Ухвала суду № 53023654, 26.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 р. Справа № 876/1825/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.01.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними, скасування протоколу та зобовязання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області з вимогами: визнання неправомірною відмову відповідача у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; скасування протоколу УПФ України в місті Калуші та Калуському районі № 1235 від 08.12.2014 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії; зобов'язання відповідача зарахувати йому періоди роботи з 26.07.1993 р. по 06.05.1994 р., з 02.01.1996 р. по 28.02.1997 р., з 01.12.1997 р. по 31.01.1998 р., з 01.03.1998 р. по 30.06.1998 р., з 01.08.1999 р. по 31.07.2000 р., з 01.01.2001 р. по 23.03.2001 р. до загального стажу роботи та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 06.11.2014 року.

Свої вимоги мотивує тим, що 06.11.2014 р. звернувся до УПФУ в м. Калуші та Калуському районі із заявою про призначення пенсії за віком по Списку № 2. До заяви долучив необхідні документи, в тому числі трудову книжку, оригінали довідок, що підтверджують пільговий характер роботи за Списком № 2. Однак, рішенням № 1235 від 08.12.2014 року відповідачем відмовлено йому у призначенні пенсії як такому, що немає права на пенсію.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.01.2015 року позов задоволено, оскільки суд погодився з доводами позивача.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач, вважаючи оскаржувану постанову незаконною, такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує аналогічно доводами у запереченні на позовні вимоги, при цьому наголошує, що на момент звернення ОСОБА_1 стаж роботи за Списком №1 склав 10 місяців 22 дні, за Списком №2 - 9 років 3 місяці 6 днів, а страховий стаж склав 22 роки 5 днів, що недостатньо для призначення пенсії за Списком №2, оскільки необхідно не менше 25 років загального трудового стажу. Вважає, що управління ПФУ в м. Калуші та Калуському районі не має законних підстав призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 2 з 06.11.2014 року.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. б ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Таким чином, для призначення пенсії після досягнення 56 років позивачу необхідно мати стаж роботи не менше 25 років з них не менше 10 років роботи за Списком № 2.

При вирішенні даного спору судом першої інстанції вірно враховано, що 06.11.2014 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м. Калуші та Калуському районі із заявою про призначення пенсії за віком по Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Однак, протоколом № 1235 від 08.12.2014 року УПФУ в м. Калуші та Калуському районі відмовлено йому у призначенні пенсії як такому, що немає права на пенсію.

Відповідач визнає загальний стаж 22 роки 05 днів, яких: 9 років 03 місяці 06 днів - стаж роботи за Списком № 2 і 10 місяців 22 дні - стаж роботи за Списком № 1. При призначенні пенсії за віком по Списку № 2 допускається зарахування стажу роботи за Списком № 1.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Отже, в позивача наявний спеціальний стаж 10 років 1 місяць 28 днів, який є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 після досягнення 56 років.

Разом з тим, УПФУ в м. Калуші та Калуському районі не зараховує позивачу в загальний стаж роботи період його роботи у приватному підприємстві «Рондо» з 26.07.1993 р. по 06.05.1994 р. (9 міс. 10 дн.), оскільки, у наказі на прийняття вказана невірна дата, та періоди роботи у приватному підприємстві «Надія» з 02.01.1996 р. по 28.02.1997 р. (1 рік 2 міс.), з 01.12.1997 р. по 31.01.1998 р. (2 міс.), з 01.03.1998 р. по 30.06.1998 р. (4 міс.), з 01.08.1999 р. по 31.07.2000 р. (1 рік), з 01.01.2001 р. по 23.03.2001 р. (2 міс. 23 дні), оскільки, за ці періоди відсутня сплата страхових внески до пенсійного фонду.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції вірно виходив із того, що як визначено приписами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як вбачається з трудової книжки позивача, у період з 26.07.1993 р. по 06.05.1994 р. ОСОБА_1 працював газоелектрозварником по 5 розряду на приватному підприємстві «Рондо».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що неспівпадіння дати прийняття на роботу і дати винесення наказу про прийняття на роботу - це суто механічна описка, здійснена посадовою особою підприємства, а не з вини позивача, отже, доводи апелянта до уваги в цій частині судом не приймаються.

Крім того, як слідує із записів трудової книжки позивача, що в період з 02.01.1996 р. по 23.03.2001 р. він працював газоелектрозварником 6 розряду на приватному підприємстві «Надія».

Одночасно необхідно зазначити, що несплата роботодавцем в окремі періоди роботи позивача на підприємстві його страхових внесків до пенсійного фонду не може ставитись у вину працівника. Тобто, ця обставина не може впливати на право позивача на пенсійне забезпечення.

Проаналізувавши зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить понад 25 років, що, із врахуванням спеціального стажу роботи та досягненні ним 56 років є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.01.2015 року у справі № 345/5396/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

ОСОБА_2