Ухвала суду № 53023668, 27.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 р. Справа № 876/4596/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГулида Р. М., Улицького В. З.

за участю секретаряКорнієнко О. А.

представника позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

представника відповідачаОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року по справі № 819/395/15-a за позовом Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2015 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, яким просить стягнути з відповідача податковий борг в сумі 42941,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за відповідачем рахується податковий борг перед бюджетами та державними цільовими фондами, на загальну суму 42941,42 грн., який виник у звязку з несплатою відповідачем податкових зобовязань по податку на додану вартість.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року позов задоволено повністю.

Стягнено з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 податковий борг з податку на додану вартість в сумі 42941,42 грн.

З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивачем невірно обраховано суму боргу. Також відповідач зазначає, що сума боргу є уже сплаченою. Крім того зазначає, що податкова вимога від 19 квітня 2012 року не була отримана відповідачем, а повідомлення про вручення поштового відправлення, подане позивачем не має підтвердження, який саме документ пересилався рекомендованою поштою.

Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення, просили апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надали пояснення, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що за відповідачем числиться заборгованість по податку на додану вартість на суму 42941,42 грн, яка підтверджується копією податкового повідомлення-рішення форми Р від 13 травня 2013 року №0009571720, копіями податкових повідомлень-рішень форми Ш від 13 травня 2013 року №0009921720, №0009911720, копією податкового повідомлення-рішення форми Р від 22 жовтня 2014 року №0071781704, копіями податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди (серпень-листопад 2014 року), довідкою про наявність податкового боргу станом на 10 лютого 2015 року, розрахунком суми позовних вимог, розрахунком пені, обліковою карткою платника податків.

Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, були оскаржені відповідачем до Тернопільського окружного адміністративного суду. Постановою суду по справі №819/2737/13-а від 20 січня 2014 року позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення від 13 травня 2013 року №0009921720, №0009911720, №0009571720, №0010051730, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Разом з тим, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року по справі №876/2355/14 апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ задоволено. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року по справі №819/2737/13-а скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову фізичної особи підприємця ОСОБА_4 відмовлено повністю. Відтак сума боргу, нарахованого вказаними податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженою.

З метою погашення заборгованості Тернопільською ОДПІ за юридичною адресою боржника направлялись податкова вимога форми Ф Р від 19 квітня 2012 року №281. Вказана вимога отримана відповідачем 13 червня 2012 року.

Відповідно до Відповідно до пункту 56.11 статті 56 вищенаведеного Кодексу, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України зазначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 203.2 статті 203 розділу V Податок на додану вартість Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 203.1 цієї статті встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податкового боргу органи податкової служби зобов`язані зарахувати кошти що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податку.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Відповідно до абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 цього Кодексу встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вчинено усі необхідні дії для звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити, що твердження апелянта про невірне зазначення суми податкового боргу, з огляду на часткову сплата штрафних санкцій підприємцем є беззмістовним та таким що не ґрунтується на матеріалах справи. У відповідності до пункту 87.9 статті 89 ПК України податковий орган правомірно за наявності у платника податків податкового боргу зарахував кошти, що сплатив такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, що підтверджується обґрунтованим розрахунком позовних вимог, відтак така сплата не вплинула на розмір боргових зобовязань, що є предметом розгляду цієї справи.

Щодо твердження апелянта про протиправність податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2013 року №0009921720, №0009911720, №0009571720, то правомірність таких рішень уже встановлена ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року, яка набрала законної сили, а відтак, у відповідності до положень статті 72 КАС України, не потребує доказування.

Твердження апелянта про неотримання ним податкової вимоги від 19 квітня 2012 року №281 цілком спростовується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року по справі № 819/395/15-a без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГоловуючийКузьмич С. М.

СуддіГулид Р. М.

ОСОБА_5

Повний текст ухвали складено 30 жовтня 2015 року