Вирок № 53052990, 23.10.2015, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/787/14-к

Номер провадження 1-о/305/1/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2015 року. Рахівський районний суд Закарпатської області

в особі - судді Ємчук В.Е.

за участю: секретаря - Орос С.Ю.

прокурора - Сідей В.В.

адвокатів - Бочкор М.М., Маріна І.М.

представника потерпілого- ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рахів справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера, не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, перебуваючи на посаді виконувача обов'язків лісничого Кобилецько-Полянського лісництва державного підприємства, "Великобичківське лісомисливське господарство" (ДП "Великобичківське ЛМГ"), будучи службовою особою, яка постійно обіймає на державному підприємстві посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, які полягали у здійсненні керівництва ділянкою роботи та виробничою діяльністю окремих лісників ДП "Великобичківське ЛМГ", в період з 04 січня 2011 року, тобто з дня прийняття Кобилецько-Полянського лісництва під охорону, - до грудня 2012 року, неналежно виконував свої функціональні обов'язки, внаслідок несумлінного ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів, громадським інтересам на безпечне для життя і здоров'я довкілля та користування природними ресурсами, за наступних обставин. Так, обвинувачений, будучи переведеним на посаду виконувача обов'язків лісничого Кобилецько-Полянського лісництва ДП "Великобичківське ЛМГ", до якого входили лісові квартали 1- 24, зазначеного лісництва, передані йому під охорону, являючись матеріально-відповідальною особою (відповідно до договору про майнову відповідальність від 01.07.2011 року), згідно ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", та являючись, згідно ст. 1 Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 976, працівником правоохоронного органу, до прямих обов'язків якого, серед іншого, входило здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження лісових ресурсів, забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства та використання лісових ресурсів, складання протоколів про правопорушення у сфері охорони та захисту лісів, до обов'язків якого також входили організація роботи лісників і контроль за виконанням ними своїх обов'язків, здійснення контролю за правильністю лісокористування, охороною і захистом лісу на закріплених лісогосподарських дільницях, проведення ревізій обходів і довіреного лісникам майна, перевірка додержання лісозаготівельниками та іншими лісокористувачами правил відпуску деревини які на пні, правил рубання лісу, вжитгя заходів до усунення виявлених порушень, складання протоколів про порушення лісового законодавства, затримання у встановленому законом порядку осіб, винних у вчиненні лісопорушень, огляд місць рубань, в порушення вимог посадової інструкції, статей 19, 86, 89, 105 Лісового кодексу України, Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою" Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, в період з 04 січня 2011 року, тобто з дня прийняття лісництва під охорону, - до грудня 2012 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, не вживав заходів щодо виявлення та недопущення лісопорушень, припинення таких та встановлення лісопорушників, належний контроль за станом та охороною лісу не забезпечив, акти про лісопорушення не складав, факти самовільних рубок деревини не задокументував, а роботу підлеглих лісників щодо охорони лісу належним чином не організував та не спрямовував, і цим самим допустив вчинення невстановленими досудовим розслідуванням особами упродовж 2012 року, точний час слідством не встановлено, незаконної рубки у виділі 1 кварталу 14, 3 дерев породи граб та 87 дерев породи бук - всього 90 дерев, загальною кубомасою 174 м. куб., в тому числі 161м. куб. ліквідної деревини та 13 м. куб. хворосту та хмизу. Зазначені самовільні рубки обвинувачений внаслідок неналежного виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них своєчасно не виявив, хоча мав таку реальну можливість і зобов'язаний був це зробити, на усні доповіді майстра лісу ОСОБА_4 у вказаний вище період, тобто упродовж літа-осені 2012 року, про проведення у кварталі 14/1 незаконних рубок належним чином не реагував, факти самовільних рубок деревини на зазначеній ділянці лісу не задокументував, заходів щодо припинення таких та встановлення лісопорушників не вжив. Згідно акту позапланової ревізії лісових обходів по Кобилецько-Полянському лісництву ДП "Великобичківське ЛМГ" від 07.06.2013 року, проведеної комісією на підставі наказу директора від 14.05.2013 року за № 88, а також акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 15.08.2013 року, розрахунку, проведеного державною екологічною інспекцією у Закарпатській області на підставі зазначених актів перевірки, постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 та ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", встановлено заподіяну зазначеними незаконними рубками шкоду в розмірі 430516, 40 гривень. Таким чином, внаслідок службової недбалості обвинуваченого охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів та громадським інтересам, які полягають у порушенні гарантованих Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та користування природними ресурсами, чим заподіяв шкоду в розмірі 430516,40 гривень, яка