Рішення № 5302247, 06.08.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.08.09 р. Справа № 43/168

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання (помічнику судді) Максимовій В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донснабтехсервис”, м. Красний Лиман

про стягнення заборгованості у розмірі 3000грн., пені у розмірі 4095грн., інфляційних у розмірі 393грн., відсотків у розмірі 68грн., всього 7556грн.

В судовому засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. №1998 від 05.08.09р., ОСОБА_3 за дов. №1998 від 05.08.09р.

від відповідача: Кононенко О.А. за дов. №492 від 05.08.09р.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Краматорськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Донснабтехсервис”, м. Красний Лиман про стягнення заборгованості у розмірі 3000грн., пені у розмірі 4095грн., інфляційних у розмірі 393грн., відсотків у розмірі 68грн., всього 7556грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобовязань за договором підряду №11/88 від 11.08.08р., в частині оплати вартості виконаних робіт.

Водночас, позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на рахунки відповідача.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не підтверджено ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Відтак, у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі шляхом накладання арешту на рахунки відповідача, слід відмовити, як необґрунтовано заявленої.

Відповідач у відгуку на позовну заяву №469 від 06.08.09р. позов не визнав по викладеним у відзиві обставинам, зокрема обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач посилався на відсутність у нього заборгованості перед позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями №105 від 12.08.08р., №170 від 23.09.08р., №466 від 30.07.09р. Разом з тим, відповідач зазначив, що термін кінцевого розрахунку сторонами у договорі не передбачений, внаслідок чого відсутнє прострочення виконання зобов`язання відповідачем та підстави для нарахування штрафних санкцій.

Між тим, відповідач у своєму відгуку звертає увагу суду на обмеження граничного розміру відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, встановленого законодавством, а саме розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; на скорочені строки позовної давності та обмеження періоду нарахування пені, встановленого у ст.232 Господарського кодексу України.

Окрім того, на думку відповідача, оскільки пунктом 10.4. договору передбачена відповідальність замовника, то нарахування відсотків передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України є необгрунтованим.

Позивач, в свою чергу, у судовому засіданні підтвердив факт оплати відповідачем заборгованості у сумі 3000грн.

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: договір підряду №11/88 від 11.08.08р., протокол узгодження договірної ціни по договору підряду “ремонтно-налагоджувальні роботи тиристорних перетворювачів” від 11.08.08р. (додаток №1 до договору №11/88 від 11.08.08р.), акт прийомки-здачі робіт по наладці приводів м. Макіївка від 15.09.08р. по договору №11/88 від 11.08.08р. у сумі 10000грн., копії платіжних доручень №105 від 12.08.08р. у сумі 4000грн., №170 від 23.09.08р. у сумі 3000грн., банківської виписки за 30.07.09р. у сумі 3000грн.

Перед початком розгляду справи по суті позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 ГПК України. Крім цього, позивачу та відповідачу у судовому засіданні розяснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.08.08р. між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) був укладений договір підряду №11/88.

Означений договір та додаток №1 до нього підписані уповноваженими особами, як позивача, так і відповідача з прикладанням фірмових печаток підприємств. На момент розгляду справи сторонами не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що надано до позову.

За умовами договору підрядник зобов`язався виконати ремонтно-налагоджувальні роботи тиристорних перетворювачів станка мод. 65А60Ф1, а замовник зобов`язався прийняти та оплати такі роботи (пункт 1 договору).

Згідно пунктів 1.1., 1.1.1. договору предмет підряду здійснення підрядником ремонтно-налагоджувальних робіт тиристорних перетворювачів (три).

Відповідно до пункту 1.2. договору вартість робіт, передбачених у пункті 1.1. договору визначається “Протоколом узгодження договірної ціни”, Додаток №1, який є невід`ємною частиною договору та підставою для проведення взаємних розрахунків.

У пункті 2.1. договору визначено, що прийомка виконаних робіт здійснюється по акту прийому-передачі.

Вартість робіт згідно “Протокола узгодження ціни”, додаток №1, становить 10000грн., у тому числі 1667грн. ПДВ (пункт 3.1. договору).

У пункті 4.1. договору визначено умови оплати: передплата у розмірі 50% - 5000грн., інші 50% після підписання акту прийомки-передачі.

Пунктом 5.1. договору передбачений обов`язок замовника оплатити підряднику встановлену ціну після завершення всіх робіт.

Згідно пункту 13.2. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання. Відповідно до пункту 13.3. договору, у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань по договору, останній вважається пролонгованим на строк до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи на момент здійснення зобовязань сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно з абз.2 п.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

Між сторонами по справі був укладений договір підряду №11/88 від 11.08.08р., який підпадає під правове регулювання норм глави 61 ЦК України.

Приписами ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплати виконану роботу.

Відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Зі змісту ч.1 ст.854 ЦК України вбачається, що обовязок замовника здійснити остаточний розрахунок за виконані підрядні роботи покладений у залежність від належності виконання робіт підрядником.

