал) і накладну на поставку Обладнання (оригінал) під час поставки автомобільним транспортом, залізничну накладну під час поставки залізничним транспортом);

- пакувальні документи (копія);

- сертифікат чи паспорт якості Постачальника або виробника (у випадку, коли Постачальник не є виробником) (копія);

- сертифікат санітарно-гігієнічного висновку і сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законом випадках);

- акт прийому – передачі Обладнання (у 2-х екземплярах), оформлений зі сторони Постачальника;

- інші документи, вказані у Специфікації.

Сторонами підписана Специфікація №1 до договору поставки №1777 від 14.07.2014р., відповідно до якої узгодили найменування, кількість та ціну продукції.

На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 189000,00 грн.

Факт поставки продукції та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача підтверджується актом прийому – передачі та видатковою накладною №362 від 08.08.2014р., належним чином засвідчені копії яких міститься у матеріалах справи, з відмітками про отримання - підписами уповноважених осіб.

Означена накладна підписана сторонами без заперечень. Повноваження представника отримувача підтверджена відповідною довіреністю №2559 від 31.08.2014р., належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

У зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за видатковою накладною позивачем на його адресу була відправлена претензія №2 від 24.02.2015р. із сплатити заборгованості у розмірі 215889,78 грн., належним чином засвідчена копія якої містяться у матеріалах справи.

На вимогу відповідачем не було надано відповіді.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов’язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов’язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами Договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умов п. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 692 ЦК України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач поставлену продукцію оплатив не в повному обсязі.

Загальна сума заборгованості за поставлений товар становить 189000,00 грн.

На момент прийняття рішення по справі відповідач існуючий борг у розмірі 189000,00 грн. не погасив, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 4116,57 грн., інфляційних витрат у розмірі 96817,90 грн., відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 4116,57 грн. за період з 24.10.2014р. по 15.07.2015р., інфляційних витрат у розмірі 96817,90 грн. за період з жовтня 2014р. по червень 2015р., суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 54,89 грн., відповідно до п.7.2. Договору.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно п.7.2. Договору, передбачено, що у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати Обладнання, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Таким чином, умовами договору сторони передбачили нарахування пені за невиконання зобов’язання з оплати отриманого товару та за неналежне виконання зобов’язання щодо оплати поставленого товару.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Заявлений до стягнення розмір пені у розмірі 54,89 грн., розрахована за накладною, відповідно до п.7.2. Договору, суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.

Відповідно до заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду по справі №905/1864/15, встановлено наступне.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на важке фінансове становище підприємства, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, наявність надзвичайних подій. Крім того, відповідач зазначає, що отримання відстрочки надасть боржнику можливість здійснення погашення заборгованості без негативного впливу на експлуатаційну діяльність та фінансовий стан підприємства.

При наявності перелічених обставин, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення по справі №905/1864/15 строком на 4 (чотири) місяці.

За приписами п.6. ч.1. ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно п.7.2. Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно п.10 Постанови Пленуму ВГСУ «Про судове рішення» №6 від 23.03.2012р. результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 83, 121 ГПК).

Суд задовольняє частково заяву відповідача про надання відстрочки виконання рішення строком на 2 місяця до 28.12.2015р.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 627, 629, 530, 549, 625, 655, 662, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічного центру «Промислове обладнання та технології», Дніпропетровська область, м. Новомосковськ до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька область, м. Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 289989,36 грн., а саме: 189000,00 грн. основного боргу, пені у розмірі 54,89 грн., 3% річних у розмірі 4116,57 грн., інфляційні нарахування у розмірі 96817,90 грн. задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, б. 1, код ЄДРПОУ 00191129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічного центру «Промислове обладнання та технології» (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Спаська, б. 5, код ЄДРПОУ 36181730) заборгованість у розмірі 189000,00 грн. основного боргу, пені у розмірі 54,89 грн., 3% річних у розмірі 4116,57 грн., інфляційні нарахування у розмірі 96817,90 грн., судовий збір у розмірі 5799,78 грн.

Відстрочити виконання рішення Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» по справі №905/1864/15 строком на 2 місяця до 28.12.2015р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

т.050-144-78-99