в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, що є тяжкими наслідками. В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України визнав повністю та показав суду. Він, як виконувач обов"язків лісничого Кобилецько-Полянського лісництва, прийняв лісництво 04 січня 2011 року, після паводку. Його посадові обов'язки, в тому числі, полягали у здійсненні керівництва ділянкою роботи та виробничою діяльністю майстрів лісу та окремих лісників ДП "Великобичківське ЛМГ". Через значний обсяг роботи не вжив заходів щодо контролю за підлеглими майстрами лісу, які в свою чергу не виявляли та допускали вчинення лісо порушень. У вчиненому щиро розкаюється, просить його суворо не карати. Жодних збитків не спричинив. Розкаявся у скоєному. Вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 03.06.2014р. по справі № 305/787/14-к ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах і організаціях всіх форм власності строком 1 рік 6 місяців та без стягнення штрафу як додаткового покарання з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з відстрочкою виконання вироку на 1,6 року з певними обмеженнями. Даним вироком задоволено цивільний позов і стягнуто з ОСОБА_3 на користь територіальної громади селища Кобилецька Поляна, Рахівського району, Закарпатської області збитків, заподіяних державі за шкоду навколишньому природному середовищу, на суму 430516, 40 грн. На підставі ЗУ «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання. Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 07.10.2014 року вирок Рахівського районного суду від 03.06.2014 року в частині розв'язання цивільного позову про стягнення з ОСОБА_3 430516,40 грн. - скасовано, в позові територіальної громади смт. Кобилепька Поляна до ОСОБА_3 про стягнення 430516,40 грн. матеріальної шкоди - відмовлено. У відповідності до ст. 460 КПК України учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили. Ч. 3 ст. 461 КПК України визначено, що за наявності обставин, які підтверджують вчинення особою більш тяжкого кримінального правопорушення, ніж те, за яке вона, була засуджена, судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за більш тяжке кримінальне правопорушення. В поданій заяві Кобилецько-Полянська селищна рада просить суд переглянути вказаний вище вирок за нововиявленими обставинами та скасувати його. Такі вимоги заявник мотивує неповнотою судового розгляду, котра потягла за собою невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та призвела до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Так, відповідно до положень ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо: 1) судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення; 2) необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Так, у мотивувальній частині вироку зазначено, що на усні доповіді майстра лісу ОСОБА_4 у вказаний вище період, тобто, упродовж літа-осені 2012 року , про проведення у кварталі 14/1 незаконних рубок належним чином ОСОБА_3 не реагував, факти самовільних рубок деревини на зазначеній ділянці лісу не задокументував, заходів щодо припинення таких та встановлення лісопорушників не вжив. До того ж, ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 19.11.2014 року вирок Рахівського районного суду від 24.02.2014 року по справі №305/2732/13-к за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України скасовано та направлено на новий розгляд до Рахівського районного суду зі стадії підготовчого засідання. З урахуванням викладеного, нанесені збитки у сумі 170611,01 гривень, що були кваліфікуючою ознакою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 367 КК України з вищезгаданих підстав не були враховані судом при визначенні розміру збитків заподіяних ОСОБА_3 та не було виділено матеріали щодо можливої причетності ОСОБА_3 до заподіяння збитків у сумі 170611,01 грн. Вищезгадані факти не були враховані судом і одночасно можуть впливати на призначення судом ОСОБА_3 більш тяжкого покарання. Таким чином, вказані факти свідчать про порушення положень КПК України та неповноту судового розгляду, котра потягла за собою невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та призвела до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. За таких обставин відповідно до положень КПК України вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 03.06.2014 року по справі №305/787/14-к за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, підлягає скасуванню і за матеріалами справи повинно бути прийняте нове рішення у даній справі. Перевіривши доводи заявника, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Статтею 459 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами, якими у відповідності до частини 2 цієї статті визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути. Цією ж статтею визначено, що обставини, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку - підтверджені матеріалами розслідування. Відповідно до п.п.4, 5 ст.462 КПК України, у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мають бути зазначені обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду. Зокрема, у заяві мають бути зазначені конкретні нововиявлені обставини, тобто обставини, що відповідно до ч.2 ст.459 КПК України, могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, саме під час досудового розгляду. Нововиявлені обставини як підстава для перегляду судового рішення, що набрало законної сили, характеризуються такими ознаками:

