Ухвала суду № 53023675, 28.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 876/8085/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Іщук Л.П.,

з участю

секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

представника відповідачаОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі за позовом приватного підприємства «Енергоконструкція» до ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2011 року приватне підприємство «Енергоконструкція» (далі ПП «Енергоконструкція») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції (далі ОСОБА_2 ОДПІ) від 05.08.2011 року:

№ НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 2869905,25 грн., з яких 2429814,00 грн. за основним платежем та 440091,25 грн. за штрфними (фінансовими) санкціями;

№ НОМЕР_2 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на суму 1399841,25 грн., з яких 1189927,00 грн. за основним платежем та 209914,25 грн. за штрфними (фінансовими) санкціями.

Постановою ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, у задоволенні позову ПП «Енергоконструкція» було відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2015 року вказані судові рішення були скасовані, а справа направлена до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постановою ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі № 2а-1970/2411/11 позов ПП «Енергоконструкція» було задоволено.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено відповідачем ОСОБА_2 ОДПІ, яка у своїй апеляційній скарзі просить її скасувати та відмовити у задоволенні позову ПП «Енергоконструкція». Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у ході проведеної ОСОБА_2 ОДПІ документальної планової виїзної перевірки ПП «Енергоконструкція» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року (акт від 22.07.2011 року № 5311/23-05/21159437) було виявлено порушення позивачем п. 1.4 ст. 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині належного відображення опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм) та документального підтвердження відображених в податкових накладних даних, в частині підтвердження придбаних товарів з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності.

Перевіркою також встановлено непідтвердження здійснення господарських правовідносини між контрагентами ПП «Енергоконструкція» та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго».

Стосовно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 по податку на прибуток, то за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року ПП «Енергоконструкція» задекларовано валові витрати у сумі 63333798 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за вказаний період встановлено їх завищення позивачем на загальну суму 9719257,0 грн. та занижено податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2429814,0 грн.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта підтримала вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просила скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ПП «Енергоконструкція».

Представник позивача на виклик апеляційного суду не прибув, щдо не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Задовольняючи позов ПП «Енергоконструкція», суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Енергоконструкція» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 22.07.2011 року № 5311/23-05/21159437, на основі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення від 05.08.2011 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що усі первинні документи на час розгляду справи по контрагентах ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТОВ «Втордеревпром» та ПП «Фірма «Юкос» були вилучені слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Тернопільскій області, про що свідчать копії протоколів виїмки та огляду документів від ПП «Енергоконструкція».

Проте, правова оцінка діяльності зазначеним контрагентам позивача по договорах №0162 від 01.06.2010 року, №2011/16 від 16.02.2011 року, укладених з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», по договорі №68 від 30.10.2009 року, укладеного з ТзОВ «Втордеревпром», та по договорі №74 від 03.11.2009 року, укладеного з ПП «Фірма «Юкос», надавалась у справах, у яких судові рішення набрало законної сили, в яких підтверджено факт здійснення господарських операцій відповідно до норм чинного законодавства.

Судом враховано також і висновок експертів від 28.02.2014 року № 4124/13/447/448-22/1487/1488/14-45 за результатами проведення судово-економічної експертизи у кримінальній справі № 1907/1017/2012 н.п. 1/599/1/2013 стосовно оподаткування ПП «Енергоконструкція» податком на додану вартість на податком на прибуток підприємства за період з 01.11.2008 року по 30.06.2011 року.

Тому суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а отже підлягають до задоволення.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Енергоконструкція» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року, результати якої зафіксовані у акті № 5311/23-05/21159437 від 22.07.2011 року.

За наслідками перевірки відповідачем було прийнято оспрювані податкові повідомлення-рішення від 05.08.2011 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1.

Перевіркою зроблено висновок про завищення податкового кредиту, а саме стосовно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 по ПДВ за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року ПП «Енергоконструкція» було задекларовано податкового кредиту у сумі 12009267 грн.

Перевіркою також зроблено висновок про непідтвердження здійснення господарських правовідносини між контрагентами ПП «Енергоконструкція» та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго».

Стосовно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 по податку на прибуток, то за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року ПП «Енергоконструкція» задекларовано валові витрати у сумі 63333798 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за вказаний період зроблено висновок про їх завищення на загальну суму 9719257,0 грн.

На переконання апеляційного суду, суть даного публічно-правового спору зводиться у обґрунтованості висновків податкового органу щодо безтоварності господарських відносин ПП «Енергоконструкція» з контрагентамим ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТОВ «Втордеревпром» та ПП «Фірма «Юкос».

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз. 1 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94), чинного на час виникнення частини спірних правовідносин, передбачено, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168/97), чинного на час виникнення частини спірних правовідносин, поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього Закону).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього, Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна (ст. 201 Податкового кодексу України).

Як випливає зі змісту пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт наданих послуг є витратами операційної діяльності, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

На переконання апеляційного суду, системний аналіз вказаних правових норм вказує на те, що обовязковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції, а предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції, усі первинні документи на час розгляду справи по контрагентах ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ТОВ «Втордеревпром» та ПП «Фірма «Юкос» були вилучені слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Тернопільскій області, про що свідчать копії протоколів виїмки та огляду документів від ПП «Енергоконструкція».

Разом із тим, факт реального здійснення господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами за договорами № 0162 від 01.06.2010 року, № 2011/16 від 16.02.2011 року із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»; за договором № 68 від 30.10.2009 року з ТзОВ «Втордеревпром»; за договором № 74 від 03.11.2009 року з ПП «Фірма «Юкос» було встановлено у судових рішеннях, які вступили в законну силу (а.с. 51-59 т.2).

Окрім того, про необґрунтованість висновків відповідача свідчить висновок експертів від 28.02.2014 року № 4124/13/447/448-22/1487/1488/14-45 за результатами проведення судово-економічної експертизи у кримінальній справі № 1907/1017/2012 н.п. 1/599/1/2013 (а.с. 205-245 т. 1) .

Виходячи з наведеного та передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України обовязку субєкта владних повноважень довести правомірність свого рішення суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції про те, що висновок відповідача про порушення ПП «Енергоконструкція» п. 1.4 ст. 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованим, а отже податкові повідомлення-рішення ОСОБА_2 ОДПІ від 05.08.2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 були визнані протиправними та скасовані правомірно.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі № 2а-1970/2411/11 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіР.П.Сеник

ОСОБА_3

Ухвала у повному обсязі складена 29 жовтня 2015 року.