Як встановлено судом, позивачем виконано роботи по наладці приводів на станку мод.65А60Ф1, загальною вартістю 10000грн., що підтверджується актом прийомки-здачі робіт по наладці приводів м. Макіївка від 15.09.08р. по договору №11/88 від 11.08.08р. у сумі 10000грн. (а.с.7).

Вказаний акт підписаний представниками сторін з прикладанням фірмових печаток підприємств без зауважень та заперечень, що є доказом належного виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору.

Між тим, договором встановлено, що остаточний розрахунок за виконані роботи замовник повинен здійснити після підписання акту прийому-передачі (пункт 4.1. договору).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, згідно договору відповідач повинен був остаточно розрахуватися з позивачем за виконані підрядні роботи наступного дня після підписання ним вищевказаного акту, тобто 16.09.08р.

Проте, свої зобовязання, відповідач, всупереч умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК та ГК України, належним чином не виконав.

Станом на 10.07.09р. (дата звернення позивача з позовом) відповідачем лише частково сплачено суму вартості виконаних робіт у розмірі 7000грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №105 від 12.08.08р. у сумі 4000грн., №170 від 23.09.08р. у сумі 3000грн.

Внаслідок чого, на момент звернення позивача з позовом за відповідачем рахувалась заборгованість у сумі 3000грн.

Під час розгляду справи відповідачем надано копію банківської виписки за 30.07.09р. у сумі 3000грн., в підтвердження того, що ним погашено заборгованість у сумі 3000грн.

Позивач, в свою чергу, у судовому засіданні підтвердив факт отримання ним грошових коштів у сумі 3000грн., сплачених відповідачем у якості “оплати за ремонт станка 65160ф1 згідно договору 11/88 від 11.08.08р.”

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі №43/168 в частині стягнення заборгованості у розмірі 3000грн.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Пунктом 10.4. договору визначено, що за кожен день прострочки оплати за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобовязань, порушення строків оплати вартості виконаних робіт, позивачем нараховано та предявлено до стягнення пеню у розмірі 4095грн. з розрахунку 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки. Період нарахування з 15.09.08р. по 15.06.09р.

Ч.2 ст.625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано та предявлено до стягнення 3% річних у розмірі 68грн., де період нарахування з 15.09.08р. по 15.06.09р. та індекс інфляції у розмірі 393грн., де період нарахування з 15.09.08р. по 15.05.09р.

Судом встановлено, що позивачем наданий невірний розрахунок пені, з огляду на таке:

За висновками суду днем оплати вартості виконаних підрядних робіт є 16.09.08р., таким чином прострочення відповідачем грошового зобовязання починається з 17.09.08р.

Частиною 6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем перевищено встановлений законом строк нарахування пені, за висновками суду нарахування пені можливе з 17.09.08р. по 19.03.09р.

При розрахунку пені позивач не прийняв до уваги обмеження граничного розміру відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, встановленого законодавством, а саме розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням викладеного, розмір пені, який є арифметично вірним складає 360,42грн.

Водночас судом встановлено, що позивачем наданий невірний розрахунок 3% річних, оскільки днем оплати вартості виконаних підрядних робіт є 16.09.08р., то прострочення відповідачем грошового зобовязання починається з 17.09.08р.

Враховуючи викладене, розмір 3% річних, який є арифметично вірним складає 66,75грн.

Разом з тим, розрахунок інфляційних є аріфметично вірним, внаслідок чого приймається судом до уваги як доказ по справі.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що у досліджуваному договорі не визначений кінцевий термін розрахунку між сторонами, оскільки такі доводи спростовуються нормою, викладеною у пункті 4.1. договору та положеннями ч.1 ст.530 ЦК України.

Водночас суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що відсутні підстави для нарахування відсотків передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки відсотки визначені у вказаній нормі закону є не мірою відповідальності, а платою за користування чужими грошовими коштами, а тому стягуються незалежно від того чи передбачено сторонами у договорі нарахування санкцій за неналежне виконання основного зобов`язання.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 4095грн., інфляційних у розмірі 393грн., відсотків у розмірі 68грн. є такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 820,17грн.

Згідно до приписів ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.525, 526, 530, 611, 612, 625, 837, 854, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Донснабтехсервис”, м. Красний Лиман про стягнення заборгованості у розмірі 3000грн., пені у розмірі 4095грн., інфляційних у розмірі 393грн., відсотків у розмірі 68грн., всього 7556грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донснабтехсервис” (84404, Донецька обл., м. Красний Лиман, вул. Куйбишева, 1; ідентифікаційний код 35718234, р/р 26000301663839 в ПІБ м. Слов`янська, МФО 334561) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Краматорськом ФЗАТ КБ “ПРИВАТБАНК”, МФО 335548) пеню у розмірі 360,42грн., інфляційні у розмірі 393грн., відсотки у розмірі 66,75грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 51,57грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 159,26грн.

Припинити провадження у справі №43/168 в частині заборгованості у розмірі 3000грн., в звязку з відсутністю предмету спору, в порядку п.1-1. ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

В решті позову відмовити за недоведеністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06 серпня 2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Зубченко І.В.

Повний текст рішення за правилами

ст.84 Господарського процесуального

кодексу України підписано 10 серпня 2009р.