- їх невідомість суду з причин, від нього незалежних;

- їх суттєве значення для справи, їх наявність в об'єктивній дійсності до постановлення вироку, неможливість урахування під час провадження в справі та постановлення вироку в зв'язку з невідомістю їх суду;

- їх відкриття тільки після набрання вироком суду законної сили.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, оцінивши докази в їх сукупності, суд, вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, а його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 367 КК України, як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним та громадським інтересам. Як встановлено судом, представник ДП "Великобичківське ЛМГ" надав суду письмову заяву про залучення ДП "Великобичківське ЛМГ" як потерпілого, оскільки землі, на яких скоєно кримінальне правопорушення, на праві користування належать ДП "Великобичківське ЛМГ", у зв'язку з чим, просить залучити ДП "Великобичківське ЛМГ" до участі у справі як потерпілого, яку судом задоволено. Проаналізувавши заяви про перегляд справи, суд приходить до висновку, що вказані заявниками доводи є нововиявленими обставинами відповідно до вимог ч.2 ст.459 КПК України, оскільки зазначені доводи не були предметом розгляду в суді. Вирішуючи питання про склад осіб, які беруть участь у справі, суд вважає за необхідне визначити коло осіб, потерпілих в результаті даного кримінального правопорушення та розглянути заяву про залучення як потерпілого ДП "Великобичківське ЛМГ". У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права та обов'язки потерпілого виникають у особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода та у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Враховуючи те, що місцем скоєння кримінального правопорушення є землі, які на підставі державного акту на право постійного користування на землею для ведення лісового господарства від 18.12.1996 року № 147, розпорядження голови Рахівської РДА від 18.12.1996 року, є у постійному користуванні ДП "Великобичківське ЛМГ", а згідно вимог Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі мають право на відшкодування завданих збитків, суд вважає, що ДП "Великобичківське ЛМГ", необхідно визнати потерпілим у даному кримінальному провадженні. Таким чином, з'ясувавши всі обставини по даному кримінальному провадженні, суд встановив, що потерпілою стороною повинно бути ДП "Великобичківське ЛМГ", а не Кобилецько-Полянська селищна радаРахівського району, Закарпатської області. Цивільний позов заявлений представником цивільного позивача, на думку суду, не підлягає до задоволення виходячи з наступних правових підстав. У відповідності до частини 1,4 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Згідно частини 5 цієї статті КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Оскільки, згідно статті 128 ЦПК України після одержання позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення, в якій відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі, а самі заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу . Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Так, заявляючи цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином, позивач чітко не конкретизує з чого складається його матеріальна шкода, завдана цим злочином, що конкретно являє собою завдані їй збитки, які саме втрати підприємство понесла внаслідок дій відповідача, однак при цьому конкретно зазначає, що грошова сума у розмірі 765.152, 37 (сімсот шістдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят дві гривні 40 копійок), яка становить, крім того, ціну даного позову, являється майновою шкодою. Будь-яких конкретних доказів, обставин, фактів, на які слід послатися, як на підставу своїх доводів та обґрунтувань цивільного позову, позивач до матеріалів цивільного позову не надав. Крім того, згідно із пунктом і постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. N 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року N 1364), на підставі якої проведено розрахунок заподіяної позивачу шкоди незаконним порубками лісу, законодавцем затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами: незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту; пошкодженням дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту; знищенням або пошкодженням лісових культур, природного підросту та самосіву на землях, призначених для відновлення лісу; знищенням або пошкодження сіянців, саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях; самовільною заготівлею сіна та випасанням худоби на лісових ділянках;знищенням або пошкодженням відмежувальних знаків у лісах; пошкодженням сіножатей, пасовищ і ріллі на землях лісогосподарського призначення; знищенням або пошкодженням лісоосушувальних канав, дренажних систем і доріг на лісових ділянках; порушенням правил заготівлі лісової підстилки; порушенням правил .