Постанова № 53023679, 28.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 876/8038/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Іщук Л.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську (далі Управління) та зобовязати відповідача прийняти до виконання виконавчий документ Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-1731/11/0970, а також відшкодувати позивачу моральну шкоду в сумі 500 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі № 809/2230/15 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі Управління просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуваною постановою суд, вказуючи на неправомірність повернення заявнику документів без виконання, умисно змушує його вчинити протиправно, прийнявши до виконання виконавчий лист, поданий особою, що немає повноважень на його предявлення.

Крім того, апелянт зазначає, що в поданому заявником комплекті документів відсутні вказані у виконавчому листі квитанції, що підтверджують перерахування коштів до відповідного бюджету. Таким чином, суд не врахував той факт, що без вказаних у виконавчому листі квитанцій Управління не може самостійно встановити реквізити рахунку, з якого мають бути повернені кошти.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не зявилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що твердження відповідача про те, що заява від 27.05.2015 року про прийняття до виконання виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом виконавчого листа по справі № 2а-1731/11/0970, подана до Управління ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 без наявності на те правових підстав, є необґрунтованим, оскільки приписами чинного законодавства органам місцевого самоврядування, що мають повноваження на вчинення нотаріальних дій, не заборонено вчиняти ці дії на прохання осіб, які не мають зареєстрованого місця проживання в населеному пункті, юрисдикція на який на вчинення нотаріальної дії покладається на відповідну службову особу органу місцевого самоврядування.

Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду, що викладені у оскаржуваному судовому рішення, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 травня 2015 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до Управління із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом по справі № 2а-1731/11/0970. До заяви було додано оригінал виконавчого документа по справі № 2а-1731/11/0970, копію інформації з АТ «Ощадбанк» про рахунок ОСОБА_1, копія довіреності ОСОБА_1 на представництво його інтересів ОСОБА_2

Згідно із вказаним виконавчим документом підлягають поверненню з Державного бюджету України ОСОБА_1 здійснені судові витрати відповідно до квитанцій № к6/9 від 11.10.2010 року та № к6/с/41 від 12.07.2012 року в частині задоволення позовних вимог в загальній сумі 505,77 грн.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 (далі Порядок), визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до пункту 3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового звязку, якщо зазначений рахунок відсутній;

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Як слідує з матеріалів справи, листом № 03-04/1213 від 28.05.2015 року було повернуто виконавчий документ на адресу представника позивача без виконання, оскільки долучена до заяви довіреність на представництво ОСОБА_2 інтересів ОСОБА_1 посвідчена секретарем Чортовецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, що є порушенням присів пункту 4 частини 2 статті 40 Закону України «Про нотаріат», оскільки ОСОБА_1 в с. Чортовець не проживає.

Пунктом 4 частини 2 статті 40 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.

Разом із тим, в матеріалах справи наявне повідомлення Чортовецької сільської ради від 07.07.2015 року про те, що ОСОБА_1 в с. Чортовець не проживає (а.с. 43).

Пунктом 9 Порядку передбачено, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві, зокрема, у разі, коли виконавчий документ подано особою, що не має відповідних повноважень.

Відтак, слід погодитися з доводами апелянта про те, що довіреність, посвідчена секретарем Чортовецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області 11 березня 2014 року, не може надавати ОСОБА_2 права предявляти виконавчі документи до виконання від імені ОСОБА_1 та представляти його інтереси в Управлінні.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську задовольнити.

Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі № 809/2230/15 та прийняти нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіР.П.Сеник

ОСОБА_3