заготівлі лікарських рослин, дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід тощо. Згідно матеріалів позовної заяви, доводами якої являється обвинувальний акт, не встановлено та не доведено фактів, за якими би обвинувачений скоював самовільні рубки сам особисто, у зв'язку із чим даний позов є безпідставним в частині про стягнення на користь позивача коштів із відповідача, завданих заподіянням збитків у вигляді незаконної рубки лісу. У відповідності до листа Державного комітету лісового господарства України та Міністерства навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, надісланого місцевим державним органам лісового господарства, державним управлінням екобезпеки в областях, Рескомприроди Автономної Республіки Крим, управлінню екобезпеки м. Севастополя, убачається, що стягнення за самовільну рубку, пошкодження дерев і іншої лісової рослинності, передбачені таксами, застосовуються для осіб, що безпосередньо здійснили ці порушення і вина їх визначена у встановленому законом порядку; застосування вказаних вище такс до підприємств, установ, організацій і громадян, що здійснюють охорону лісових надходжень, крім випадків, коли встановлено, що вони безпосередньо скоїли такі порушення, є неправомірним. Таким чином, позовними вимогами не надано жодного належного та допустимого доказу скоєння самовільної рубки лісів ОСОБА_3, а отже, заподіяння ним прямої шкоди підприємству, у зв'язку із чим відсутні прямі докази, які б надали суду право на задоволення позову у повному обсязі. Відповідно до частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Заявлений цивільний позов ДП «Великобичківський ЛМГ» до ОСОБА_3 на суму 430516, 40 грн. представник потерпілої сторони в ході судового розгляду не підтримав, відмовившись від нього в ході судового слідства. Матеріалами кримінального провадження, а саме актом перевірки вимог природоохоронного законодавства з додатками у насадженні кварталу 14 виділі 1 Коб. Полянського лісництва ДП «Великобичківське ЛМГ», досліджені судом, доведено, що загальний розмір шкоди становить 430516, 40 грн. Речові докази та процесуальні витрати відсутні. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, а також суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, те що в ході судового розгляду він повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується по місцю проживання, вперше притягається до кримінальної відповідальності. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено. З огляду на вищенаведене, враховуючи обставини справи та особу винного, суд приходить до висновку про те, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів буде покарання без ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання, тому обвинуваченому слід обрати покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах і організаціях всіх форм власності та без стягнення штрафу, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з покладенням окремих обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. ОСОБА_3 як особа, яка на день набрання чинності ЗУ "Про амністію в 2014 році" досягла пенсійного віку, має 62 роки і злочин вчинений ним є злочином середньої тяжкості, тому підлягає звільненню від відбування призначеного покарання за даним вироком на підставі п "г" ст. 1 ЗУ "Про амністію в 2014 році" від 08.04.2014 р. Керуючись ст. ст. 368, 373, 374, 395, 459, 467 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Кобилецько-Полянської селищної ради Рахівського району, Закарпатської області від 04.06.2015 року в особі селищного голови ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 03.06.2014 року відносно ОСОБА_3, який засуджений за ч. 2 ст. 367 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах установах, і організаціях всіх форм власності строком на 2 роки та без штрафу. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбуття призначеного основного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 1 (один) рік і 6 (шість) місяців, з обмеженнями, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи. Звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання за вироком суду від 03.06.2014 року на підставі п «г» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року - задовольнити частково. Вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 03 червня 2015 року щодо ОСОБА_3 засудженого за ч. 2 ст. 367 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах і організаціях всіх форм власності строком 2 (два) роки та без стягнення штрафу, як додаткового покарання. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців. На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_3 протягом іспитового - строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально- виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи. Звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання за вироком суду від 03.06.2014 року, на підставі п."ґ" ст. 1 ЗУ "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року - скасувати та ухвалити новий вирок. Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах і організаціях всіх форм власності строком 2 (два) роки та без стягнення штрафу, як додаткового покарання. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців. На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 протягом іспитового - строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально- виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи. Звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання за вироком суду від 03.06.2014 року, на підставі п."ґ" ст. 1 ЗУ "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року. Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався. Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Ємчук В.Е.